«Амбіції і амуніції»

Чи реально вступити до НАТО в 2008 році?

Сергій СОЛОДКИЙ, «День»
№187, 13 жовтня 2005 http://www.day.kiev.ua

«Україна стане повноправним членом НАТО в 2008 році», — про це вчора розповіло «Дню» компетентне джерело, наближене до зовнішньополітичного відомства країни. Наш співрозмовник визнав, що «все це — лише проект». Проте такі євроатлантичні наміри, схоже, доволі серйозно розглядаються в органах української влади. Хоча ці амбіції поки що майже не мають під собою підстав.

Число «2008» у контексті вступу до НАТО лунає не вперше. Наприклад, ще в квітні нинішнього року під час зустрічі у Вільнюсі зі своїми натовськими колегами міністр закордонних справ Борис Тарасюк сказав, що Києву знадобиться саме три роки, аби відповідати критеріям для членства в НАТО. Багато експертів по-різному сприйняли слова глави дипломатичного відомства. Одні вважали, що Україна може лишень отримати запрошення на приєднання до НАТО у 2008 році. Інші припускали, що ця дата взагалі нікого й ні до чого не зобов’язує. Інші ж справді всерйоз розглядали заданий строк міністром як реальний, хоча й, здавалося б, фантастичний.

Деякі західні експерти на засадах конфіденційності також розповідали «Дню» про своє бачення майбутнього розширення НАТО. І 2008 рік вони розглядають як дуже імовірний. Згідно з ним у липні наступного року Україна, Грузія, Сербія та Чорногорія, а також Боснія мають отримати запрошення на початок виконання Плану дій із підготовки до членства (підвищений формат співпраці певної держави і НАТО, який у перекладі з офіційної мови означає, що та чи інша країна стає на завершальний етап своєї інтеграції). Далі відповідно до плану, розробленого західними аналітиками, під час саміту в червні 2008 року (який має відбутися в Бухаресті або в Берліні) до НАТО приєднається п’ять держав — Албанія, Хорватія, Македонія, Україна та Грузія. Серби та боснійці отримають ранню перспективу про приєднання.

Розробники цих планів усвідомлюють, хоча й не беруть до уваги можливих збоїв. А останні можуть трапитися з великою часткою ймовірності, якщо врахувати, що існує чимало перешкод для інтенсивного просування України до НАТО. По- перше, деякі члени Альянсу послідовно не підтримують приєднання нашої держави. Зокрема, різні джерела розповідають, що до клубу противників євроатлантичної інтеграції України належать Франція, Німеччина, Італія, Іспанія та Бельгія. Другий бар’єр полягає у відсутності суспільного та внутрішньополітичного консенсусу в Україні стосовно вступу до НАТО. Напевно, загравання політиків із виборцями про те, що державі не потрібний вступ до «агресивного блоку», якраз і пов’язане з браком підтримки євроатлантичної інтеграції з боку населення. Чи робить щось українська влада, аби змінити цей стан справ? Поки що ні, попри те, що державна програма, яка передбачає проведення роз’яснювальної роботи, вже досить давно існує. Фактично всі країни колишнього соцтабору, які нині є членами НАТО, розпочинали свій шлях до Альянсу з низького суспільного рівня підтримки інтеграції, однак активна робота на цьому напрямку дала свої плоди. У всіх країнах саме політична еліта та неурядові організації були двигунами євроатлантичного руху. В Україні політичний істеблішмент демонструє як мінімум байдужість стосовно інтеграції до НАТО. Життя за принципом «від виборів до виборів» і тут дало свій відбиток. Складається враження, що більшість політиків, побоюючись втратити свої рейтинги перед черговими виборами, не піднімають непопулярне в суспільстві питання. Компетентне джерело також повідомило «День», що до проектів бюджету не вносився рядок, який би передбачав проведення роз’яснювальної роботи про Північноатлантичний альянс. Чи можна вірити в такому випадку словам українських керівників про відданість європейській і євроатлантичній інтеграції? Наскільки реальним у такому випадку є вступ до НАТО в 2008 році?

Звісно, час від часу Україна приділяє увагу натовському вектору. Так, наприкінці минулого тижня секретар РНБОУ Анатолій Кінах повідомив, що найближчим часом буде створено міжвідомчу комісію з координації дій щодо вступу до НАТО. Також Україна має намір перетворити свою дипмісію при НАТО на посольство. Прем’єр-міністр Юрій Єхануров, який нещодавно зустрічався з генсеком НАТО Яапом де Хооп Схеффером, «підтвердив незмінність зацікавленості України у вступі до Альянсу». Сам же генсек підкреслив, що двері НАТО для України залишаються відчиненими. Із 18 по 20 жовтня в Україні саме перебуватиме з візитом Північноатлантична рада НАТО під головуванням генерального секретаря Альянсу. Українська сторона очікує почути від представників із Брюсселя більш чітких сигналів, аніж просто про відчинені двері... Чи отримає при цьому НАТО більш чіткі сигнали з боку України про готовність виконувати взяті зобов’язання, аніж просто робити заяви про прихильність демократичним цінностям? Приїзд генсека НАТО, можливо, й дасть відповідь на запитання: чи реально вступити до НАТО в 2008 році?

КОМЕНТАР

Сергій ДЖЕРДЖ, заступник голови Громадської ліги «Україна—НАТО»:

— Вступ України до НАТО у 2008 році — це цілком реально. Коли дипломати чи політики називають певні строки, то переслідують виправдану мету: вплинути на чиновників, які повинні більш активно працювати в напрямку просування України до НАТО. Якби називалася дата 2015 чи 2020 року, то це б охолоджувало апарат, який займається вирішенням «інтеграційних» питань. Мета, на втілення якої відводять 10—15 років, виглядає просто нереалістичною, так ніби її втілять в іншому житті. Оголошення строку вступу до НАТО може стати своєрідним стимулом. І я гадаю, цей стимул спрацює. Важливо, щоб ми ставили перед собою чіткі орієнтири і рухалися в напрямку їхнього досягнення. Держава, без сумніву, має посилити свою роботу. Фактор виборів 2006 року може загальмувати нашу інтеграцію. Але врешті-решт є державний апарат, до якого входять чиновники, а не політичні фігури, і вони можуть сміливо займатися питаннями інтеграції до НАТО, незалежно від того, що відбувається «за вікном» — передвиборна кампанія чи «виборче міжсезоння».