Iнтеграція — без інформації.Чому?

Ольга КОРНІЙЧУК, «День»
№239, 24 грудня 2005 http://www.day.kiev.ua

Iнтеграцію України до Євросоюзу та НАТО підтримує менше половини українського населення. І навіть ця «менша половина» складається з тих, хто поки що вагається. Водночас влада чи не найбільше звітує про досягнення на зовнішньополітичному фронті: надання Україні статусу країни з ринковою економікою від Євросоюзу, започаткування діалогу про спрощення візового режиму з ЄС, початок особливого інтенсифікованого діалогу з НАТО... Чому так сталося, що на тлі цих успіхів населення не в захваті від інтеграції до ЄС та Альянсу?

Висновок один — брак інформації. Саме про це вчора йшлося під час науково- практичної конференції на тему «Актуальні проблеми реалізації Україною стратегічного курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію: громадська думка та експертні оцінки». За словами директора центру «Соціальний моніторинг» Дмитра Дмитрука, з 1999 року довіра до НАТО серед українців коливається в районі 20%. За останні роки жодної динаміки тут не спостерігалося. Винятком був лише період під час суперечки між Україною та Росією за острів Тузла — тоді «флюгер» громадської думки повернув у бік НАТО. Випадок показовий, але нетривалий. Згідно з останніми даними центру «Соціальний моніторинг» довіряють НАТО тільки 19% українців, 63% — не довіряють. Це свідчить не про що інше, як про прірву між владою і народом. Для подолання цього розриву, на думку першого заступника міністра закордонних справ України Антона Бутейка, потрібна консолідація політичних сил. «Наші перспективи залежать від консолідації політичних сил і їхньої здатності проводити євроінтеграційну політику», — зазначив дипломат. Але тут постає питання — хто має консолідуватись і хто зможе стати ініціатором такої консолідації? На сьогодні дуже не багато політичних партій називають у передвиборних програмах європейську та євроатлантичну інтеграцію серед пріоритетних завдань. Як приклад консолідації, А. Бутейко навів приклад Румунії: «Там політичні «міжусобойчики» не гірші, ніж наші, але в тому, що стосується європейського і євроатлантичного вибору, то і опозиція, і влада об’єднано і абсолютно чітко працювали на досягнення цієї перспективи». Натомість, на думку директора українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень Володимира Малинковича, розмови про вступ України до НАТО треба, навпаки, пригальмувати. «Зараз не час форсувати події. Треба вичекати, як закінчаться вибори, аби подивитися, яким буде коаліційний уряд, який курс обере коаліційний уряд, і після цього кардинально ставити питання про зовнішню політику».

Головною причиною розбіжностей у ставленні до ЄС і НАТО експерти називають дуже низьку поінформованість населення про ідеологію і діяльність цих організацій. За словами А.Бутейка, 61% громадян хотіли б знати більше про ці організації. Якщо у випадку з ЄС зауваження щодо браку знань лунають менше, то з НАТО все набагато серйозніше. Справжнім ударом по сприйняттю українцями Альянсу стала минулорічна президентська кампанія. Керівник офісу зв’язку НАТО в Україні Джеймс Грін учора нагадав, що НАТО — оборонно-політичний блок, який, поряд з іншим, займаєт ься миротворчими і гуманітарними місіями. Його дивують висловлювання про те, що вступ України до Альянсу зіпсує відносини з Росією, адже «у Росії гарні відносини з усіма теперішніми країнами-членами НАТО». Питання вступу чи не вступу до Північно-атлантичного альянсу Дж. Грін вважає питання м національних інтересів України. «Ви повинні визначитися, що ви вважаєте необхідним для забезпечення своєї безпеки», — сказав він.

За повідомленнями організаторів конференції, в майбутньому влада збирається користуватися підтримкою соціологів і експертів для підвищення поінформованості громадськості щодо інтеграційного курсу держави.