Як перетворити противника на прихильника НАТО?

Сергій СОЛОДКИЙ, «День»
№177, 29 вересня 2005 http://www.day.kiev.ua

Імовірно, що найзначніша подія у зовнішньополітичному житті України на цьому тижні — перший раунд тематичних консультацій Україна — НАТО в рамках інтенсифікованого діалогу з питань членства, який відбувся в штаб-квартирі Альянсу в Брюсселі. За словами учасників засідання, переговори мали ознайомчий характер. Очевидно, зустріч пройшла досить плідно, оскільки українські учасники в один голос говорили після її завершення про те, що найближчим часом Україна і НАТО зможуть підвищити рівень ставлення до Плану дій щодо членства. Більше того, начальник прес- служби МЗС України Василь Філіпчук визнав реалістичність вступу України до Альянсу 2008 року. Часу дійсно залишилося не так і багато. Можливо, цим і пояснюється активність на «натовському» напрямі Києва. До речі, в середині жовтня Україну відвідає генсек НАТО Яап де Хооп Схеффер. МЗС України також заявляє про «доцільність аналізу» відносин з Росією в разі нашого приєднання до НАТО. У контексті передвиборної кампанії, що фактично почалася в Україні, це досить відверта й різка заява, враховуючи непопулярність євроатлантичної інтеграції «в масах». Схоже, керівництво країни нарешті зважилося поміняти існуючий стан справ і все ж таки більше приділяти уваги інтеграційній освіті населення. Про це, зокрема, заявив «Дню» учасник останньої зустрічі в Брюсселі перший міністр оборони України, посол з особливих доручень Костянтин МОРОЗОВ. Пропонуємо до вашої уваги інтерв’ю з ним.

Костянтин МОРОЗОВ, посол із особливих доручень МЗС України, перший міністр оборони України:

— Чи висловлювали своє занепокоєння представники НАТО з приводу останньої кризи в Україні?

— Жодних занепокоєнь ніхто не висловлював. Не лише тому, що це внутрішнє питання України. У НАТО вважають керівництво України здатним вирішити власні проблеми на демократичних засадах. Однак головним є те, що на день початку цих консультацій уже було відомо про призначення прем’єр- міністра, про те, що триває робота з формування уряду. Тому про жодне занепокоєння не могло йтися.

— Українська делегація обговорювала в Брюсселі питання низького рівня підтримки нашої інтеграції до НАТО? Які рекомендації з цього приводу надали представники Альянсу?

— Україна і без експертів НАТО занепокоєна станом підтримки євроатлантичної інтеграції. Ми усвідомлюємо, що це одна з найважливіших ланок, яка визначатиме нашу готовність. Звичайно, хоч як би ми виконували наші зобов’язання, хоч як би ми ефективно досягали критеріїв, без суспільної підтримки ця робота нічого не вартуватиме. Тому в МЗС України розроблено програму «оживлення» інформаційної роботи із залученням фахівців посольств (у тому числі тих, які представляють країни-члени НАТО), із залученням фахівців неурядових організацій...

— Вам не здається ця робота нереалістичною з огляду на те, що в значної частини населення дуже давно вкоренився певний набір стереотипів, які, здається, вже ніхто не знищить?

— Ці стереотипи є наслідком відсутності інформації про організацію. Будь-яка реальна інформація про реальний стан справ у НАТО є позитивним фактором формування громадської думки, оскільки немає жодних негативних прикладів, які б можна було використовувати як фактор формування негативної думки. НАТО не є агресивним блоком, НАТО реформується і перетворюється із військово-політичного союзу в політико-військовий, який не є загрозливим. Якщо ця інформація буде доведена до відома суспільства, то відсоток негативної оцінки щодо інтеграційної політики України стане набагато меншим.

— НАТО не відлякує той факт, що в Україні відсутня консолідація щодо інтеграції не лише в суспільстві, але й у політикумі? Дуже багато політичних сил і доволі впливових виступають саме проти вступу України до Альянсу...

— Цей факт не може відлякувати, тому що такі сили не є потужними. Деякі з таких політичних сил не виступають категорично проти, вони просто не є поінформованими.

— Гадаєте, політиків також вдасться переконати?

— Безумовно. І є багато таких прикладів, коли політики, отримуючи більше інформації, стають, якщо не одразу прибічниками, то принаймні зменшують свою агресивність.

— Деякі українські дипломати заявляють, що Україна вже наступного року подасть заявку на вступ до НАТО?

— Тут треба внести ясність. На відміну від ЄС, до НАТО заявку не подають. Якщо до ЄС подають заявку, а потім досягають критеріїв, то в НАТО спочатку досягають критеріїв, виконують спільні плани, потім починається процес переговорів про приєднання (після відповідної їхньої оцінки), їхнім завершенням є підписання протоколу про приєднання. Цей протокол про приєднання і є формальною заявкою країни, котра готова на себе взяти союзницькі зобов’язання.

— Чи порушувалося під час переговорів «російське питання» — зокрема, питання можливої реакції на приєднання України до НАТО? Недавно міністр оборони Росії Сергій Іванов заявив, що відносини Києва та Москви будуть переглянуті у тому разі, якщо Україна вступить до Альянсу...

— Але він не сказав, в який бік відбудеться перегляд цих відносин. Упевнений, коли Україна стане членом міжнародної організації безпеки, то і українсько-російські відносини стануть набагато кращими, більш авторитетними. Росія як члена Ради євроатлантичного співробітництва, як важливий партнер Альянсу поглиблює свої стосунки із цією організацією. Україна в цьому контексті є також активним членом РЄАП, і тут жодних протиріч не існує.

— І все-таки чи піднімалося питання можливої реакції Росії на вступ до НАТО України?

— А ця реакція вже є позитивною. Представники РФ уже неодноразово висловлювали позицію, що приєднання чи неприєднання до НАТО є суверенним правом України.