Останній "реверс" Леоніда Кучми: Європа нам не мета

Олександр Сушко - Євроатлантична Україна

Європейська інтеграція України - жертва передвиборчої кампанії. Це було очевидно ще  рік тому, коли провладна пропаганда взяла на озброєння найгірші кліше з арсеналу антизахідної істерії радянських часів. Коли ударними темпами формувався потворний продукт пострадянської візантійщини - ЄЕП.

Це стало остаточно зрозуміло після перегляду урядового рішення по використанню нафтогону "Одеса-Броди", яке було прийнято, незважаючи на щирі зізнання ініціаторів - компанії ТНК - про те, що вони мають намір транспортувати лише півтора мільйони тон нафти щорічно - замість девяти, анонсованих раніше.

Рішення було прийняте, тому що іншого рішення немає - існує лише потреба реалізації потрібного сценарію виборів. І Захід тут не допоможе. А Кремль - цілком можливо.

Офіційний Київ вичерпав свій інтерес до НАТО та ЄС. Відтепер і до дня виборів - лише Росія. Так можна трактувати зміст указу президента  "Про рішення Ради національної безпеки й оборони від 6 липня "Про подальший розвиток відносин з НАТО з урахуванням результатів засідання комісії Україна-НАТО на вищому рівні 29 червня 2005 року".

Всупереч попередній редакції, президент замінив пункт положення Воєнної доктрини про умови забезпечення військової безпеки, де однією з умов називалось проведення політики євроатлантичної інтеграції, кінцевою метою якої є вступ у НАТО, як основи загальноєвропейської системи безпеки.

У новій редакції доктрини це формулювання скорочене до проведення політики євроатлантичної інтеграції.

"Умови забезпечення воєнної безпеки України - зміцнення довіри між країнами, послідовне зниження загрози використання військової сили, проведення політики євроатлантичної інтеграції", - сказано в доктрині.

Кучма також змінив пункт Воєнної доктрини, де сказано про те, що Україна готується до повноправного членства в НАТО і ЄС.

Спочатку в доктрині говорилось, що національні інтереси України обумовлюють істотне поглиблення відносин з НАТО і ЄС, а виходячи з того, що обидві ці організації - гаранти безпеки і стабільності в Європі, Україна готується до повноправного членства в них.

У новій редакції, яка зроблена Президентом, скорочене формулювання "готується до повноправного членства в цих організаціях".

Пункт про те, що активізація євроатлантичної інтеграції з орієнтацією на вступ у НАТО належить до пріоритетів зовнішньої і внутрішньої політики України, викладений без формулювання про вступ у НАТО.

Даний радикальний крок можна трактувати як своєрідний зовнішньополітичний заповіт президента Кучми, що завершує каденцію так, як і починав її - з Москви як основного пріоритету.

Указ був підписаний 15 липня, а оприлюднений 26-го - в день приїзду високого гостя з Москви з тим, щоб ні в кого не було жодних сумнівів, навіщо це робиться.

Оприлюднення указу виявилось подарунком від України російському президенту, який приїхав до Ялти на особисту зустріч з президентом Кучмою та російсько-український бізнес форум. Радість була настільки неочікуваною, що про неї з дитячим захопленням протягом усього дня повідомляли російські телеканали. Ще б пак: УКРАЇНА ВІДМОВИЛАСЬ ВІД НАМІРУ СТАТИ ЧЛЕНОМ ЄС ТА НАТО! Про це говорилося саме так, і подавалося як фантастична перемога російської дипломатії. Це ж вам не трубу розвернути "реверсом",  а цілу країну, та ще й без жодних зусиль.

В цей же час МЗС України, Міністерство оборони, РНБО,  Національний центр з євроатлантичної інтеграції були недоступні для коментарів -  журналісти численних київських телеканалів, газет і радіостанцій  марно намагалися отримати пояснення від офіційних структур.

Тим часом торжество навколишньої радянськості під кримським сонцем так вплинуло на вразливого гостя з Москви, що його старанно стримувану підсвідомість прорвало: і колишній улюбленець Заходу видав абсолютно "нутряну" тираду про "агентів Заходу", які "усередині наших країн усіляко намагаються компрометувати інтеграцію Росії й України". Президент Росії мабуть забув про десятки паперових інтеграційних прожектів - від Економічного Союзу до ЄврАзЕс та Союзу Росії та Білорусі, які протягом десятиліття дискредитували себе своєю трагікомічною безсенсовністю і непрацездатністю без жодної допомоги західної агентури.

Отже, зовнішню політику України приводять у відповідність з внутрішньою - неєвропейською по суті. Картина вітчизняної політики позбавляється суперечливості і набуває своєрідної гармонії внутрішнього і зовнішнього світів. До виборів?

http://www.ea-ua.info