Поступ, №132 (790) 31 серпня 2001 р.

Уперед, до "зеленої" Європи?

Остап ДРОЗДОВ

У вівторок 28 серпня відбувся “круглий стіл”, який продовжив тему про нашу європейськість. Цього разу захід називався “Україна і ЄС: проблеми, шанси, перспективи” і був організований крайовою організацією Партії зелених України та відомим журналом “Ї”. Особливістю зібрання стало те, що участь у ньому взяла велика делегація з Австрії.

Передісторією “круглого столу” є договір про співпрацю, який підписали 27 серпня ЛОО ПЗУ та представники “зеленого” руху землі Верхня Австрія. Відтоді сторони взяли на себе зобов’язання провести моніторинг довкілля і створити банк даних екологічної ситуації обох регіонів. Але оскільки “круглий стіл” мав ширшу проблематику (“Україна і ЄС”), то на нього прибули високоповажані члени Австрійського парламенту, канцлери деяких міст, речники громадського руху зелених і письменники. Також участь у зібранні взяв і голова ПЗУ – народний депутат Віталій Кононов.

Власне, надзвичайно різносторонню реакцію викликало його твердження, ніби українці обирають собі принцип “Моя хата скраю”. “Нейтралітет – це є вибір своєї незначимості, це сидіння на двох стільцях”, – прокоментував цю тезу письменник Георг Нойхаузер. Однак усіх вразили соціологічні дані, згідно з якими, 56% населення України підтримують вступ у ЄС, ще 30% – у НАТО, 52% – за союз із Росією та Білоруссю, і, нарешті, третина – за нейтралітет. “Ми бачимо серйозну невизначеність і розбіжність прагнень, що дає поле політикам для маніпуляцій”, – вважає редактор журналу “Ї” Андрій Павлишин. “Зобов’язання України перед ЄС суттєво знизили б рівень сваволі у ставленні до своїх громадян”, – доповнив проблему германіст Юрко Прохасько. Гостей надзвичайно зацікавили розповіді про неймовірне жахіття і приниження, якого зазнають українці при перетині кордону. “Ви мусите почекати, доки митники закінчать грати в карти, а потім вас іще змусять доплатити якісь страховки чи зареєструвати мобільний телефон, на що піде кілька годин”, – так змальовувала реалії заступник директора Міжнародного центру освітніх ініціатив Ярина Боренько.

Наслідком зустрічі стало запевнення високих австрійських гостей у тому, що вони порушать ці питання у своїх відомствах. До речі, лише з розмов із журналістами вони детальніше дізналися про Партію зелених України. Їх здивувало, що ПЗУ є доволі далекою від вирішення екологічних проблем, що вона є пропрезидентською силою, яка перебуває в блоці з відверто олігархічною партією “Яблуко”. “У нас “зелений” рух є здебільшого громадським”, – розповіли гості з Австрії.

За вільну Україну. – 2001. – 31 серпня – 1 вересня.

До ЄС чи в Європу?

Марина ОЛІЙНИК

Нещодавно у Львові в рамках візиту групи активістів австрійської Партії зелених відбулося засідання “круглого столу” на тему “Україна та ЄС: проблеми, шанси, перспективи”. Організували “стіл” австрійське видавництво “Die Gruene Bildungswerstatt”, Львівська обласна організація Партії зелених України та Незалежний культурологічний часопис “Ї”.

З Австрії до нас завітали в гості депутати парламенту та місцевих органів самоврядування, письменники, журналісти, волонтери громадських організацій, що займаються екологічною просвітою — одно слово, люд цікавий. І всі вони з усіх сил намагалися зрозуміти різні українські погляди на майбутнє місце України в об’єднаній Європі. А львів’яни, учасники традиційних семінарів “Ї”, своєю чергою, намагалися дохідливе пояснити гостям, чому, наприклад, іноземець, що має у своїй автомашині мобільний телефон, дискету та гральні карти, ризикує затриматися на кордоні на півтори (як мінімум) години довше, аніж той, який цих атрибутів не матиме...

Якщо говорити про Україну з європейського погляду, то учасники семінару ледь не одноголосно погодилися, що якщо потрібно було 70 років, аби довести психіку українського чиновника до такого жалюгідного становища, то тепер потрібно буде років як мінімум 60, аби довести психіку українця (зокрема — українського митника) до стану нормальної гостинності. І тому ми маємо надзвичайно загострену проблему не лише екології довкілля, а й екології громадського мислення.

А втім, було на “круглому столі” говорено і про ще одну проблему, на яку ми з-за свого кордону дивимося набагато рідше, ніж наші австрійські гості. Мається на увазі проблема ідентичності Європи та Європейського Союзу. Про те, що це — дві порівняно різні речі, може здогадатися кожен українець, котрий знає, що географічне ми вже давно в Європі, а от до ЄС нам ще неблизько. Однак якщо придивитися, то маємо в цій справі купу нез’ясованих моментів. Австрійські гості намагалися поставити проблему: чи існує Європа за межами ЄС? Бо географія географією, але багатьох західноєвропейських громадян географічні дані не переконують. І якщо ми, розуміючи різницю, все ж таки дивимося на ЄС із захопленням, то “видющі” німці на те все дивляться трохи інакше. Наші сподіваються, що, якби ми вступили до ЄС, то наша держава, зважаючи на деякий контроль із Заходу, трохи цивілізованіше почне ставитися і до своїх громадян.