Презентація книги “ВІТЕР ОСЯЯНЬ” А.Щербатюка, видання бібліотеки культурологічного часопису “Ї” – проект нової естетики плоті

17 вересня 2001

Пам’яті Сильвії Плат присвячую

Профетична метафора багатошаровості буття наснажуюче-провокуюча, вона розгортає ігрову глибину гіпермістеріального проекту, в якому стають можливі вузли перехрещень зовсім різних семантичних рівнів. Природа ритуалів статева, в ній містяться пронизуючі знаки повернення до синестетичного витоку крізь численні нашарування існувань, і стать в них шукає не протилежної, а всієї статі, щоб обхопити й поглинути. І це сходження вниз, щаблями психоонтологічної, танатичної глибини, є водночас вихід за межі тілесності, вилущування власної універсальної природи з обридливих механічних кружлянь. І там, в місці гіпермістеріальних перехрещень відкривається глибинна оргіастична боротьба розмаїтих химерних конкуруючих ритуалів – в проникненні і оволодінні один одним. Вони пожирають ці створені ними ж світи, вичавлюють з себе, закидаючи щораз глибше гачки своїх жертв.

Так звана “культура” (“про” і “контра”) – від примітивного тотемізму до сучасних обслуговуючих її мистецтв, націоналістична ідеологія, релігія, численні різновиди філософської, морально-етичної параної, весь корпус “містичної співучості” (див. К.Юнґ, Леві-Брюль) – все це ритуально-телеологічна органіка, спроба порятуватись, зробивши хоч якусь зарубку на всеперемелюючому механізмі м’ясорубки часу, дискретне хекання, якого ніщо так добре не виявляє як інгаляційні наркотики, можливий замінник – пропан-бутан.

Ритуали жертвопринесень – інструмент вилущування себе, свого первня індивідуальності з безликого нівелюючого повторення, і кожне вилущування передбачає винагороду чимраз вищою насолодою індивідуалізації й ексклюзивності тобою спровокованого споглядання вже з приватного містичного затишку саме цього зіткнення різних семантичних рівнів. І це зіткнення органічно-глибинне і синестетичне, воно викрешує спалахи інших світів і покладає простір нової чуттєвості.

Ритуали провадять до крайнього витоку – і жах охоплює кожного, хто наближається до цього центру обертання світів – стану безмежності Вищої абсолютної Свідомості, великого архаїчного чергування і пересічення Світла і Слова – в синестетичній надчуттєвості хрещатого лона хлані, що поглинає гіперцикли цілих галактик – в перевершенні попередніх вигадливих ритуалів, і вживається – в їхню розверсту сяючу плоть! – для нових чуттєвих розваг і трансцендентних збочень...

... лиловые языки пламени подбираются все ближе – дать название пока еще безымянному чувству, они обволакивают его, карабкаясь друг на друга, как клубок змей, чтобы прильнуть к струящемуся источнику всех таинств – под сенью хрупчайших стеклянных струй раскрывается розовое устье, зияющий венец сочащейся плоти – безмолвно, безносо, беззубо он скалится, ибо корневое влагалище его – не иссякло!..

В цьому і полягає, серед іншого, наша гра, з того, що ніби було загрозою, – зробити, шляхом відповідних ритуальних маніпуляцій – мертву, розщеплену іграшку...

Анатолій Щербатюк

11.09.2001 р., Львів