Польський досвід евроінтеґрації і його роль для України

Семінар за участю Йоанни Конєчної (доктор соціології, співробітниця Інституту соціології Варшавського університету). За сприяння Польcько-Американсько-Української Ініціативи про Співпрацю (ПАУСІ) та Британської Ради (Львів)

23 жовтня 2002

Як ставляться до ЄС країни-кандидатки

Йоанна Конєчна

Кожні півроку один з підрозділів Єврокомісії проводить у країнах-членах і країнах- кандидатках Європейського Союзу соціологічні дослідження – “Євробарометр”. Цього тижня опубліковано результати опитувань за березень-травень 2002 року, які засвідчили зменшення сукупної підтримки ідеї розширення ЄС серед громадян країн-членів на 1% порівняно з минулорічною осінню, до рівня 50%.

Як написав у вівторковому [22.10.2002] коментарі у “Жечпосполитій” Яцек Павліцький, “з найбільшим ентузіазмом до загального розширення ЄС ставляться данці (“за” – 68%), греки (67%) та іспанці (64%). Ключові для Союзу держави, як от Німеччина, Франція та Велика Британія, а також традиційно скептична Австрія, опинилися у самому хвості рейтингу підтримки, нижче середньої для ЄС.

Коли б згоду на значне розширення вже сьогодні мусив би попереджувати референдум у кожній з країн-членів, “ні” сказали б лише французи. Тільки 40% громадян Франції підтримують розширення ЄС, а 47% – проти. Ба більше, ця тенденція стійко утримується там упродовж останнього року! Нервово кусати нігті нас також змусили б німці. Навесні 2002-го за розширення ЄС висловилися 43% наших західних сусідів, проти – 36%. Отож, усе залежало б від того, як проголосували б ті, хто вагається – таких 19%”.

Але у цій статті я хотіла б прокоментувати насамперед позицію мешканців країн- кандидаток, які безпосередньо межують із Україною, – Польщі, Угорщини, Словаччини та Румунії. Схоже, у питанні вступу до ЄС найскептичніше налаштовані поляки – цю ідею підтримують 58% опитаних (12% вважають її поганою, а 30% не визначилися). У Словаччині прихильників євроінтеграції – 64%, в Угорщині – 66%, а в Румунії – аж 86%! Варто зазначити, що Румунія – це окрема історія. Ця країна лише нещодавно опинилася у групі кандидатів; порівняно з Польщею, де основний вибір був зроблений давніше, вона перебуває на початковій стадії інтеграційного процесу. Поляки вже усвідомили, що внаслідок членства в ЄС вони щось втрачають, щось отримують, і тут починається справжня боротьба інтересів, прагнення досягнути в ній позитивного балансу. Натомість у Румунії поки що просто тішаться, що їх “хочуть у Європі”. Високі показники Словаччини також значною мірою пояснюються нещодавнім визнанням її кандидатського статусу, хоча ця країна посунулася далі на шляху до членства в ЄС і входить у число 10 перших кандидатів.

Коли йдеться про оцінку позитивних і негативних сторін вступу до ЄС, то поляки також, на відміну від інших, вбачають більше клопотів, але різниця не така вже й значна і пояснюється звичайною мірою скептицизму. З-поміж різних вікових груп найвищою підтримкою ЄС користується у молодих поляків віком від 15 до 39 років, але й у старших віком респондентів загалом переважає прихильне ставлення. Географічно найпалкіші польські євроентузіасти мешкають у великих і середніх містах, але навіть у селах їх більшість.

Я дуже тішуся, що результати соціологічного опитування підтвердили одну мою гіпотезу про те, що європейська інтеграція не суперечить національним почуттям поляків. Було, скажімо, запитання, яке стосувалося ідентичності: “Чи Ви пишаєтеся тим, що Ви поляк/полька?” Аналогічне запитання намагалося виявити ставлення до європейської самототожності. 53% поляків відповіли ствердно на перше запитання, а 34% – на друге. Але парадокс полягає у тому, що ці дві групи взаємно накладаються, що ці дві ідентичності переплетені між собою. Патріотично налаштовані поляки рішуче підтримують вступ Польщі до ЄС, вбачають у цьому менше проблем, а більше позитиву. Це свідчить про те, що ультраправі сили, які апелюють до польської національної самосвідомості, а водночас гостро поборюють євроінтеграційні процеси, вбачаючи в них загрозу польському суверенітетові та ідентичності, насправді не мають підтримки серед тих виборців, на голоси яких вони розраховують. Звичайно, у них є своє коло прихильників, іноді дуже галасливих, але воно вкрай обмежене. Для більшості ж, навпаки, польська ідентичність підсилює європейську, так само, як європейська – польську.

Кількість охочих позитивно проголосувати на референдумі про вступ Польщі до ЄС залишається стабільною, на рівні 55-57% упродовж останніх років. Але треба врахувати, що при наближенні реального голосування в суспільстві розгорнулася б широка інформаційна кампанія, внаслідок чого кількість євроентузіастів могла б побільшати.

“Євробарометр”, на жаль, не досліджує точки зору громадян сусідніх з Україною держав на впровадження візового режиму чи інших прикордонних обмежень. Польські дані минулих років показували, що більшість громадян ставиться позитивно до упорядкування способу перетину кордону, вважаючи візи ефективним засобом проти організованої злочинності, проникнення контрабанди, корупції та незаконного переміщення людей через кордон. Минулого року ця інформація була опублікована, зараз готується нове дослідження, про результати якого я обов’язково розповім читачам “Львівської газети”.
http://www.gazeta.lviv.ua/2002/10/24/NewspaperArticle.2002-10-23.1917