 Прес
– реліз
22 жовтня 2003 року Громадська організація “Незалежний культурологічний
журнал “Ї” (Львів) за підтримки Відділу інформації та преси Посольства
Сполучених Штатів Америки в Україні ініціювала проведення у Луцьку громадських
слухань на тему “Свобода слова - права людини”. У слуханнях взяли участь
представники регіональних засобів масової інформації та громадських організацій
Волині.
Матеріалом для обговорення послужили результати моніторингу преси Волинської
та Львівської областей, що проводився з квітня 2003 по серпень 2003 ГО
“Журнал «Ї»”. Предметом моніторингу були публікації регіональних ЗМІ з
проблем дотримання ст. 34 Конституції України, що гарантує “Кожному …
право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань”.
 На
громадських слуханнях координатор проекту Ян Чайковський представив Аналітичний
звіт, де, зокрема, зазначалося, що за період з квітня по серпень 2003
року у ЗМІ Львівської області було опубліковано 86 матеріалів щодо питань
свободи преси і прав журналістів, тоді як у Волинській - лише 24 таких
повідомлення. Аналіз публікацій свідчить про надзвичайно низький рівень
зацікавленості Волинських ЗМІ, а отже, великою мірою, і населення області,
проблемами свободи слова. Організатори проекту вважають, що це зумовлено
кількома чинниками, такими як рівень самоцензури журналістів, також з
фінансова залежністю ЗМІ, заангажованість у конкретні політичні проекти
та ін. На думку учасників слухань широке обговорення даної проблеми, а
також активна діяльність громадських організацій журналістів сприятиме
демократизації українського суспільства.
Тарас Возняк
Вітаю, шановні колеги, на наших громадських слуханнях “Свобода слова
– права людини”. За підтримки Сполучених Штатів Америки ми спробуємо проаналізувати
стан свободи слова в Україні. Суть проблеми полягає не в тому, щоб сказати:
“От, нам не дають сказати! Ми такі хороші, внутрішньо вільні, ми хочемо
сказати, ми можемо сказати, а нам не дають”. Так, інколи не дають. Але
проблема й у тому, як ми внутрішньо себе відчуваємо, чи є ми вільними
людьми. Не хочеться робити сумних висновків, що має пройти 40 літ, має
бути Мойсей, що нас виведе, що має вирости нове покоління, яке буде вільнішим.
Ми провели аналіз звернень журналістів Волинської та Львівської області
до проблематики свободи слова. Такі моніторинги проводяться на території
всієї України, їх узагальнює Харківська правозахисна група, ми ж – елемент
цього дослідження. Запрошуємо Вас обговорити проблему свободи слова, хотілося
б почути, що Ви вважаєте проблемою. Може, це і не проблема, адже дискусій
щодо свободи слова є не так багато. З цього можна зробити два висновки:
перше, журналістика сьогодні є вільна, я думаю, в Нідерландах, про свободу
слова теж не сперечаються, друге – така дискусія є недопустимою, адже
в Бірмі чи Туркменистані про це теж не сперечаються.
Борис Потятиник
На мою думку, медіа будь-якої країни мають пройти авторитарний етап.
В Україні ніколи не було авторитарної преси, це була авторитарна преса
Австро-Угорської імперії, авторитарна преса Російської Імперії, потім
– тоталітарна преса часів Радянського Союзу, та не було власне української
авторитарної преси. Цей етап для українських медіа почався в 1994 році,
саме тоді почали «вкручувати гайки» нашим журналістам, і сьогодні у рейтингу
організації «Журналісти без кордонів» Україна посідає десь 130 місце.
Правда, ми себе тішимо, що за нами є Росія та Білорусія.
У молодої держави має бути етап «авторитарної преси» для підтримки цієї
держави. Та ми мали б визначати час його тривалості, не затягувати його
на сотні років.
У чому різниця між авторитарною та тоталітарною пресою? Авторитарною
преса є тоді, коли забороняють щось казати, класичний приклад – монархічні
держави ХІХ ст. У таких випадках буває, що газети виходять з пустою сторінкою,
що є натяком на заборонений матеріал. Тоталітарна преса примушує говорити,
наприклад пропагандистська преса Гітлерівської Німеччини чи Радянського
Союзу. В обох випадках преса є в підпорядкуванні держави. Авторитарна
та тоталітарна преса є антонімами до вільної преси «старих демократій».
У «старих демократіях» не має стільки друкованих видань, співзасновником
яких є державні структури.
Володимир Лис
Читаючи Львівську пресу, у мене складається враження, що Львівські
ЗМІ можуть більш реально висвітлити ситуацію в регіоні, є більш вільними
у подачі матеріалу, аніж журналісти Волині. Останні декілька років на
Волинь повернулися ті «благословенні» часи, коли зовні є свобода слова,
а фактично її немає. Колись з нами були чесніші: ми знали, що в друкарні
сидить цензор, без штампу якого не виходила жодна сторінка.
На рівні районів та малих міст свобода слова нереальна, ці газети є дотаційними,
залежать від адміністрацій, тому яка там свобода слова!
Яскравим прикладом «свободи слова» є ситуація із продажем зерна на Волині.
По районах було встановлено ціну, за якою людей змушували продавати урожай:
ходили по дворах, проводили розмови. Аграрії пробували бунтувати: проводили
прес-конференції, зверталися до преси (до мене особисто). Проте влада
заперечувала це, була вказівка не висвітлювати цього питання, називаючи
речі своїми іменами – нас заставляли брехати. Інша справа, що журналісти
цього не послухалися. На засіданні депутатської комісії держадміністрації
нам сказали, що це відбувалося заради України, проте нас знову змушували
мовчати. Я погоджуюся, може бути така позиція, але про це мав би чесно
заявити представник держадміністрації. А в той же час до газет йдуть схвальні
листи тих же аграріїв, що підтримують державу. а нещасний селянин в себе
на селі стогне і каже: «Я просто боюся, бо завтра мені можуть щось зробити».
З мого власного досвіду утисків свободи слова, то був випадок, коли мене
змушували змінити кількість осіб, що прийшли на мітинг опозиції під обласну
адміністрацію.
Влада запитує: «Чому ви пишете про акції опозиції?». А тому, що вони
відбуваються.
Наших працівників, що відповідають за зв’язки з громадськістю, змушували
«знайти» по 15 -20 листів у підтримку Президентської політичної реформи.
Я не проти, щоб людина висловлювала свою думку, але це має бути її думка.
Ще один приклад свободи слова: опозиційні сили ініціювали проведення
круглого столу з питань політичної реформи. Вони повідомили про це ЗМІ.
Відразу ж дзвонить представник держадміністрації та рекомендує не відвідувати
цей круглий стіл, не висвітлювати його.
Утисків права на свободу слова на Волині зазнають не лише журналісти,
а навіть депутати обласної ради, що яскраво проявилося на останній сесії
облради. Виступи опозиційних депутатів представники держадміністрації,
начальники управлінь просто засвистували.
Те, що ми сьогодні маємо можна назвати “стисканням пружини”, тому що
влада не уявляє інших методів роботи, крім як грубий тиск, шантаж. Така
влада, на мій погляд, приречена, передусім маю на увазі нашу регіональну
владу.
Проте, не може не тішити, що вже сьогодні наші люди готові боротися за
свої права, готові відстоювати їх у суді. Здавалося б, це великі витрати
сьогодні, проте люди починають боротися. Про це ми, журналісти, маємо
говорити.
Щодо свободи слова, то я хотів би ж дожити до тих часів, коли рівень
свободи слова буде відповідати рівню початку 90-их років, коли преса могла
вільно говорити.
І маю надію, що скоро поняття «провінція» буде мати лише географічне
значення, а не культурне.
Ірина Магдиш
Після ваших слів я вже уявила, як до газет ідуть пачки листів про
те, що у готелі «Україна» відбулася ганебна акція по обговоренню неіснуючої
проблеми. Виступ пана Володимира довів, що проблема свободи слова на Волині
є, хоча вона є внутрішня, має мало зовнішніх виявів, а це, мабуть ще гірше.
Тарас Возняк
На моє глибоке переконання, влада зацікавлена у співпраці з пресою.
багато проблем від того, що вона не вміє цього робити. Ми у Львові маємо
дуже яскравий приклад: міський голова. На початку його діяльності він
проводив прес-конференції у менторський спосіб: повчав, звинувачував журналістів,
навіть виганяв з прес-конференції. Тоді журналісти подали його виступи
без жодних правок, його думки так, як він їх висловлював. Це був жах.
У такий спосіб, журналісти вчать мера. Тут не має якогось політичного
моменту, це рівень культури.
Володимир Лис
Мені здається, у нашої обласної влади не має навиків роботи з медіа.
Мушу сказати, що нашій владі обласній дуже подобається наші публікації
з критикою нижчого рівня влади: районів, сіл, міст. Та якщо мова йде про
обласну адміністрацію, тоді ми «виборюємо» своє слово.
Борис Потятиник
Люди влади, про яких ми говоримо, переконані, що інформація має йти
згори до низу, а не навпаки. Тому, навіть люди з вищим культурним рівнем,
але зі згаданим переконанням, не змінять стану свободи слова.
Тарас Возняк
Вихід я можу показати. Його знайшли у постсоціалістичних країнах.
Зробити пресу вільною потрібно насамперед фінансово. Ситуація у наших
сусідів змінилася, коли прийшли закордонні інвестори, що мали зацікавлення
в медіа, не як у політичних важелях, а як у бізнесових проектах. Як правило,
це інвестиції з Північної Європи. В Україні маємо принаймні один такий
вдалий проект, це газета «Високий замок». У Польщі близько 70% преси належить
іноземним інвесторам. І це є певні гарантії. Я думаю, що котрась з ваших
газет стане привабливою для інвесторів, і тоді ви будете мати стабільність,
незалежність від політичної ситуації.
Микола Пасаман
Як редактор газети «Слово і діло», я займався питаннями висвітлення
українсько-польських стосунків, зокрема, трагедії 1943 року. Ми, депутати
обласної ради маємо можливість звітувати про свою діяльність у телепрограмі.
одна з передач, де я брав участь була повністю призначена українсько-польським
стосункам. Але коли дійшло до ефіру, то більшу частину було вирізано.
Але я не дорікаю редакторам, журналістам, це претензія до виконавчої влади,
що надсилає вказівки, замовлення, здійснює цензуру. Мені здається, що
для Волинських журналістів настає той період, коли треба діяти, брати
приклад з львів’ян, робити свої походи за свободу.
Як член комісії обласної ради з питань духовності можу сказати, що до
нас не надходило жодних скарг про порушення права на свободу слова. Якби
така скарга надійшла, ми б спробували діяти.
Запевняю, потрібно перестати боятися владних вказівок, не відповідати
на їх провокації.
Ніна Пахом’юк
Для того, щоб Вас, журналістів, помітили фонди, треба утворювати свої
громадські організації. А скільки є таких на Волині? Жодної. Немає єдности
в лавах журналістів. Волинський ресурсний центр готовий допомогти в організації
громадських організацій, їх реєстрації, допоможе з пошуком програм.
Юрій Кресак
Мушу сказати, що маємо політику подвійних стандартів в Україні. Я
подивувався, коли дізнався, що такою політикою послуговуються і закордонні
ЗМІ, представлені в Україні. Зокрема, «Німецька хвиля». Довелося бачити
сюжет, що висвітлював українсько-польські стосунки, де підтримувалася
далеко не українська сторона.
Євген Патрикеєв
Ми живемо сьогодні в системі, як її влучно називає Мороз, бандократії
монархії, що очолює Кучма. Стан журналістики є прямим віддзеркаленням
цієї ситуації.
Вільна преса відображає стан думки. Але сьогодні преса має бути популярною,
що важливо в умовах маніпульованої демократії, що має і Америка (обрання
Шварценегера губернатором яскраве свідчення цього). Наша преса сьогодні
має бути підтримана нашою буржуазією. А це дасть надію на краще для нашої
державі.
Галина Федоренко
Інший аспект проблеми – передплата газет. У Волинській області існує
«план» передплати: вказано якій район скільки якої газети мав би передплатити,
пріоритет мають державні газети. Нам, приватній газеті, не можливо прорватися
на передплатний ринок. це проблема, шляхів вирішення якої я поки що не
бачу.
Тарас Возняк
Ми приємно заскочені тим, що відчувається пружність принаймні між
трьома гілками владі: законодавча ( депутати обласної ради, депутатами
України), виконавча (держадміністрація), та владою медіа. це не може не
тішити, є живий політичній процес, є дискусія. Не все досконало, але маємо
перспективу.
Дякую за участь у цих громадських слуханнях.
Учасники і дискутанти
- Володимир Банада – депутат Волинської облради (Луцьк)
- Юлія Бєловицька - редактор газети для молоді та громадських
організацій «Ініціатива» (Луцьк)
- Сергій Бондарук – Волинський державний університет, культуролог
(Луцьк)
- Олександр Вікторов - помічник народного депутата України Є.І.
Кирилюка (Луцьк)
- Тарас Возняк - філософ, головний редактор Незалежного культурологічного
журналу «Ї» (Львів)
- Володимир Данилюк - журналістгазети «Віче»(Луцьк)
- Оксана Дащаківська - менеджер PR Незалежного культурологічного
журналу «Ї» (Львів)
- Ніна Долінчук - завідувач редакції Волинського обласного радіо
(Луцьк)
- Микола Іванюк - керівник Молодіжного інформаційного центру,
виконавчий директор Асоціації захисту прав молоді Волині (Луцьк)
- Богдан Капіш – управління внутрішньої політики Волинської обласної
державної адміністрації (Луцьк)
- Юрій Кресак - член правління Комітету виборців України (Луцьк)
- Сергій Кічій – депутат Луцької міськради (Луцьк)
- Андрій Криштальський - редактор літературно-мистецького журналу
«Терен» (Луцьк)
- Ольга Куліш - заступник генерального директора Волинської державної
телерадіокомпанії (Луцьк)
- Володимир Лис - журналіст газети «Волинь» (Луцьк)
- Оксана Лукашук - головний редактор інформаційної студії «Полісся
- ТВ» (Луцьк)
- Ірина Магдиш - співредактор Незалежного культурологічного журналу
«Ї» (Львів)
- Девон Макґіннесс - волонтер Корпусу миру Асоціації захисту
прав молоді Волині (Луцьк)
- Феодосія Мандзюк – газета «Луцький замок» (Луцьк)
- Лідія Марчук – ТРК «Аверс» (Луцьк)
- Микола Панасюк - Головний редактор газети «Вільна думка» (Луцьк)
- Микола Пасаман - помічник-консультант народного депутата України
Б. Загреви, головний редактор газети «Слово і діло» (Луцьк)
- Олександр Пахом'юк – ГО «Волинські перспективи» (Луцьк)
- Борис Потятиник - директор Інституту екології медіапростору
(Львів)
- Кость Присяжний - громадський діяч, автор Незалежного культурологічного
журналу «Ї» (Львів)
- Енвер Сеіт-Джелілов - Інтернет-видання «Політична Україна»
(Луцьк)
- Руслана Стасюк - Волинський ресурсний центр, координатор муніципальних
програм (Рівне)
- Галина Федоренко - головний редактор газети «Волинські Губернські
відомості» (Луцьк)
- Ольга Харків - завідувач редакції громадсько-політичного мовлення
(Луцьк)
- Ян Чайковський - координатор проекту «Права людини, свобода
слова» (Львів)
- Юрій Четвержук - експерт з моніторингу проекту «Права людини,
свобода слова» (Луцьк)
 Див.
також:
Володимир Савич Свобода
слова: філософія і реальність
Наталя Камишникова Тусовки.
Свободи - навалом, а вільних катма
|
незалежний
культурологічний часопис «Ї» 