Семінар "Нові журнали"Ї" на 14 Форумі видавців у Львові.
Що готується до друку"

15 вересня 2007

17 вересня 2007 р. http://zik.com.ua
Західна інформаційна корпорація

Часопис «Ї» реконструює «жидівську Галичину», милується Пінзелем та іронізує над «львівцями»

У рамках Форуму видавців у Львові у Палаці Потоцьких було репрезентовано нові числа незалежного культурологічного часопису "Ї", який, дорісши від машинописного збірника, оправленого в білу ватманну обкладинку із витисненою заголовною літерою, до повноколірного кількасотсторінкового блоку із складним макетуванням до кінця року святкуватиме вихід 50 числа! Про це сьогодні, 17 вересня, повідомив кореспондент ЗІКу.

На презентації журналу його шеф-редактор філософ й культуролог Тарас Возняк розповідав про тематичні напрямки діяльності редколегії. Йшлося також про два видавничі проекти, із яким «Ї» був присутній на стендах Форму видавців.

«Серед наших новинок, напевне, топом було видання «Ї» під назвою «Гебрайський всесвіт Галичини», де вперше описаний феномен жидівського штетла. Це те, що ми загубили із втратою жидівського населення Галичини, й тепер намагаємося реконструювати. Ми дуже тішимося, що на цю презентацію прийшли люди справді викреслені із галицького життя, які дуже рідко бувають на різних таких публічних акціях, Це, власне, ті євреї, які ще залишилися у Львові», – сказала редактор «Ї» Ірина Магдиш.

Другим проектом, що його репрезентував «Ї» на Форумі видавців, був підготовлений спільно із видавництвом «Грані-Т» альбом про І.Г.Пінзеля. «Про те, що книжка виявилася успішною, свідчать нагороди, які вона встигла отримати на різних конкурсах, зокрема й на Московському книжковому ярмарку – випадок доволі рідкісний у практиці вітчизняного книговидання. Іншим нашим спільним мультимедійним проектом із київським видавництвом «Грані-Т» альбомом плюс диск «Братерство зброї».

Не забарився і другий том Богдана Волошина після шаленого успіху його попередньої книжки «Хроніки галицького містечка». «Львів і його львівці» – розкішно чудова іронічна книжка, де автор описує історію Львова від того моменту, як якась «окаянна баба підпалила Холм, що аж у Львові було видно». На це автор із своєрідним галицьким гумором відпускає репліку: «А коли б не запалила? То про таке велике місто як Львів ніхто б і не знав?» У такому іронічному ключі написана уся ця добра книжка.

По Форуму слона водили,
або Вигнання торговців з краму -2

Усі партії перед виборами хочуть нашого добра. Головне – встигнути оте наше добро сховати і уберегти. Нещасні українські книговидавці не зуміли і поплатилися.

Субота – найбільш продуктивний день для учасників Форуму видавців у Львові. Попередні два дні більше надаються до спілкування між самими видавцями, для укладення контрактів, фахової оцінки зробленого між попереднім і цьогорічним Форумом. Для звичайних покупців четвер взагалі закритий день, а п’ятниця – все ж будній, робочий, і не кожен має змогу потусувати у пошуках потрібних книжок.

Натомість у суботу – справжній книгокупівельний бум. Студенти, пенсіонери, батьки з дітьми, прості місцеві божевільні – усі сунуть подивитися і купити бодай щось.

Перефразувавши відоме східне прислів’я, з гірким досвідом можна сказати, що не дай Боже людині зі здоровим глуздом жити у час виборів. А планувати бізнес на час передвиборчого маразму – це самогубство.

Учасники Форуму не схильні до суїциду і, заплативши чималі кошти за участь у ярмарку, за ятку, видавши відряджальні своїм співробітникам, розрахувавшись за транспорт, за вантажні послуги і под., і под., сподівалися активної торгівлі. Були і покупці, які раз до року на Форумі дозволяють собі розкіш придбати трішки дешевше усе, на що стане невеликих наших гаманців.

Усі ці нормальні ділові розрахунки виявилися ніц не вартими у порівнянні з великими виборчими політичними планами самооборонної нашоукраїни на чолі з почесним їхнім головою, за сумісництвом – нашим Президентом. Про порушення Конституції мовчимо, не будемо забирати хліб у політологів. Хіба тільки наївний не сприйняв цю кавалькаду на Форумі як передвиборчу агітацію.

У суботу, о 15, а за деякими свідченнями очевидців – ще о 13 годині перекрили доступ усіх відвідувачів на Форум видавців. Навіть ті видавці, продавці, учасники, які вийшли просто покурити, залишивши свої робочі місця, уже не могли повернутися, бо дорогу усім перекрила президентська охорона. Деякі втратили квитки до Києва.

Але це дурниця, у порівнянні зі збитками, яких зазнали сотні видавців і видавництв. Більші з них обраховують втрати у розмірі від 1 тис. доларів, найменші – до кількох тисяч гривень. Панове президентська адміністраціє, скільки ви готові компенсувати рідному, вітчизняному книговидавцю?

Від 13 години суботи ярмаркові зали спорожніли в очікуванні месії. Ставало нудно. На другому поверсі Палацу мистецтв увімкнули музику, аби хоч якось розрадитись. Недовго «музика іграла», бо суворий страж президентської цноти наказав усе вимкнути. Чомусь не можна бути веселим у присутності гаранта. Який, до речі, побував тільки на першому поверсі.

Залишалося тільки плакати. Або закривати цю лавочку і йти геть. При виході з дверей кожен опинявся віч-на-віч з натовпом тих нещасних, які, незважаючи на те, що їх принизили, образили, на них наплювали, все ще вірно і рабськи дивилися на двері в очікуванні виходу Його. У руках тримали образи. Що до болі нагадало стару російську хроніку про «народ в ожиданії царя Ніколая». Треба було евакуюватися коридором цих людей. Мимоволі вирвалося питання: «Людоньки, навіщо вам це?» З чим погодився навіть один із численних охоронців: – «Дійсно, і нам зайва робота».

Отже, підбиваємо бабки. Візит президента на Форум видавців дорівнює: злість і розчарування тисяч відвідувачів, котрих не пустили на ярмарок, шок учасників, які підрахували збитки, кілька тисяч втраченого електорату для НУНСів. Отаке от посіяли. Пожинати  будемо усі разом.

Історія, як відомо, повторюється двічі. Вдруге – як фарс. Колись месія виганяв торговців з храму. Тепер торговців вигнали з їхнього ж краму. На догоду ритуалам довкола псевдо-месії. Якого ми самі, до слова, і створили.

Однак, не все так погано. Був і великий позитив. Під час відвідин Президентом Форуму видавців не було черги до туалету.

Ірина Магдиш,
редактор Незалежного культурологічного часопису Ї,
Львів