на головну сторінку незалежний культурологічний часопис «Ї»

Традиційне святкування “Межа року” і вручення відзнак середовища “Ї”

15 грудня 2007
Львів, Палац Потоцьких

Фоторепортаж Віктора Федущака

Тарас Возняк

Contra spem spero

Щороку під різдвяний святочний цикл, під межу року, кожна людина неначе підводить певний підсумок. Так і ми, громада, яка щороку збирається на наше дійство "Межа року", мимоволі усвідомлює, що минув ще один рік. Один рік нашого життя. При цьому годі оминути запитання - а яким був цей рік для всіх нас і для кожного зокрема.
Я пам'ятаю грудень 2003 року, який був своєрідним очікуванням неминучих змін - це був час між двох революцій - Студентської революції на граніті та Помаранчевої революції. Це був час передчуття і мобілізації.
2004 року ми зустрілися після свят, бо у грудні власне і сталася ця Помаранчева революція - і це був час дії. Здавалося - от-от злетимо.
2005 року ми підбивали підсумки року зі змішаними почуттями - відставка першого помаранчевого уряду, чвари між колишніми соратниками...
2006 року відбулася "синя реконкіста" і нам залишалося тільки почуття сорому...
Сьогодні ми бачимо народження "симбіозу" неначебто непоєднуваних сил. Задля все тієї ж соборності, єдності, стабільності і т. д.
Прагматично ці речі можна пояснювати. Не знаю, чи насправді можна пояснити. Для наших емоцій це важке випробування, у багатьох опускаються руки. І люди відмовляються читати газети, дивитись телебачення, слухати радіо, яке буквально залили потоки пустопорожньої балаканини. Вони відходять у сферу приватного - займаються родиною, бізнесом, наукою. А сферу публічного полишають, розуміючи, що за цих обставин і за такого масового розчарування справжніх змін добитися важко, а може, і неможливо.
І дійсно, новоприйнята виборча система повністю законсервувала вищий елітарний прошарок України. Реально з'явитися нова, не олігархічна політична сила, байдуже якого кольору, там практично не може. А отже, змін неначебто немає звідки і очікувати.
Для деяких сучасний стан в Україні є найбільш оптимальним з усіх можливих. Не потрібно займатися сферою соціальною, бо народ і так ні на що не впливає. Не потрібно насправді інтегруватися з ЕС, бо тоді слід грати за правилами, а не як хто хоче і наскільки у кого вистачає сил. Не потрібно вступати до СОТ, бо це суперечить моєму і тільки моєму бізнесу. І так той стан "броунівського руху" є найкращим для тих, хто і далі хоче ловити рибу у мутній воді. А риба ще є. Ще не все розподілено між жменькою "обраних".
Чи насправді ми ні на що не можемо вплинути? Невже досвід Майдану лише випадкове відхилення? Дехто з тих, кому і так добре, впевнені, що це вони організували Майдан... Гадаю, що вони помиляються.
Як помиляються і ті, хто гадає, що від складнощів життя можна буде заховатися у затишному закапелку приватности. Особливо це стосується людей, які не можуть обмежити свого життя до справжнього закутку. І поміж бомжів на міському звалищі конкуренція і боротьба не менш жорстока, ніж між депутатів міської ради. Тільки ставки там вищі - людське життя.
А тому, що б не було, люди незалежні, люди, на моє переконання, успішні повинні, зціпивши зуби, далі йти обраним ними шляхом до нехай поступових, але безсумнівних змін на краще. На краще для всіх, а не для жменьки "обраних".
І незаперечними прикладами такої послідовності та відваги будуть наші цьогорічні номінанти. Вони не окремими епізодами чи вчинками, а усім своїм життям засвідчили, що безнадія - поганий порадник. Навіть тоді, коли сподіваєшся без надії.


http://zaxid.net

Мустафа Джемільов і Леонід Фінберг стали кавалерами ордену часопису "Ї" "За інтелектуальну відвагу"

Вчора, 15 грудня, незалежний культурологічний часопис "Ї" вшосте відзначив орденом "За інтелектуальну відвагу" найдостойніших українців.

За рішенням Капітули незалежного культурологічного часопису "Ї", за наполегливу, послідовну, несхибну і невпинну мужність у відновленні і збереженні національної і громадянської гідності кримськотатарського народу в Україні, орденом "За інтелектуальну відвагу" було нагороджено Голову Меджлісу кримськотатарського народу, народного депутата України Мустафу Джемільова. Також кавалером ордену "За інтелектуальну відвагу" за видання найбільшої в Україні серії філософсько-релігійних і інтелектуальних текстів, за організацію конструктивного інтелектуального українсько-єврейського діалогу було відзначено головного редактора, автора, видавця, громадського діяча Леоніда Фінберга.

Відзнакою від часопису "За добру справу" цього року були удостоєні Петро Рихло - за багаторічну перекладацьку працю задля відтворення неповторної багато культурності Буковини, та автори і виконавців проекту "Серія альбомів: Коломия у давній поштівці" Валерій Ковтун та Іван Монолатій.


16.12.2007 http://zaxid.net

Ми хочемо, щоб наші достойники цитували не Маркса і Леніна, а Шептицького, - Леонід Фінберг

"Для мене велика честь отримати цю нагороду. Імена тих, хто її отримав раніше, є такими знаними, що я щасливий стати поруч з ними", - наголосив у своїй промові вчора, 15 грудня, під час урочистої церемонії нагородження орденом часопису "Ї" "За інтелектуальну відвагу" автор, видавець, громадській діяч Леонід Фінберг, який отримав орден за видання найбільшої в Україні серії філософсько-релігійних і інтелектуальних текстів, за організацію конструктивного інтелектуального українсько-єврейського діалогу.

"Наше завдання - сприяти зміні духовного простору України. Ми хочемо, щоб наші достойники цитували не Маркса і Леніна, як вони часто це роблять, а Шептицького. І, по мірі сил, ми сприяємо цьому. Ми ставимося до своєї праці сумлінно, не дозволяємо собі робити щось неякісно, тому наші книжки більш-менш адекватно передають думки великих сучасників і наших попередників. Для мене особисто, як редактора, велике щастя, коли працюєш над книгою, ведеш діалог з такими великими людьми.

Коли розпочалося українське відродження, почалося відродження національних громад. Всі казали - я українець, єврей, поляк, я християнин, я юдей. Але сказати легко, а стати - важко. Я і мої колеги добре усвідомлювали, що світосприйняття, яке майже три покоління знищувалося фізично і духовно, буде важко відновити. Ми видали близько 60 книжок з єврейської історії та культури в Україні, і трохи відкрили цей материк. В Гарварді чи Оксфорді таких книжок не 60, а 60 тисяч. Думаю, що аналогічна картина і в україністиці", - додав Л. Фінберг.


17.12.2007 http://www.dw-world.de

Джемілєв застеріг перед небезпекою виникнення в Криму „другої Чечні”

Голова кримськотатарського Меджлісу Мустафа Джемілєв застеріг перед небезпекою виникнення в Криму „другої Чечні”. З такою заявою він виступив у Львові, куди прибув для вручення йому премії журналу „Ї”. Повідомляє Галина Стадник:

Джемілєв каже, що у Криму вже який рік російські бізнесмени масово скуповують всі землі, роздаючи хабарі. А для боротьби з кримськими татарами, які самовільно селяться на проданих територіях, бізнесмени наймають російськомовну молодь, яка організованими групами нападає на татар: „Ми дійшли грані, відбуваються організовані напади на кримських татар, і постало питання створення своїх на пів воєнізованих формувань для протистояння „російським козакам” та різним банд-формуванням”. Про формування таких загонів та всенаціональну мобілізацію Меджліс вже прийняв постанову, але я наклав вето, повідомив Джемілєв, „бо це буде друга Чечня”. Втім, ситуація може вийти з під контролю, якщо влада не реагуватиме на насильство, і кримські татари почнуть оборонятися, тоді Меджлісу нічого не залишиться як очолити такі формування, пояснює Джемілєв. Є ще один спосіб захисту своїх прав, каже він, „ми можемо вийти на вулицю, а нас є чверть мільйона”. Аби вирішити основну – земельну проблему, Верховна Рада має прийняти закон „Про визнання прав осіб депортованих за національною ознакою”, вважає Джемілєв.


Олександр Ковальчук Інтелектуальна відвага без пантів

РадіоМан
У Львові відбулося щорічне нагородження від часопису „Ї”