Чи є Львів багатокультурним?

Дискусія

29 березня 2010, Книгарня "Є", Львів

Дискусія за участі:

Тараса Возняка, головного редакторо Журналу Ї
Вардкеса Азруманяна, депутата Львівської міської ради
Ірини Магдиш, редакторки Журналу Ї
Наталі Космолінської, журналістки, мистецтвознавця

Теми до обговорення:

· Що таке багатокультурність?
· Що визначає багатокультурність міста? (етнічний, соціальний чинник)
· Багатокультурність Львова: десятиліттями підтримуваний міф чи виправдана часом характеристика міста
· Коли і чому Львів перестав бути багатокультурним
· Чи можлива нова багатокультурність?
· Чи багатокультурність дорівнює космополітизму?

У Львові дискутували про багатокультурність міста

10:11, 30.03.2010 http://zaxid.net/newsua/2010/3/30/101100/

29 березня у львівській книгарні «Є» відбулася дискусія на тему "Чи є Львів багатокультурним?" за участі головних редакторів журналу «Ї» Тараса Возняка, Ірини Магдиш, депутата Львівської міської ради, ресторатора Вардкеса Азруманяна та журналістки й мистецтвознавця Наталки Космолінської. А також відбулася презентація останніх номерів журналу Ї: "Багатокультурний Львів?" та "Садиби родин Фредрів-Шептицьких".

За словами Ірини Магдиш, давати багатокультурність Львову мали б ті культурно-національні товариства, які є у цьому місті, зокрема, російські, єврейські, грецькі, чеські, польські та інші товариства, натомість складається враження, що ці товариства є закриті у собі, і виконують більше не культурну функцію, а соціальну (підтримують "своїх", крутяться у своєму товаристві, вирішують тільки свої питання). "Проривом" можна назвати минулорічний єврейський музичний фестиваль, коли за останній 100 років вперше на вулицях Львова звучала музика та пісня цього народу. Товариства не сприяють тому, щоб привезти до Львова модних на батьківщині музикантів чи письменників, тобто не діляться "рідною" культурою із львів’янами.

Як зазначив Тарас Возняк, багатокультурність Львова зникла з початком ІІ Світової війни, однак міф існує досі, хоч Львову потрібні погляд поляка на це місто, погляд єврея, німця – треба побачити Львів різними очима, Галичину різними очима. "Ці погляди не будуть абсолютно різними, вони доповнюватимуть одне одного. Чимало міст – Кути, Коломия, Івано-Франківськ, Язлівець, Львів – завдячують у своєму розвитку діловому вірменському елементу, який зробив торгову кар’єру", - зазначив Тарас Возняк.

"Багатокультурність Львова існує на рівні пам’яток архітектури, ми маємо вірменські, єврейські, українські квартали. Щоправда зараз проблемою є те, що як до пам’ятки архітектури ставляться зараз у ХХІ ст. Окрім цього, варто зазначити, що 95-95% середньостатистичних туристів не знають історії взагалі (чи то українські, чи львів’яни, чи "московити"), а історію культури тим паче. Однак трапляються глибоко освідченні люди. Коли вони бачать "рідні" написи на будинках єврейською чи вірменською мовами, то їхнє ставлення до міста теплішає", - запевнила Наталка Космолінська.

За її словами, було б добре також не забувати та якимось чином відзначити тих визначних осіб, які чимало зробили для Львова, а про них нічого не нагадує, зокрема, це стосується бібліотеки Оссолінських (бібліотека Стефаника), Театр Скарбека (тепер – театр ім.Заньковецької), Природничий музей (доклався граф Дідушицький).

Докладають до відвідування міста не тільки його теперішня чи колишня приналежність до тої чи іншої панівної культури, Львів має чудесну архітектуру, яку хочуть оглянути туристи. Також "ні в одному місті України немає такої кількості закладів, на які хочуть поглянути приїжджі", - впевнений Вардкес Арзуманян. І щоб не було проблем із розумінням іншомовних, ресторатор витрачає 30-40 тис. грн в рік на навчання та поглиблення іноземної мови обслуговуючого персоналу.

Закінчуючи дискусію, редактори журналу "Ї" запевнили, на запитання, чи є Львів багатокультурним містом, можуть відповісти приїжджі. Серед присутніх були представники Черкас та Донецька, які запевнили, що Львів для них видався багатокультурним містом ще з перших хвилин знайомства із ним.

Високий Замок 06.04.2010 http://www.wz.lviv.ua

Дискусія не без висновків

Місто Лева втрачає свою багатокультурність...

Тетяна КОЗИРЄВА

Утім, вона все-таки «не тільки спадок, а й перспектива»

У книгарні «Є» дискутували: чи є сучасний Львів багатокультурним? До розмови зголосилися видавці журналу «Ї» Тарас Возняк та Ірина Магдиш, журналістка і мистецтвознавець Наталя Космолінська, депутат міської ради та голова Вірменського товариства у Львові Вардкес Арзуманян, а також близько тридцяти небайдужих до багатокультурності львів’ян та гостей міста.

Присутні констатували відсутність реальної багатокультурності Львова, і навіть назвали дату, коли вона почала зникати, – початок Другої світової війни. Згадали уродженця Львова письменника Станіслава Лема, котрий поїхав з рідного міста після Другої світової і ніколи не повертався. Мотивуючи це тим, що Львів втратив свій дух, перетворився на «мертве каміння»... Критикували національно-культурні товариства, яких у Львові є безліч, але які жодним чином не впливають на культуру сучасного міста, – крім примітивних і штучних, за словами Ірини Магдиш, «шароварних фестивалів, що відбуваються раз на рік». Зокрема, російське товариство отримало на горіхи за заполітизованість, єврейські – за закритість і закцентованість на соціальних функціях, відтак цілковиту відсутність на культурній мапі Львова. Добрим словом згадали торішній фестиваль єврейської музики поблизу руїн синагоги «Золота роза» («нехай часом примітивний і з вираженим совєцьким ухилом»).

На думку Наталі Космолінської, сьогодні маємо багатокультурний Львів тільки на рівні пам’яток архітектури: «А щодо населення, культури, віри – це монокультурний Львів». Чому? Бо гуманітарна складова шкільної науки (культура, мистецтво, історія) – у незадовільному стані. Не ставив під сумнів багатокультурність Львова тільки Вардкес Арзуманян: «Львів є багатокультурним, і вірмени є частиною цього Львова». А ще сказав, що хоче бути українцем – вірменського походження.

У чому були одностайні всі присутні, то це в оцінці львівських кнайп: критикували, бо в них годі знайти суто галицькі страви: «Не треба їхати аж до Львова, аби скуштувати м’яса по-французьки». Зате хвалили «Криївку»: «Якщо навіть із бандерівщини зробили туристичний продукт, то Львів – багатокультурний». Також послухали гостей із Черкас до Донецька, які стверджували, що їм у Львові цікаво і, головне, затишно й комфортно. Відтак дійшли висновку, що багатокультурність Львова – «це не тільки спадок, а й перспектива». А редактори журналу «Ї» продемонстрували свою небайдужість до багатокультурного Львова, представивши нові видання «Гебрейський усе-світ Галичини» і «Польський усе-світ Галичини». І повідомили про підготовку до друку наступного «усе-світу» – вірменського.