15 грудня 2013
Київ, Майдан Незалежності, Народне віче

15 грудня 2013 Капітула Незалежного культурологічного часопису Ї традиційно провела церемонію вручення своїх відзнак. Однак не у Палаці Потоцьких у Львові, як зазвичай, а на Майдані Незалежності на сцені Майдану Гідності у присутності мільйона громадян України.

Капітула Незалежного культурологічного Журналу «Ї» прийняла рішення просити прийняти Орден ведучу Євромайдану Руслану Лижичко. Про таке рішення Капітули зі сцени головного українського Євромайдану повідомили редактор Журналу «Ї» Тарас Возняк та голова Капітули Ордену «За інтелектуальну відвагу» Олесь Пограничний. Орден було вручено безпосередньо на сцені майдану Незалежності під час всенародного віче Дня Гідності 15 грудня 2013 року.

Руслана Лижичко - громадська діячка, співачка, волонтер (Київ)

Нагороду вручали кавалери Ордену «За інтелектуальну відвагу» Президент Українського Католицького Університету Єпископ Паризький для українців візантійського обряду у Франції,  країнах Бенілюксу та Швейцарії Борис Ґудзяк, депутат Верховної ради України екс-міністр закордонних справ України Борис Тарасюк, Президент Національного Університету Києво-Могилянська Академія Вячеслав Брюховецький.

Церемонія відбулася за участі Голови Капітули Журналу «Ї» Олеся Пограничного та головного редактора Журналу «Ї» Тараса Возняка

У рішенні Капітули зазначено, що відзнака вручається Руслані Лижичко «За мужню громадянську позицію, самопожертву та активну участь у формуванні громадянського суспільства».

Через напружену ситуацію в країні урочисту частину церемонії було перенесено «до перемоги». Попри всю напругу в країні, як зазначив головний редактор Журналу І Тарас Возняк, у своїй промові на Майдані Гідності – «Україна повинна бути вдячна своїм героям».

Лаудація єп. Бориса Ґудзяка

В попередні дні і ті, які були після ми чуємо Ваш голос.  У цей вечір Ваш спів, Ваш голос – це голос людини, яка родила нову Україну. Це був материнський голос, який леліяв; голос, який зцілював; голос, який ошляхетнював; голос, який давав надію, певність і віру; голос, який кликав до молитви, до любові України, до гідності. Рідко дано комусь співати і своїм словом родити, так як Ви родили нову Україну. Прийми любов, пошану і запевнення тих, яких ти леліяла, яких ти підтримувала. Прийми слово вдячності і певності, що ми берем на себе відповідальність – це лише початок. Україна є, Україна буде, ніхто не перекреслить наш народ. І ми беремо відповідальність за те, щоб іти в тривале коломийство. Провадьте цей народ  далі – своєю піснею, своїм словом, своїм материнським теплом.

 Дякую!