Семiнар 19 12 2014

незалежний культурологiчний часопис «Ї»

Незалежний культурологiчний журнал «Ї»,

Провів семінар-дискусію на тему:

"Криза сучасного європейського мислення та когнітивна революція"

м. Львів

"Ї"

19 грудня 2014 року

За участю:

філософа Сергія Дацюка

Сергій Дацюк: Криза сучасного європейського мислення та когнітивна революція

Основа світової кризи

• У основі всякої кризи лежить мислення, яке перестає бути адекватним реальності.

• Протягом останніх близько 500 років саме Європа формувала мислення людства.

• Криза європейського мислення до кінця ХХ століття зумовила світову цивілізаційну кризу.

• Як показує аналіз інтелектуальних дій в процесі кризи, мислення не може бути змінено не тільки європейськими інтелектуалами, а й іншими інтелектуалами (американськими, китайськими, російськими, індійськими).

• Тому ця світова криза поки не може бути подолана найближчим часом.

Проблеми європейського мислення

• В основі нинішньої світової кризи лежить криза мислення, що виникла після другої світової війни в 50-60-ті роки ХХ століття в Європі (Франція).

• Це мислення має різні філософські, політичні, соціальні, культурні та економічні ідеї, які об'єднані спільними мислительними установками, що відомі як постмодернізм.

• Якщо постструктуралізм це набір ідей, то постмодернізм це набір мислительних установок.

• Постмодернізм - перша глобальна філософія.

• Сучасна світова криза це криза мислительних установок постмодернізму.

• У геополітиці це криза зв'язку держави і корпорацій. В економічній політиці це криза споживацького суспільства. У правовій політиці це криза концепції прав людини. У соціальній політиці це криза солідаризму і толерантності. У культурній політиці це криза мультикультуралізму.

Суть постмодернізму

• Постмодернізм як концепт мислительої свободи виходив з наступних припущень.

• Якщо ми маємо історичний досвід зведення деякої істини в тотальність, то потрібно створити багато істин і зробити їх рівноправними.

• Самі істини ми послабимо щодо їх мислительної потужності (введемо заборону на фундаментальну онтологізацію), щоб уникнутисамої можливості їх онтологічного посилення.

• Тиск влади виведемо за межі мислення, прибравши всі її концептуальні інструменти маніпуляції (бінаризм, територіалізацію, причинність, структурність, осмисленість).

• А для різних слабких і без претензії на тотальність істин створимо умови комунікативності та толерантності.

• Створювати істини будемо шляхом необтяжуючої та далекої від політики «гри з мовою».

• Навіть владу науки ми послабимо на користь постнауки як такої, що сумнівається в об'єктивності світу і є на межі конструктивної.

Як мислительна свобода перетворилась на мислительну несвободу

• Безліч істин стимулювали розвиток суспільства споживання, мас-медійне спрощення мислення і перетворення інтелектуалів у креативний клас.

• Антифундаменталізм привів до поверхового мислення, до метафоризації в гуманітарних науках, до відмови від фундаментальної науки в природничій сфері.

• Антибінарізм, детериторіалізація, індетермінізм, ризома та обезсмислювання призвели до втрати фундаментальних орієнтирів та посилення маніпуляції за допомогою легковажних мемів.

• Толерантність породила домінування споживацтва, поширення девіантних форм поведінки і тероризму.

• Ігри з мовою призвели до лінгвоцентрізму та опору немовним конструктивистским теоріям і практикам.

• Фундаментальна наука практично померла, а сама наука перетворилася на набір техніки та технологій для ринку, на медіа-популяризаторство та на освітянщину.

• Замикання в екзистенції - найбільша мисленнєво-настановча помилка Хайдеггера, яку підхопив постмодернізм і так і не зміг подолати.

• Екзистенціальний нігілізм породив особливу постмодерністську нігілістичну екзистенцію.

Пафос сумнівної дії постмодерністського мислення

• Мислительна дія постмодерністського мислення полягала в тому, щоб закривши доступ до основ, зосередитися на горизонтах.

• Тобто обмеживши онтологію, отримати досягнення у сфері транзитології.

• Однак цього свого головного пафосу постмодернізм не зміг досягти — крім нігілістичної критики основоположних обмежень, яка була потрібна, людство так і не отримало нових горизонтів.

• Антибінарізм, детериторіалізація, індетермінізм, ризома та обезсмилювання так і не привели до появи позитивних уявлень в цих проблемних змістах.

Фундаментальний когнітивний бар'єр

• Так виникає фундаментальний когнітивний бар'єр, який, однак, лише переносить когнітивний дисонанс на рівень основ:

1) встановлюються розмиті аструктурні основи;
2) закривається доступ для можливої зміни цих розмитих аструктурних основ;
3) встановлюється безліч рівнодопустимих істин, які базуються на неясних основах - множинна норма, яка вже не породжує когнітивний дисонанс.

• У філософа-постмодерніста відбувається виборча втрата критичного мислення стосовно основ.

Інфляція істини, добра та краси

• Інфляція істини - безліч істин. Інфляція добра - споживчі блага. Інфляція краси - гламур.

• Якщо в мисленні виникає більше однієї істини, значить це мислення не було досить складним.

• Інфляція істини унеможливлює будь-яку іншу етику, крім комунікативної (Хабермас, Левінас), тобто для узгодження багатьох етичних істин потрібно вже не загальна основа, а лише їх взаєморозуміння.

• Раз всі істини потенційно прийнятні, то всяка етична норма є однаково істинна, якщо вона вступає в комунікацію з іншої нормою.

• Етична всеїдність постмодернізму руйнує його соціалізацію зсередини.

Постмодернізм завів науку у глухий кут

• Горизонти науки так і не були розімкнуті постмодернізмом - наука виявилася замурована в об'єктивності та в структурних кордонах матеріальності.

• Оскільки постмодернізм «закрив» доступ до основ, то наука досі перебуває на онтологічних уявленнях ще 60-х років ХХ століття.

• Наукова картина світу стала по суті державно-корпоративною ідеологією, всередині якої нові знання принципово не можуть з'явитися (на них немає держфінансування, на них немає корпоративного замовлення).

• Смерть наукової фантастики і поява містико-магічної фентезі не осмислені у вмираючій постмодерністській філософії як квазіконструктівізм.

Нові уявлення, що ігноруються наукою

• Реальність - всяка нормована структура бування, а не тільки очевидна реальність.

• Онтологічна позиція тлумачення не є єдиною, існує також і онтологічна позиція конструювання.

• Контрафлексія, багатопроцесний супровід мисленням різних реальностей, нормованих співставно одна одній, а не тільки рефлексія, мислення і розуміння як різні завдання в одному процесі мислення.

• Існують інші нормативні онтології (процессная, структурно-континуумна), а не тільки одна об'єктна.

• Методологія науки має структурні межі (10^-19 - 10²⁰), за цими межами допустимим для осягнення є винятково конструктивний підхід.

• На астрорівні (10⁶ - 10¹²) і нанорівні (10^-7 - 10^-9) відбувається помітне відхилення від основних наукових законів зерорівня (10⁰).

• Мікросвіт описується квантовою теорією поля. Макросвіт описується теорією відносності Ейнштейна. Ці теорії не можна узгодити.

Постмодернізм черговий раз в історії зруйнував філософію

• Кінець філософії в її історії оголошувався багато разів.
Найбільш відоме - християнське руйнування філософії (з VI по XVI ст.)

• Спроба Гегеля оголосити кінець філософії була підхоплена Марксом (всі філософи лише різним чином пояснювали світ, справа ж полягає в тому, щоб змінити його).

• Руйнування філософії в постструктуралізмі-постмодернізмі(Хабермас, Бодрійяр, Бадью).
Кінець філософії - це завжди лише кінець такої філософії.

• А смерті філософії навряд чи ми колись дочекаємося. Філософія, як птах Фенікс, завжди відроджується з попелу історії.

Постмодернізм привів до зупинки розвитку мислення

• Олександр Дугін визначає ментально-часову орієнтацію Росії як археомодерн, тобто з'єднання (суперпозицію) модерну і премодерну при наявності неусвідомленого постмодерну.

• Парадигма модерну, що зародилася в Західній Європі, не змогла повноцінно закріпитися в Росії і тому була архаїзована.

• Дугін критикує археомодерн на за те, що він архаїчний, а за те, що він модерністський, і при цьому ще й розмитий постмодерном.

• Такий перехід в орієнтації свідомості він називає продовженням консервативної революції, хоча правильно було б назвати архаїзацією.

• Ряд авторів (наприклад, Сергій Кургінян) пропонують зверхмодерн (новий гуманізм), що не містить жодної нової ідеї; або постпостмодернізм (метамодернізм - Тимофій Вермюлен і Робін ван дер Аккер), де основні ідеї - відмова від інтертекстуальності, перехід на відтворення перцептивних і культурних структур інформації, де основа - віртуальна реальність.

• З моєї точки зору, нова філософія повинна пред'являти нову сутність у тому числі і в назві. Якщо філософія використовує префікси «мета-», «пост-», «ультра-», в ній не може бути нової сутності.

Умови мислення на руїнах постмодернізму

• Постмодернізм підпорядкував мислення дискурсу, в той час як мислення недискурсивне.

• Мислення може обмежено існувати при дискурсі (як опір йому). Мислення руйнується всередині будь-якого охоронного дискурсу, навіть якщо це охоронний дискурс мови, поліонтичності, метафізики або самого дискурсу.

• Бунт мислення це постмодерністський нігілізм. Свавілля мислення це методологічне уявлення про його безопорність у СМД-методології. Справжня свобода конструктивна, тобто поза бунтом і поза свавіллям.

• Постмодернізм зменшує кількість мислительних ступенів свободи у своїх метафоричних уявленнях («ризома», «тіло без органів» і т.д.) і позбавляє мислителя можливості управляти змістовним простором мислення якось інакше, ніж через множення істин.

• Мислення, на яке накладено заборону до концентрації свого змісту (заборона онтологічності), грузне в нескінченних повторах і тисячах дрібниць.

Постмодернізм як підготовка засновків когнітивної революції

• Постмодернізм вперше виявляє мислительні установки, на яких побудовано мислення, і, насамперед, філософське мислення.

• Постмодернізм вперше виробляє нігілістичну критику основних мислительних установок: структурності (ризома, аструктурність), територіальності (детериторіалізація і ретериторіалізація), причинності (сингулярність подій), бінаризму (антибінаризм), смисл (проблемність смислу), онтологія (заборона на тотальність онтології), об'єкт (проблемність об'єкта), суб'єкт (смерть суб'єкта), автор (смерть автора), дискурс (мовні ігри і розрізнення дискурсів), наука і науковість (проблемний характер науки).

• Саме критика мислительних установок постмодернізму дозволяє зрозуміти мислительні установки щодо мислительних установок.

Мислительні установки щодо мислительних установок

1) Мислительні установки не повинні бути нігілістичними, вони повинні бути позитивними та породжувати нові уявлення і інновації.

2) Будь-які позитивні і творчі установки мислення можуть і повинні мати в тому числі фундаментальний характер, щоб бути здатними руйнувати фундаментальні когнітивні бар'єри, що виникають у всяких широко поширених концепціях (буддизмі, християнстві, ісламі, марксизмі, постмодернізмі).

3) Нові установки філософського мислення не повинні вступати в явне протиріччя зі старими, вони повинні бути на новому рівні узагальнення та складності.

4) Серед мислительних установок повинні бути такі, що спрямовані на межі (межі розуміння, горизонти розвитку, фронтир), що створюють перспективу людства (мислячих істот).

Від постмодернізму до конструктивізму

• Філософія постмодернізму перестала служити цінностям мислительної свободи і повинна бути відкинута.

• На її місце має прийти нова філософія, з новими милительними установками, новими смислами, новими перспективами.

• Вважається, що ця нова філософія - конструктивізм.

• Конструктивізм виникає всередині теоретичних практик постмодернізму як деякі маргінальні припущення.

• Однак за своєю суттю конструктивізм має принципово інші і більш складні мислительні установки.

• Процес переходу до нього - когнітивна революція.

• Цьому присвячена моя нова книга «Момент філософії» (Київ, 2013р.)

Що таке когнітивна революція?

• Це ментальна революція, тобто революція, яка відноситься до найбільш фундаментальних мислительних установок людства.

• Це революція за своїм всесвітньо-історичним масштабом порівнювана з революцією «осьового часу» V-VI ст. до н.е.

• Згідно зі своїм змістом когнітивна революція є сингулярна революція і відбувається в «сингулярний час».

• Сингулярний час є епоха сингулярного переходу мислительно-інтелектуальних здібностей людства в іншу якість - конструювання Світу, світів, Позасвіту (Несвіту - ?).

• Сингулярний час починається з трансгуманістічного переходу, тобто переходу від гуманізму до постсгуманізму.

• Перехід від релігії до науки не був настільки потужною революцією як когнітивна. Якщо «осьовий час» дав уявлення про іманентний світ та трансценденцію (нірвана, бог, архе), то наука всього лише оголосила своєю вотчиною іманентний світ як об'єктивний світ.

Суть когнітивної революції

• Руйнування об'єктивної картини світу до такої міри, що всі слова виявляються неадекватними.

• Нова об'єктивна картина світу виявляється «необ'єктивною», «некартиною« і "не-світу».

• Когнітивна революція породжує «модельовані конструкції Світу та Позасвіту».

• Нові слова - «модель», «конструкція», «Світ і Позасвіт» висловлюють суть нових уявлень, а не знань.

• З цих нових уявлень в різних реальностях можуть породжуватися різні знання (системи або сукупності знань).

• Однак ці знання є вотчиною традиційної науки, яка більше не займає позицію інтелектуального лідерства.

• Інтелектуальне лідерство починає займати особлива мислительна теорія і практика - конструктивізм, який власне і виробляє нові уявлення і нові моделі, їм відповідні.

Характеристики когнітивної революції

• Змінюються уявлення про час: лінійно-дискретний час науки буде замінено диспозитивним часом конструктивізму (виникне уявлення про множинність часу як для різних ситуацій у зв'язку з багатосвітовою (багатореальністною) експансією людства, так і для різних частин самого людства).

• Цивілізаційна антропологія стане основним і швидко мінливим уявленням для всієї людської (надлюдської) цивілізації.

• Виникне нова проективна розривність-зв'язність людства-надлюдства, яка визначить іншу структуру Світу (поза націями та державами) і, можливо, вихід у Позасвіт.

• Розвиватиметься конструктивна філософія, яка принципово відрізнятиметься від тлумачної філософії, що походить від осьового часу.

• Екзистенції недостатньо. Крім екзистенції, потрібна також транзистенція. Транзистенція розмикає екзистенцію. У всякому узагальненні важлива перспектива, де транзистенція долає очевидність екзистенції. Для спільної позиції людства - транзистенція сильніше екзистенції.

Конструктивні уявлення

• Істина складна, але одна. Істин повинно бути мало, а смислів багато. (Книга «Момент філософії»)

• Тлумачна онтологія повинна бути доповнена конструктивною онтологією.

• Тотальність онтології і нетотальністьтранзитології

замість переваги метафізики по відношенню до онтології.

• Установка ЛесліФідлера «Перетинайте кордони, засипайте рови» (1969) може бути замінена новою: «Повертайте кордони, рийте рови, тому що ви навчилися їх долати»;

• «Структурне бачення» і структурний континуум замість аструктурності (ризоми).