На Львівщині відновили кімнату пам’яті Александра Фредра та Андрея Шептицького
Львівський портал / 21.06.2010 12:58
У суботу, 19 червня, напередодні річниці від дня народження видатного польського
комедіографа графа Александра Фредра, відбулося відкриття відновленої експозиції
кімнаті пам’яті Александра Фредра та Митрополита Андрея Шептицького у палаці
родини Фредрів–Шептицьких у селі Вишня, що коло Рудок Городоцького району Львівської
області. Про це інформує прес-служба ЛОДА.
У відкритті відновленої експозиції взяли участь представники Львівської обласної
ради, Вишнянського аграрного коледжу, Генерального консульства Республіки Польща
у Львові, греко-католицького та римо-католицького духовенства, представники
громадськості, мешканці села. Відкриття кімнати - музею супроводжувалося театральною
виставою.
Як розповів начальник відділу зовнішніх зв’язків та промоції Львівської обласної
ради Тарас Возняк, проект відновлення пам’ятної кімнати реалізований у рамках
заходів Львівської обласної ради для промоції регіону на період 2009 – 2010
років. Активну участь у проекті також взяли українські та польські громадські
організації, зокрема Незалежний культурологічний журнал «Ї» (Львів), ГО «Вілла
Деціуша» (Краків), а також Львівська та Краківська політехніки, Національний
лісотехнічний університет, і, звичайно, нинішні власники палацу – Вишнянський
аграрний коледж та Львівський сільськогосподарський університет, які багато
доклалися до збереження палацу.
Реалізація спільного українсько-польського проекту із відновлення пам’ятки
архітектури у селі Вишня розпочалася минулого року. Тоді ж стартував перший
етап ревіталізації палацу – модернізація експозиції, реставрація зали, де розташувалася
музей-кімната.
Тарас Возняк також зазначив, що далі реставруватимуть наступні зали палацу.
У відновленні палацового комплексу продовжуватиметься співпраця з .
Перша зупинка - костел у Рудках. Заупокійний екуменічний молебен за Александром
Фредро
Пам'ятна плита над похованням А. Фредра (костел у Рудках)
Участь делегації Львівської обласної Ради, Львівської обласної державної
адміністрації, Городоцької районної ради, Городоцької районної державної
адміністрації, Самбірської районної ради, Самбірської районної державної
адміністрації, Рудківської міської ради у заупокійному екуменічному молебні
за Александром Фредро у м. Рудки
Численні гості урочистого відкриття відновленої кімнати-музею
Головні промотори ревіталізації палацу А. Фредра - директор Вишнянського
аграрного коледжу Дмитро Клебан і начальник відділу зовнішніх зв’язків та
промоції Львівської обласної ради Тарас Возняк
Перші відвідувачі відновленої кімнати-музею
Театральна студія "Галіціана" у складі Софії Іванової та Олександра
Оверчука показала гостям виставу "Фарс кохання", поставлену за
одноактівкою О. Фредра "Свічка згасла" і монологом А. Чехова "Про
шкоду тютюну"
Серед найбільш вдячних глядачів вистави - діти з села Вишня
Кожен з учасників урочистостей міг особисто випити келих вина з достойним
ювіляром
Високий Замок, 22.06.2010
Переплетені історії
Палац Фредрів-Шептицьких чекає на меценатів
Галина ГУЗЬО
Чи стане садиба, яка колись належала відомій польсько-українській родині,
місцем міжнародних зустрічей?
Такого дня народження видатний польський комедіограф - граф Олександр Фредро
- ще, мабуть, не мав. Напередодні 219-ї річниці від дня його уродин (або 217-ї:
біографи досі сперечаються, в якому році народився О. Фредро - у 1791 чи 1793-му)
в Палаці родини Фредрів-Шептицьких у селі Вишні, що неподалік Рудок Городоцького
району Львівської області, зібралося кілька десятків гостей - з української
та польської сторін. У давніх, на диво, добре збережених, стінах маєтку славетних
родів України та Польщі відкрили оновлену музей-кімнату пам'яті Олександра Фредра
та митрополита УГКЦ Андрея Шептицького (О. Фредро був його дідусем - по материній
лінії). А театральна студія "Галіціана" у складі Софії Іванової та
Олександра Оверчука показала гостям виставу "Фарс кохання", поставлену
за одноактівкою О. Фредра "Свічка згасла" і монологом А. Чехова "Про
шкоду тютюну".
Двоповерхова літня резиденція Фредрів-Шептицьких, збудована у першій половині
XIX століття, - пам'ятка унікальна. Це єдиний палац, який з усіх свого часу
чималих володінь цих відомих родин уцілів до наших днів. А сталося це завдяки
тому, що маєток, окутаний мальовничим рукотворним садово-парковим комплексом
загальною площею 12 гектарів, мав господаря. На початку ХХ ст. садибу Фредрів-Шептицьких
у теперішньому селі Вишні (колись - село Бенькова Вишня) нащадки родів Фредрів-Шептицьких
продали сільськогосподарській школі. За зміни влади вона переходила у спадкову
"освітню" власність: нинішні власники палацу - Вишнянський коледж
та Львівський національний аграрний університет.
За незалежної України була спроба приватизувати розкішний, хоча й дещо занедбаний
маєток. Прибрати до приватних рук унікальну садибу, кажуть, хотів один із відомих
українських політиків... "Ми забили на сполох, - розповідає директор Вишнянського
коледжу Львівського національного аграрного університету Дмитро Клебан. - Добре,
що в палаці зберігається Книга пам'яті, в якій численні українські та польські
туристи залишали свої відгуки про садибу. Ми звернулися у відповідні інстанції
- аж до президентського рівня - і "прихватизація" припинилася".
Із XIX ст. у палаці вціліли паркет, віконна столярка з фурнітурою, розкішна
ліпнина на стелі, п'єци, меблі... Меморіальну кімнату пам'яті Олександра Фредра
тут започаткували ще у 1989 році. Протягом останніх півтора року у палаці за
участі українських та польських громадських організацій і навчальних закладів
взялися за оновлення кімнати-музею драматурга Олександра Фредра і заодно його
онука - митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. "Більшість реставраційно-ремонтних
робіт з оновлення експозиції виконувалися на громадських засадах - працівниками
коледжу, студентами.., - каже Дмитро Клебан. - Відтак витрати були мінімалізовані
- до 19 тисяч гривень меценатських коштів. Палац потребує нагального ремонту.
Із проблем, які необхідно вирішити у першу чергу, - перекриття будівлі: дах
протікає, ринви засмічені... А ще у будинку кидається грибок... Щоб ліквідувати
ці проблеми, потрібно 100 тисяч євро". У дальшій перспективі, за словами
Дмитра Клебана, на території садиби Фредрів-Шептицьких можна було б зорганізувати
сучасний центр, у якому проводилися б різноманітні конференції, зокрема міжнародного
рівня. Окрім конференц-залів, тут могли б діяти і готель, і ресторан... Затримка
- лише за спонсорськими коштами.
Серед ініціаторів відновлення маєтку Фредрів-Шептицьких - Львівська обласна
рада. "У цьому палаці збіглися українська та польська історії, причому
збіглися у неконфліктний спосіб, а це є дуже важливим", - зауважує начальник
відділу зовнішніх зв'язків та промоції Львівської обласної ради Тарас Возняк.
Високий Замок, 01.07.2010
Родинне гніздечко Фредрів і Шептицьких
Галина ГУЗЬО
У селі Вишні на Львівщині уціліла унікальна садиба, в якій жив знаменитий польський
драматург Олександр Фредро, а згодом неодноразово гостював і його онук – митрополит
УГКЦ Андрей Шептицький
Україна, та що Україна – Галичина, – воістину невідомі. Криють у собі стільки
таємниць, стільки незвіданих територій, що диву даєшся. Справжнім відкриттям
для мене стала недавня поїздка у Городоцький район, організована Львівською
обласною радою. Через Великий Любінь, дорогою на Самбір, поблизу містечка Рудки,
у селі Вишні у величезному парку (12 гектарів!) заховався розкішний двоповерховий
Палац родини Фредрів-Шептицьких – єдиний, який з усіх колись пишних статків
відомих родів України та Польщі уцілів до наших днів. У рідному селі митрополита
Андрея Шептицького - Прилбичах, що також на Львівщині, від родинної садиби і
сліду не залишилося - тільки усипальниця. Та й у Львові, на сучасній вулиці
Фредра, на місці будинку, в якому жили Фредри у XIX ст., височіє більш новітня
споруда, яку збудували за вказівкою одного
з майбутніх власників...
Останні сім десятиліть у Палаці Фредрів-Шептицьких у Вишні господарює Вишнянський
коледж Львівського національного аграрного університету. Власне, завдяки тому,
що садиба завжди мала господаря (кілька десятиліть до 1939 року це було Малопольське
сільськогосподарське товариство), вона, хоча й потребує капітального ремонту
(найнагальніші проблеми – дах, який протікає, і грибок – від вологи), збереглася
до нашого часу. На стінах – навчальні матеріали – плакати із зображенням нутрощів
великої рогатої худоби... Але й про колишніх знаменитих власників маєтку – відому
польську родину Фредрів та не менш знаний український рід Шептицьких – тут нагадування
на кожному кроці. На підлозі – паркет 150-літньої давнини. На стелях – дивом
збережена старовинна ліпнина, до якої, кажуть, приклався сам Олександр Фредро.
А ще – старі-престарі сходи з червоного дерева, віконна столярка з фурнітурою,
давні меблі, п’єци... Нещодавно, напередодні чергової річниці від дня народження
драматурга та поета, графа Олександра Фредра, в одній із кімнат на першому поверсі
палацу-коледжу відкрили оновлену меморіальну кімнату-музей. Вона береже пам’ять
відомого поляка і його знаменитого онука – митрополита Української греко-католицької
церкви Андрея Шептицького. Тепер тут на одній зі стін поруч висять портрети
цих обох непересічних постатей. А окрім – старі шафи, порцеляновий п’єц з позолотою,
документальні стенди...
... За однією з версій, саме в маєтку у Вишні (у ті часи – Бенькова Вишня),
який родина Фредрів разом з іншими довколишніми селами та містечками придбала
наприкінці XVIII ст., і народився та провів дитячі роки найвідоміший і найбільш
затребуваний донині у Польщі драматург, якого називають «польським Мольєром»,
Олександр Фредро. Хоча інші джерела стверджують, що місцем народження комедіографа
було село Сухорів, що під Ярославом (сучасна Польща), а у Вишню родина Фредрів
переїхала у 1797 році. Різняться дані й щодо дати народження майбутнього графа
– 1791 або 1793 рік.
У батьків Фредра – Яцека і Маріанни – непроста доля. З дев’яти їхніх дітей
вижив тільки Олександр. Та й він рано залишився напівсиротою: на початку 1806
р. у садибі у Вишні спалахнула пожежа, у полум’ї загинула його мати... Після
смерті Маріанни Фредро батько зі сином переїхали до Львова. Цікаво, що автор
популярних п’єс «Пан Гельдхаб» (1818 р.), «Чоловік і жінка» (1822 р.), «Дами
і гусари» (1825 р.), «Тітка» (1834 р.), «Помста» (1834 р.), «Пожиттєва рента»
(1835 р.), «Револьвер» (1861 р.) та інших (усього – близько чотирьох десятків
комедій) отримав виключно домашню освіту.
У 16 років Олександр Фредро вступив в армію Герцогства Варшавського. Служив
у військах Наполеона Бонапарта. У 1812-му брав участь у московській кампанії.
У наступні роки – воював під Дрезденом, Лейпцигом, Парижем... За хоробрість
мундир Фредра прикрасило кілька почесних орденів. Про геройські подвиги письменник
згодом напише у мемуарному творі «Три по три» (1845 р.).
Перегорнувши воєнну сторінку, Олександр Фредро повернувся у родинні пенати
- у Бенькову Вишню. Так і жив, з невеликими перервами на подорожі по Європі,
у Галичині. Тут написав більшість своїх комедій. Тут вів й активне громадське
життя. У 1848-му як один з активних учасників галицької Весни народів увійшов
до складу Національної ради у Львові. Очолював Національну раду у містечку Рудки.
Непересічна історія одруження Олександра Фредра. Уперше свою майбутню дружину
– Софію з Яблоновських – драматург побачив на балу у Відні. На той час 16-річна
дівчина уже була дружиною одного з найбільш відомих і заможних у Галичині магнатів
Станіслава Скарбка. Та вона так припала до душі Фредрові (а його свого часу
сватали за російську княжну Бутурліну), що боровся за даму свого серця протягом
десяти років (!). Урешті Софія розлучилася (дозвіл на це просила у самого Папи
Римського) і в листопаді 1828 року стала дружиною графа Олександра Фредра (графський
титул він отримав у 1822 р.). Зі спогадів та пліток, Фредро був ще тим гультяєм
(лікувався від «франци» - так у ті часи називали усі венеричні захворювання),
але від часу одруження драматурга немає жодних свідчень про його любовні походеньки.
У подружжя народилося четверо дітей. Двоє із них померли немовлятами. Вижили
Ян Олександр та Софія. Власне, Софія, дитинство та юність якої минули у маєтку
у Вишні і яка по життю пішла батьковими слідами – стала письменницею та художницею,
поєднала польський рід Фредрів з українським родом Шептицьких – вийшла заміж
за графа Івана Шептицького. У цій сім’ї у липні 1865 року й народився хлопчик
Роман, який згодом очолив Українську греко-католицьку церкву – став митрополитом
Андреєм Шептицьким.
Дружину Софію, що стала коханням усього його життя, Олександр Фредро обожнював.
Садибу у Вишні у 1835-му перебудовував саме для неї і все подальше своє життя
працював на процвітання маєтку. На місці попереднього батькового дому постав
великий мурований палац у стилі англійського бароко. Усередині дім, який нараховував
15 кімнат, блищав розкішшю. На першому поверсі були столова, спальня, великий
салон... Одну з кімнат прикрашав камін, на якому вмостилася скульптурка Венери
Медічі, а поміж позолочених філіжанок, на мармурових підставках - бюсти, зокрема
короля Генріха VII. Меблі були оббиті блискучим англійським сукном з квітковим
орнаментом. У кімнаті господаря стояло велике ампірне ліжко на лев’ячих лапах
із мідними обручами. Навколо - шість книжкових шаф. Частину стін кімнати прикрашали
італійські щити, які драматург привіз з Риму та Флоренції. Протягом ХІХ ст.
мистецька колекція Фредрів збільшувалася. З часом її розподілили між внуками
драматурга. А те, що залишилося у вишенському палаці, разом із бібліотекою у
10 тисяч томів, було знищене в часи Першої світової війни.
Садиба у Вишні була для Фредрів, а з часом – для Фредрів-Шептицьких, літньою
резиденцією. Життя тут кипіло від ранньої весни, улітку й часто восени аж до
Різдвяних свят. На «канікулах» родина подорожувала: Баден-Баден, Карлсбад...
У теплу пору року у Вишню запрошували художників, музикантів, акторів... Для
поважної публіки вирували мистецькі розваги. Сюди часто приїжджали видатні польські
діячі, зокрема Андрей Потоцький.
Довкола палацу були й інші будівлі. З лівого боку була конюшня. Доглядати за
маєтком допомагала прислуга – близько десяти людей: кухарі, покоївки... Палац
був (і є) огорнутий розкішним парком. Зараз він дещо занедбаний. Ставок – заріс,
але в ньому, кажуть, досі живе риба. А в XIX ст. знатні пані та панянки прогулювалися
тут каштановою алеєю та алеєю столітніх лип. Природна ідилія! Декоративні дерева
у садово-парковому ансамблі Олександр Фредро наказав насадити на честь народження
доньки Софії. Парк у Вишні досі дивує його гостей унікальними насадженнями,
зокрема квітучим тюльпановим деревом та дивовижним деревом із листям дуба і
граба одночасно (!), а ще березою, щепленою корінням догори...
... Після Олександра Фредра (помер драматург у 1876 р., а його прах і нині
покоїться у костелі міста Рудок) садибою у Вишні володів його син Ян Олександр.
Згодом - онук Андрій Максиміліан Фредро, який також був літератором, поетом.
І яка іронія долі... Його вдова, Феліція, одружилася вдруге - з доктором Олександром
Скарбком (так-так, з тих Скарбків, розбрат у чию сім’ю свого часу внесло кохання
Олександра Фредра). Саме Феліція у 1919 р. продала садибу у Вишні - Малопольському
сільськогосподарському товариству...
P. S. За незалежної України була спроба приватизувати Палац Фредрів-Шептицьких
- з усіма його довколишніми красотами. Прибрати до приватних рук унікальну садибу,
кажуть, хотів один із відомих українських політиків... Зупинити процес (на президентському
рівні!) допомогла Книга пам’яті, в якій десятиліттями свої враження від маєтку
залишали туристи з України та країн Європи. Є задум організувати на базі палацу
Центр українсько-польського поєднання, в якому проводилися б різноманітні конференції,
зустрічі. Затримка – за меценатськими коштами – на капітальні ремонтно-реставраційні
роботи. Вишнянський коледж готовий переселитися в інше приміщення хоч завтра.
