www.ji-magazine.lviv.ua

Володимир Антонов, факультет журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

         Україну заполонили машини з іноземною реєстрацією. Ледь не кожен п’ятий водій їздить на авто з європейськими номерами. А левова частка тих, хто, як кажуть в народі, їздить на євробляхах, порушує український закон, адже перебувати транспортному засобові з іноземними номерами на території України більше 10ти днів, не перетинаючи державного кордону, заборонено  . Та не спішіть звинувачувати українців, що вирішили скористатись своєрідною «лазєйкою» в законі. Справа в тому, що ситуація з розмитненням авто в нас дуже вже нагадує театр абсурду, від якого хочеться перебувати подалі: будучи чи не найбіднішими європейцями зі середньою зарплатою розміром у 300 євро, за розмитнення ми платимо найбільше в Європі. Така несправедливість викликає логічне запитання: чому так сталось? Хто у цьому винен?

Вартість розмитненого авто у різних країнах Європи

         … Молодий хлопець Микола, родом з Яворова, отримав водійське посвідчення кілька років тому і зрозумів, що власний автомобіль відкриває перед ним безліч можливостей. Хлопець собі подумав «я міг би бути таксистом чи торговим агентом, міг би чесно заробляти собі хороші гроші». Він вирішує придбати автівку, але розуміє, що нова машина йому не по кишені. Нормальна машина зі салону, яка матиме подушки безпеки, щоб не розбитись на славнозвісних українських дорогах, які своїми вибоїнами так і норовлять перекинути ваше авто, коштує близько одинадцяти тисяч доларів (я не брав до уваги китайський, російський та вітчизняний автопром, бо, даруйте мою суб’єктивність, та це важко назвати автопромом). Така сума просто таки не підйомна для молодого українця. Тоді хлопець вирішує подивитись на вживані авто. І виявляє, що, до прикладу, Пежо середини нульових коштуватиме в районі п’яти тисяч доларів. Такі ціни, знову ж, неприйнятні для молодої людини, враховуючи, що, я вже повторююсь, середня зарплата українця згідно з Держстатом – 300 євро.

Вартість вживаного Пежо на сайті Auto.RIA

Тоді батько радить Миколі спробувати подивитись машину у сусідній Польщі. Хлопець не тямиться від щастя, коли взнає ціни. Те саме Пежо середини нульових, але воно коштує не 4 з половиною тисячі доларів, а всього 500. Молодик зайшов  на спеціальний сайт, щоб розрахувати вартість розмитнення і… три з половиною тисячі. «Три з половиною тисячі доларів, серйозно? За розмитнення. Та ну, знову цей абсурд.» Десь такі думки роїлися в голові Миколи, коли він ознайомлювався з інформацією про кошти, які покинуть гаманець звичайного українця при розмитненні старенького, зовсім не «навороченого» європейського авто. Та навіть, якщо ви погодитесь придбати щось на кшталт такого Пежо, то, я вас розчарую, у вас не вийде це зробити легально, бо в нашій державі заборонено реєструвати авто привезене зі закордону, якщо воно не відповідає стандартам «Євро-5».

Микола – це не придуманий персонаж. Це реально існуючий хлопець, що, ознайомившись з тими умовами, в які наша держава поставила потенційних автовласників, вирішив все ж придбати авто у Польщі (а саме Рено Сценік дев’яносто восьмого року) за тисячу доларів і… не розмитнювати його. Така ж машина в Україні вартує чи не в чотири рази дорожче. І, повертаючись до персони самого Миколи, повторюсь, він – не вигаданий персонаж, але він далеко не унікальний, не єдиний у своєму роді. Три мільйони українців такі ж, як він. Три мільйони, друзі. Це, як на мене, критична маса людей. Така сила здатна вже диктувати свої умови. І ці три мільйони з’явилися не просто так, ці три мільйони з’явилися, бо були поставлені в нелюдські умови, до створення яких спричинилися наші ж, українські, можновладці.  

Громадський діяч Олексій Кусов на прес-конференції, присвяченій європейським правилам розмитнення автомобілів шокував мене інформацією: «Є Литва, де автомобіль, разом з постановкою на облік, разом зі страхівкою на перший місяць, разом з проходженням техогляду, коштує 140 євро, за умови, що автомобіль ніколи не був на литовській реєстрації… У Польщі 340 євро… Тоді як у нас він коштуватиме близько 8 тисяч доларів».

Прес-конференція за участі Олексія Кусова

 Після оприлюднення таких цифр, як я вже казав зі самого початку, виникають природні запитання: як ми до такого докотилися, як ми таке дозволили? І щоб відповісти на них, треба знати, хто за цим стоїть, кому вигідно це…

Доволі довго ті, хто були коло керма України уміли якось розрулювати ситуацію, щоб ніхто не думав про те, чому у нас такі дорогі авто, чому дорожчі ніж у Європі та Америці і вживані машини, і ті, що тільки повинні бути розмитнені. Та станом на сьогодні людей на єврономерах так багато, що слуги народу вже не можуть не реагувати на вимоги так званих «євробляхерів». І тому вони влаштовують фарс. Якщо ж прізвище Миколи знати не варто, таких як він мільйони, то прізвища головних акторів того фарсу таки варто знати. Прем’єрний показ відбувся у вигляді обговорення закону 5567, який мав на меті полегшити життя тих, хто має авто на іноземних номерах. Законопроект був покликаний встановити певну суму, близько 300 євро, яку водії нерозмитнених автівок повинні були платити раз на рік за їзду українськими дорогами. Проте законопроект не пройшов навіть на голосування, зазнавши нищівної критики під час обговорення в рамках засідання комітету з питань митної політики. Отож, до акторів, почнемо з «безобідних». Депутат Максим Курячий, наприклад, йшов на голосування комітету, не знаючи, що таке закон 5567. А Олег Назаренко прекрасно знав, що це за закон, бо проект заважав його особистим інтересам: «Я що опинюсь в дискримінаційному положенні», - не червоніючи визнає свою зацікавленість Назаренко. Пан Олег – лідер спілки імпортерів нових авто. Ще один лобіст нелюдського ставлення до автовласників – народний депутат Дмитро Святаш. Його пов’язують з корпорацією-оператором автомобільних послуг «АІС», що є імпортером російських УАЗів, китайських Джилі та корейських Ссан-Янів. «У мене залишилась маса знайомих у цьому бізнесі. Я все одно в автомобільній тусовці», - говорить Святаш. Ось воно, ось вся суть того, про що йшлося раніше. Ось чому ми так живемо. Бо в тусовці він, та чого він, вони. Святаш не один такий. Бо в тусовці, бо братва «в тємє». Ось такими категоріями мислить народний обранець. А ми тим часом не закінчуємо, фарс продовжується. Одну з головних жіночих ролей відіграла свого часу Ніна Южаніна: «Я за своє авто заплатила півтора мільйони гривень в бюджет. І я хотіла б, щоб такі рівні платежі платили інші люди». Ніно Петрівно, я не знаю, в якій реальності ви живете, але я, повторюсь, близько 7 000, не 7 000 000 заробляють українці. Наш співвітчизник навіть близько не може викладати суми такого порядку за авто. Та й ви, як голова комітету, хіба не близько 30 000 отримуєте. Звідки ті мільйони?... Та зараз не про те. Є ще один зацікавлений депутат - Таріел Васадзе. Власник ЗАЗу. Метаючись від фракції до фракції, обранець намагається урятувати свій ЗАЗ, при чому, знаючи, наскільки невигідними для українців є автомобілі запорізького виробництва. Так, я патріот, я люблю українське, купую українське, дивлюсь українське, підтримую українське. Але, чомусь, думаю, що треба захищати не ЗАЗ, треба захищати автомобілістів. Захисту потребують люди. Вони заслуговують пересуватись у безпеці. Більш-менш сучасне авто здатне захистити життя пасажира, а от якась радянська розвалюха – не надто. Тому (якось аж смішно з мого прямого звертання до чиновників, так ніби вони почують, так ніби з цього буде користь, але не звертатись, не сподіватись, не можу), шановні депутати і всі решта, коло керма того судна, що зветься Україна, не вбивайте людей, дайте їм шанс жити, працювати, пересуватись достойно. Ваші бізнеси не вартують людських життів.

Дмитро Святаш     Ніна Южаніна      Таріел Васадзе

         Також елемент комічності має і той факт, що хтось із обранців може поставити собі в особливі заслуги зниження мита на авто з ЄС з першого січня 2018 року. Так, це звісно добре, що Угода про асоціацію з Європейським Союзом включає зниження мита з наступного року аж до нульового показника, в кінцевому результаті. Щоправда, по-перше, цей процес триватиме довго й нудно, а значить повільно, тому ми не швидко відчуємо різницю при розмитненні авто, а, по-друге, окрім мита автовласникам доведеться сплатити акцизний збір та інші побори, які включає процедура реєстрації транспортного засобу на українські номери.  

         Окрему главу в епопеї під назвою «автолобі vs народ» вартує присвятити так званому вухатому Запорожцеві Миколі. Він став головним персонажем, коли активісти, аби показати абсурдність ситуації в Україні, вирішили зареєструвати легенду радянських доріг у Польщі, а потім знову зареєструвати в Україні. Машину, яка поняття не має, що таке екологічна безпека, якій не те, що наліпку «Євро 5» ніхто не наклеїть, а й наліпку «Євро -5» шкода буде дати, поляки приймають спокійно. Тобто активісти руйнують один з тих міфів, а іншими словами, розвінчують ту брехню, якою нас скільки годують. У Європі спокійно їздять авто з низьким рівнем екологічної безпеки, стандарт «Євро 5» чи «Євро 6» мають мати лише нові авто, а не так, як в Україні придумали задля збереження свої ЗАЗів та інших бізнес-проектів, що всі ввезені зі закордону машини мають мати статус «Євро 5». Активісти розмитнили далеко не френдлі до природи автомобіль за 300 євро (ціна Запорожця – 200 євро). А тепер фокус, щоб знову зареєструвати жужика на українські бляхи було витрачено 3000 євро. 3000 євро…

Поки в голові не вкладається отака от сума, озвучена абзацом вище, та все ж, заради справедливості, треба зазначити, що , окрім автолобі, є ще й парламентарі, які прихильно ставляться до ідеї зменшення мита та акцизу на автомобілі зі закордону. Серед таких парламентарів і Єгор Соболєв, він говорить, що «в Україні немає доброго виробництва добрих автомобілів, тому захищатися митом від іноземних машин немає сенсу… Зараз ми маємо дику ситуацію, коли в нас автомобіль продається дорожче ніж в Європі чи у Сполучених Штатах, при тому, що ми бідніші… Тому потрібно скасувати мита і все, що обмежує вільний ввіз сюди автомобілів». Обранець закликає до рівної сплати коштів за розмитнення авто, але пропонує зробити суму більш пристосованою до українських реалій. Власне, на рівності, і акцентує особливу увагу депутат - кожен громадянин має мати однакові можливості придбати автівку. 

         І справді, справа тут не в машинах. Справа тут в гідності. В 2013 у такий же ж грудень, люди стояли насмерть за гідність, а до нас далі, у 2017, продовжують ставитись, як до холопів, і то свої, такі ж українці, як я, як ви, як Микола з Яворова. Так, багато микол порушили закон. Але комусь це допомогло прогодувати сім’ю. І хіба можна засуджувати таких людей у ситуації, коли владний апарат цинічно насміхається з народу, збираючи непомірну данину, непомірну навіть для європейських людей з європейськими зарплатами, не те, що для нас, тих, для кого доларом більше доларом менше - це величезна різниця. Рішення цього автомобільного колапсу, коли ледь не кожен п’ятий водій їдить на незареєстрованому авто просте: встановити адекватну ціну (близько 500 доларів) на розмитнення авто, прописати покарання для тих, хто не перереєструється і перестати штучно завищувати ціну на українському ринку авто б/у. Усе це з легкістю робиться, бо така абсурдна ситуація утримується штучно. Такі популярні рішення принесуть до бюджету близько мільярда євро, якщо не більше. І зроблять ситуацію на дорогах безпечнішою,бо усі водії будуть в базі і пересуватимуться на якісних авто, а не на авто-зомбі, перемотаних скотчем і змушених, просто змушених, завдяки такій антинародній та антитехнологічній політиці, жити вічно. А якщо ні, то, вважаю за потрібне особливо наголосити на тому, що я не прихильник такого сценарію, який зараз озвучу, але Микола і ще три мільйони водіїв зуміють зламати четверту стіну і вивести акторів влаштованого ними фарсу на чисту воду і не дай Бог на самосуд.

18 12 2017