www.ji-magazine.lviv.ua

Олександр Мотиль, професор політології в Ратґерському університеті, штат Нью-Джерсі, США

Українці чекають з нетерпінням на доставку «Патріотів», системи протиповітряної оборони американського виробництва, з оправданою надією, що ці ракети зможуть захистити хоча б частину українських міст від російського вогню. В цьому контексті варте уваги походження цієї ППО, бо одним із провідних розробників зенітно-ракетного комплексу «Патріот» був не якийсь рядовий американець, а поляк – Юліан Здіслав Старостецький.

Шлях Старостецького до Америки не був простий. Він народився 8 лютого 1919 р. в Лодзі. Служив у польській армії під час нацистсько-радянського нападу на Польщу в вересні 1939 р., потім у польському підпіллі. Коли намагався перетнути румунський кордон, був заарештований НКВД. Отримав 8-річний вирок і засланий до далекосхідної Колими, де був змушений тяжко працювати в золоторудних копальнях. Після німецького нападу на СРСР у 1941 р. його звільнили з табору, і він під британським проводом взяв участь у визвольних операціях союзних військ в Італії, зокрема в славнозвісній битві під Монте Кассіно.

Емігрувавши до США після війни, Старостецький здобув інженерну освіту і почав працювати розробником озброєння в провідній корпорації Рейтеон, одним із напрямків діяльності якої є розробка оборонної радіоелектроніки. Під час війни в Перській затоці 991 року саме розробка Старостецького допомогла захистити Ізраїль від іракських ракет. Помер визначний  конструктор у віці 91 рік 31 грудня 2010 р. Цікаво, що під час холодної війни Старостецький думав, що його розробки допоможуть захистити Америку від російських ракет – і, здається, він не помилився принаймні у визначенні ворога.

У 2009 р. Старостецький отримав почесне звання польського генерала від президента Польщі Лєха Качинського. До нього цю відзнаку отримали лише двоє американців польського походження, Казімір Пулацький і Тадеуш Костюшко, герої Американської революції, які відзначились у боротьбі американських колоній за незалежність від Британської імперії 1776–1783 рр.

Старостецький був видатним поляком, а тепер став видатним символом польсько-української дружби. Ця дружба відносно молода. В історії було багато випадків українсько-польської співпраці, але на тлі загальної ворожнечі – як, наприклад, за часів Галицького королівства, Богдана Хмельницького та інших гетьманів, гайдамаків, Першої та Другої світових війн. Останніми десятиліттями поляки згірчено згадують “ludobojstwo” на Волині та демонізують ОУН і УПА, а українці згадують антиукраїнську політику Варшави в 1920-х, 1930-х та 1940-х роках, звертаючи особливу увагу на операцію «Вісла».

Проте теперішньої дружби не було б, якби і поляки, і українці не зрозуміли того очевидного факту, що Росія є їхнім спільним ворогом і що існування незалежних Польщі та України повністю залежить від їхньої готовності відкласти історичні суперечки в історію, а на перший план поставити спільні геополітичні інтереси. Так само думали в минулому польський інтелектуал Єжи Ґедройц та його паризький часопис «Kultura», а також українські діячі при мюнхенському журналі «Сучасність».

Відносини між Польщею й Україною дуже нагадують відносини між Францією та Німеччиною. Століттями вони ворогували. В обох світових війнах німці вбили мільйони французів, а французька ненависть до німців до певної міри спричинила смертельне ослаблення німецької демократії в 1920-х рр. Але після поразки нацистської Німеччини обидві сторони зрозуміли, що їхнє виживання залежить від їхньої співпраці. Хоча в теперішніх польсько-українських стосунках залишаються певні проблеми, обидва уряди і  народи виявилися спроможними полишити минуле та зосередити свою увагу на сучасності та майбутньому.

Під цим оглядом геноцидна війна Росії проти України є тим чинником, який дав українцям і полякам можливість остаточно зрозуміти, що альтернативою їхньої співпраці була би повна загибель обох народів під Москвою. Поляки виявили дивовижну готовність допомогти Україні – як утікачам, так і Збройним Силам. А українці відплачують полякам тим, що захищають себе і Польщу на полі бою. Обидві сторони також знають, що не варто розраховувати на безпосереднє військове втручання США чи НАТО та що їхня безпека й існування залежать від власних сил.

Існують усі підстави вважати, що ця дружба буде сталою і міцною навіть після поразки Росії. Бо якою не була б повоєнна Росія – меншою, стабільною чи нестабільною, авторитарною чи демократичною — вона завжди буде геополітичною загрозою для всіх своїх сусідів.

Не виключена також свого роду конфедерація України, Польщі та Литви, а може й незалежної Білорусі. Фантастика? Взагалі, ні. Це було б поверненням до Гадяцької угоди 1658 року. Думаю, що гетьман Іван Виговський та конструктор Юліан Старостецький були б прихильниками такої ідеї.

23.01.2023

https://zbruc.eu/node/114394