Лариса Осадча, культурологиня

Чому важливо розмовляти рідною мовою?

Культурологиня, лекторка курсу "Історія понять: любов, праця, влада, смерть, гра" Лариса Осадча на сторінці The Page розмірковує про те, чому взагалі до мовного питання варто підходити серйозно, як до вибору шлюбного партнера чи професії, чи місця проживання? Тому що мова обумовлює, про що і як ми будемо думати.

Родоначальник порівняльної лінгвістики Вільгельм фон Гумбольдт стверджував, що прадавні колективи утворювали слова не просто для називання того, що люди бачили, а для фіксації найважливіших явищ у житті колективу. Слова описують виклики, з якими стикалася спільнота. А оскільки людські колективи живуть на різних територіях, у різних кліматичних зонах, мають під боком різних за ступенем цивілізованості сусідів, то їхні словники розповідають про різні типи небезпек та успіхів. Саме тому для деяких слів просто не існує еквівалентів в іноземних мовах.

Триста найменувань піску, сто імен снігу

Наприклад, у словнику африканського племені тіббу є близько трьохсот слів, які позначають відтінки коричневого – кольору пустелі, де це плем'я локалізувалося. Пісок – гарячий, сипучий, щільний – на вигляд має різні відтінки й разом з тим складає різні загрози чи переваги для племінного господарства.

Розумітися на пісках – запорука виживання представників цього племені. Тому «пісковий» мовний словник цього племені значно багатший у порівнянні з іншими народами. Натомість у ньому значно менше слів та епітетів, які стосуються води чи вологи. Для порівняння, ескімоси мають до сотні номінативів для снігу: свіжий, пухкий, злежаний, торішній, колючий, кристалічний позначаються різними іменниками.

Французький дослідник Люсьєн Леві-Брюль наводив приклад із рахунковою системою індіанців Британської Колумбії. Для обрахунку улову риби чи впольованої дичини, тобто щодо живих істот, крім людей, вони використовували одну систему цифр, для неживих предметів – човнів, хиж, сокир – зовсім іншу порядкову систему, обрахунковий принцип для людей – вже третю.

В мові близькосхідного народу бахаїрі, що спеціалізується на вирощуванні пальм, ця рослина в різні періоди свого проростання іменується по-різному, наче це різні види рослин.

«Не наступіть на кота на схід від вашої ноги»

Мова спонукає нас не лише називати речі певними словами, а й відчувати їх певним чином. Так, мова австралійських аборигенів (гуугу йімітірр) спонукає їх інакше орієнтуватися у просторі, ніж, приміром європейців. У германо-романських чи слов’янських мовах напрямки обраховуються «егоцентрично», залежно від розташування тіла суб’єкта, наприклад: праворуч, ліворуч, позаду, попереду від нас. Натомість австралійські аборигени оперують просторовими напрямками: північ, південь, схід, захід.

У мові гуугу йімітірр відсутні антропоцентричні координати. Наприклад, вказуючи напрямок, мовці скажуть, що потрібно йти на схід, а потім повернути на північ, або попередять, щоб ви не наступили на кота на схід від вашої ноги.

Дослідники з’ясували, що наявність відповідних просторових понять впливає на когнітивні процеси, бо носії «географічних» мов мають майже надлюдські здібності просторового орієнтування. Незалежно від умов видимості, перебувають вони в густому лісі чи у відкритому полі, надворі чи в помешканні, вони мають взірцеве відчуття напрямку. Вони не дивляться на сонце, замовкаючи на мить, щоб подумати, перш ніж сказати «мураха прямо на північ від твоєї ноги». Вони відчувають, де є північ, південь, захід і схід.

Виделка: чоловіча в Іспанії, жіноча в Німеччині

Мова зобов’язує нас мислити певним чином, називати чи приховувати певні деталі. Англійська, наприклад, є гендерно нейтральною, на відміну від французької чи української. А тому речення «I will have spent the evening with my friend» звучить особистісно нейтрально. Натомість виражаючи те ж саме українською «Я проведу вечір з подругою / другом» чи французькою «Je passerai la soirée avec mon ami / ma amie» ми з необхідністю вказуємо на стать особи, з якою спілкуємося, завдяки чому розголошуємо більш приватний контекст.

В одному експерименті пропонували іспаномовним та німецькомовним респондентам підібрати по три епітети до іменників, що відрізнялися в цих мовах за родами. Наприклад: такі слова, як міст, виделка, газета, кишеня, квиток, – мають у німецькій мові жіночий рід, в іспанській – чоловічий.

Виявилося, що асоціативний ряд іспанців щодо цих предметів був більш маскулінним, апелюючи до ознак сили, міцності, витривалості. Німецькомовні ж респонденти підбирали фемінно марковані прикметники, що апелювали до витонченості, стилю, краси. Це помітно і в підборі акторів дубляжу для мультиків: виделку в іспаномовній анімації озвучував би чоловік, в німецько- чи україномовній – жінка.

Мова змушує нас звертати увагу на деталі, які ігноруються носіями інших лінгвальних традицій. Вона формує звички мовлення, що набуваються індивідами органічно із самого малечку при засвоєнні рідної мови. Звички мовлення з часом трансформуються у колективні наративи мислення й у подальшому впливають на асоціації, відчуття, сприйняття, запам’ятовування, інтерпретацію, довіру до світу.

Тому мова – це доля! Схибити не можна!

1 03 2023

https://culturalproject.org/journal/tpost/0j9rob8v01-chomu-vazhlivo-rozmovlyati-rdnoyu-movoyu