www.ji-magazine.lviv.ua

Сергій Плохій, український історик, професор Гарварду

Iсторик, директор Українського наукового інституту в Гарвардському університеті Сергій Плохій в інтерв'ю "Голосу Америки" розповів про паралелі між нацистською Німеччиною та Росією, імперську традицію, розпад імперій та деколонізацію в академічних колах, а також про можливість переростання російсько-української війни у Третю світову.

Суспільне Культура зібрало головні тези історика з інтерв'ю.

Про розпад імперій

Сергій Плохій вважає, що корені сучасної російсько-української війни — це відгомін столітньої історії. Так, у Першій світовій війні розпалися Османська, Австро-Угорська та Німецька імперії. Однак із розпадом Російської імперії сталося дещо інше.

"Ця війна — одна з багатьох воєн розпаду імперій. Це довготриваюча тема і в регіоні — Східній Європі, і в українській, і в російській історії. Бо реально розпад імперії почався вже під час Першої світової війни. [Російська] імперія розпалася так само, як Османська чи Австро-Угорська, але більшовики змогли зібрати її разом. За допомогою насильства та більш гнучкої політики до національних меншин, насамперед українців, які стали найбільшою меншиною в Радянському Союзі та отримали символічні ознаки державності: УРСР, Академія наук, уряд. Але Радянський Союз помер смертю імперії", — зазначає історик.

Тому, за словами Плохія, у нинішній війні Україна відіграє найважливішу роль не тільки для себе, а "й також для розімперювання Росії". Саме тому, на думку історика, українська боротьба викликає симпатії в країнах, які перебувають у сфері впливу Росії, наприклад у Казахстані.

Схожість Росії та нацистської Німеччини

На думку історика, Росія певним чином наслідує Німеччину 30-х років XX століття. Наприклад, обидві країни мали травми поразки: Німеччина мала бажання реваншу після поразки у Першій світовій війні. А у випадку Росії, як каже Плохій, поразками сприймається розвал Радянського Союзу та закінчення Холодної війни.

"Спроба використання національних меншин, насамперед німців чи німецькомовних меншин та російськомовних, у спробі відбудови колишньої імперії чи великої держави — так звана Велика Німеччина, яка охоплювала б Австрію — з Австрії і почалося, та Велика Росія, де початок із Кримом. Паралелі очевидні", — зазначає Сергій Плохій.

Він додає, що бачить близкість між гітлерівською Німеччиною та нинішньою Росією в уявленні про те, що "якісь народи мають право на існування, а якісь народи не мають":

"Коли Путін говорить, що українці й росіяни — один народ, він не має на увазі, що росіяни — це українці. Він має на увазі, що українців не існує".

Монополізація Росією теми Другої світової війни

Сергій Плохій каже, що підтримка союзників не з'явилася нізвідки: вона базується не лише на геополітичних інтересах, а й на їхній інтерпретації історії.

"Тобто вони бачать, що фактично відбувається повернення агресивних війн ХХ століття. Це перша війна в Європі після 1945 року, коли відбувається анексія території", — додає історик.

Водночас науковець наголошує на монополізації Росією теми Другої світової війни та перемоги в ній, що пов'язує її з теперішньою війною як "денацифікаційною": "У будь-якій розмові про Україну сьогодні так чи інакше буде момент, пов'язаний з Бандерою та дивізією «СС Галичина». Ця тема запроваджена десятиліттями інституційно та фінансово підтриманою пропагандою. Імперії створюють дуже потужні наративи, бо вони довго вкладають в них ресурси".

Україну ж Плохій називає новим гравцем на міжнародній арені, який поступово змінює наративи.

Росія повертається до наративів ХІХ століття

Науковець розмірковує, що Путін не просто переписує історію, а повертається до імперських наративів ХІХ століття, "частиною яких було уявлення про українців як про частину «русского народа"».

"Цей наратив був приглушений у Радянському Союзі, а зараз він повернувся. Він був частиною думання російської опозиції. Бо те, що робить та говорить Путін, корелюється чітко з тим, про що писав і як думав нобелівський лауреат Олександр Солженіцин. Він писав про те, як облаштувати Росію, де Україна є її частиною, і що Херсон, Мелітополь та Донбас мають бути російськими. Ця традиція існувала, і Путін її використовує", — каже Плохій.

На думку історика, Путін не створює російські традиції, а є їхнім продовженням — саме цим Плохій пояснює його підтримку серед населення. Водночас західний світ живе в інших наративах. Поки очільник Кремля вважає, що велич країни вимірюється в загарбаних територіях, то для решти світу важливі люди і створення продуктів.

"Росія застигла в постімперському чи імперському способі думання", — додає історик.

Деколонізація академічної спільноти

За словами Плохія, під час повномасштабної війни відбувся тренд деколонізації та децентралізації східноєвропейських студій. Раніше євразійські славістичні студії були звернені насамперед до Росії, нині ж відбулися зміни тем конференцій євразійських студій та з'явилися студії україністики в низці університетів.

"Це переважно українська література і мова, яких раніше не існувало. Тобто університети вважають, що це серйозно, їм потрібні такі фахівці і вони готові створити саме постійні посади, а не наймати їх на рік чи два або погодинно", — зазначає Плохій.

Він додає, що серед науковців залишаються ті, хто говорять, що НАТО спровокувало Росію, але не про наративи, що українців не існує або вони один народ із росіянами.

Також у світових академічних колах залишилось зацікавлення російською історією. Плохій вважає, що люди вирішують вивчати російську історію через цікавість до Росії як частини світової історії: "Ця війна трансформує цю ділянку". В академічних колах відбувається парадигмальний зсув в розумінні Росії і її ролі в слов'янській гуманітаристиці, вважає історик.

Чи можлива Третя світова війна

"Фактично, ніхто не планував і свідомо не наближав Першу світову. Ніхто не планував Другу світову. Для Гітлера це була спроба взяти під контроль ще одну країну. Перед тим він взяв Чехословаччину і ніякої війни не почалося", — каже Плохій.

За його словами, для Путіна повномасштабне вторгнення планувалося як "спроба повторити електоральний успіх, який прийшов з анексією Криму", адже війна планувалася як "спеціальна військова операція до двох тижнів".

"Світові війни стаються не за дизайном, вони стаються за якоюсь логікою подій. Якраз початок Третьої світової, переростання російсько-української війни у світову війну — це є найбільший головний біль у Вашингтоні. Це головна причина дозування, обмеження підтримки. Ми бачимо, що також є політична складова. А якщо говорити про стратегічну складову, це якраз ядерна Третя світова війна. На відміну від розвалу Росії, у Вашингтоні про це думають. Чи може вона (російсько-українська війна — ред.) перетворитися на більшу війну? Може. Чи обов'язково перетвориться? Ні. Дуже багато буде залежати від поведінки наших союзників і від поведінки Росії".

Водночас Плохій наголошує, що вірить у перемогу України як історик.

"Це дуже впізнавана сторінка історії. Це історія, яка розпочалася з американської революції. Це історія розвалу імперії. Ми знаємо, як ці історії закінчуються — розвалом імперій, виникненням на їхніх руїнах незалежних держав, як США. Я не бачу передумов, щоб наша історія, маючи інший початок, мала інший кінець. Питання коли, питання ціни — речі, на які я не знаю відповіді. Але перемога, виживання та існування України як незалежної держави — це частина ширших історичних процесів, у це я вірю".

Олег Челяк

8 05 2024

https://suspilne.media/culture/741387-treta-svitova-vijna-ce-golovnij-bil-u-vasingtoni-istorik-sergij-plohij-pro-peremogu-ukraini-ta-rozpad-rosii/