на головну сторінку незалежний культурологічний часопис <Ї>

   www.ji-magazine.lviv.ua
 

Віталій Портников

Сто років тому вперед

 

Коментатори злочинів Росії в Україні, як правило, вигукують одну й ту ж очевидну фразу: як все це може відбуватися у ХХІ сторіччі, ну як?

 

https://zbruc.eu/sites/default/files/groznyy.png

 

Але про яке ХХІ сторіччя йдеться, коли мова про Росію? Хіба ми дійсно вважаємо, що цивілізація розвивається за одними й тими ж законами у різних частинах світу й всі одночасно приходять до тих самих висновків і цінностей? Й чому ми порівнюємо Росію ХХІ сторіччя із Заходом наших часів?

 

Росіякраїна вічної мерзлоти не тільки з точки зору клімату, але й з точки зору історії, політики, економічних і культурних процесів. Коли в Європі почалися великі криваві революції, які призвели зрештою до зникнення феодалізму й встановлення рівноправ'я, Московське царство йшло від одного селянського бунту до іншого. Селянського – тому що міст у європейському розуміннітобто осередків рівноправних містян, центрів свобод і можливостей, в Росії не було ніколи, сама країна виникла з диктатури Андрія Боголюбського у Владимирі-на-Клязьмі. Петро І провів косметичні реформи, але кріпосне право у імперії скасували тоді, коли в Європі про нього вже забули. Конституції в Росії не дозволяли аж до краху династії Романових, а більшовицька конституція, звісно ж, була фікцією, що означає: в Росії ніколи не було справжньої конституції від слова взагалі. Таким чином історія цієї країни виглядає несамовито: «заморозка життя» до революцій 1905–1917 років, різкий поштовх, «нормалізація», нова «заморозка» аж до горбачовської перебудови, ще один поштовх, «нормалізація» й нова заморозка. При цьому підручник історії Росії читається як чужа історія, яку переписав не дуже старанний учень. Російські революції нагадують французькітільки з публіцистикою Леніна і Троцького замість енциклопедії Вольтера і Дідро. Сталін, «червоний імператор» грузинського походження, який розчавив незалежність власної батьківщини, «косплеїть» справжнього імператоракорсиканця Наполеона, правління якого також поставило крапку на національних змаганнях Корсики. Ну й цілком передбачувано ця загрузла у чужому минулому Росія майже через сто років після Гітлера відкриває для себе нацизм – і її новий, цілком випадковий правитель з усіх сил намагається наслідувати ображеному всесвітньою несправедливістю засновникові «тисячолітнього Рейха». Кримрімейк австрійського аншлюсу. Донбасчергові Судети. Українаспроба знищити Чехословаччину й спробувати Лукашенка на роль Муссоліні. Навіть риторика Путіна настільки нагадує гітлерівську, що дотепники у соціальних мережах пропонують користувачам відгадати, кому з двох злочинців яка цитата належить. Так що це ніяке не ХХІ сторіччя – росіяни нарешті допленталися до ХХ-го і, як завжди з ними бувало, обрали саме той взірець, якому могли наслідуватибагато крові, пафосу й ненависті.

 

Те, що Україна в цій ситуації виявилася настільки несхожою на Росію, пояснюється саме тим, що періоди нашої історичної «заморозки» були дещо коротшими. Українські землі не копіювали Золотої Орди, як Владимир, Ростов і Москва. Увійшли до складу Московського царства вже з досвідом політичноїфактично парламентськоїкультури і вільних міст. Так, радянський період був практично таким самим за часом і в Україні, і в Росії, але наші західні землі більшовики захопили фактично тільки у 40-х роках ХХ сторіччя. І найголовнішеГаличина, Буковина й Закарпаття взагалі ніколи до цього часу не були частиною Російської імперії, і їхнє приєднання стало фатальною помилкою Сталінаінакше ми б мали на наших землях не Україну, а Білорусь. Саме тому давній досвід мешканців земель центральної України у поєднанні з недавнім досвідом мешканців західних регіонів дав, здавалося б, непередбачуваний результат: Україна, найконсервативніша з союзних республік, обігнала Росію у політичному розвитку вже за десятиріччя після відновлення незалежності й продовжила стрімко рухатися до сучасності – в той час як сама Росія знову радісно зупинилася у чужому минулому.

 

У росіян є знамените прислівʼя про те, що «в Росії потрібно жити довго» – це щоб побачити зміни, очевидно. І от мені цікаво знати, для чого? Щоб побачити, як декорації колгоспної вистави про французьку революцію змінюються поганим фільмом про Рейх, і онук того, хто керував гільйотиною, тепер тримає палець ближче до «червоної кнопки»? Жити в Росіїозначає ніколи, ніколи не мати шансу зустрітися із сучасністю. Й саме тому як людина із багаторічним досвідом життя й роботи в Росії можу впевнено засвідчити, що в Росії взагалі немає ніякого сенсу жити.

 

Жити потрібно в Україні

 

 

10.03.2024

https://zbruc.eu/node/117922