www.ji-magazine.lviv.ua

Михайло Мельник

Америка більше не шукає справедливості: як Трамп згортає розслідування воєнних злочинів раши

Адміністрація президента США закрила ключові програми з документування звірств рашистської армії в Україні. Усе — в ім’я “перерозподілу ресурсів”, або ж політичної амнезії.

Коли Америка перестає рахувати трупи, значить хтось у Вашингтоні вирішив: вигідніше їх не бачити.

Дональд Трамп, який не визнав рашу агресором і ні разу не називав путлєра диктатором тепер, демонтує один із останніх моральних каркасів західного світу: розслідування рашистських воєнних злочинів в Україні. Без пафосу, без пояснень. Просто вимикає світло.

Washington Post повідомляє: міжвідомча група США, яка з 2022 року займалась збором доказів звірств раши, зупинила роботу. Посада координатора групи ліквідована. Водночас згорнуто участь США в Міжнародному центрі з переслідування злочину агресії (ICPA). А програма з відстеження викрадених українських дітей — теж на паузі. Не тому, що дітей повернули. А тому, що це більше не пріоритет.

Америка вийшла з розслідування, бо не хоче знати.

Це не просто бюрократичний демарш. Це — політичне рішення. І зроблене воно в дусі Трампа: якщо злочин важко пояснити, краще зробити вигляд, що його не було. Якщо воєнні злочини раши заважають новій “угоді століття”, — спишемо їх на “витрати миротворчого процесу”. Адже Трамп не визнає МКС, не довіряє союзникам і, здається, впевнено рухається до перезавантаження стосунків із рашою.

Вигода? Так. Принципи? Ні.

Скасування цих програм має реальні наслідки. Україна втрачає підтримку в фіксації злочинів, яка була критично важливою для майбутніх судів. Докази, свідчення, супутникові знімки — усе це або втрачено, або заморожено. Гаага залишилась без одного з головних донорів інформації. А раша отримала ще один меседж: можна далі.

Це вже не просто політичний цинізм. Це — інституційна змова проти пам’яті.

Америка, яка ще вчора вчила світ про “ціну свободи”, сьогодні вчить про ціну компромісу. Свобода — це коли твої злочини більше ніхто не рахує. В цьому сенсі Трамп справді повертає Америку до величі — тієї, в якій Гуантанамо називали курортом, а правда — загрозою нацбезпеці.

Американське правосуддя любить тишу. Особливо, коли злочинці — ядерні. Тепер на офіційному рівні — ніби нічого й не було. Буча? Ізюм? Оленівка? Микола Андреюк? Окей, записали в щоденник 2022-го. Переходимо до нових викликів: TikTok, вибори, інфляція, Китай. А путлєр… ну що путлєр. Він, просто, як зубний біль — завжди десь поруч, але не сьогодні.

Тепер можна бомбити пологові будинки, вивозити дітей, розстрілювати полонених — і це вже не буде важливо. Світ швидко забуває. Правосуддя — це більше не Нюрнберг. Це обтяжливий PDF на робочому столі Держдепу.

Офіційно ж адміністрація Трампа посилається на необхідність “перерозподілу ресурсів”, експерти вважають, що це може бути частиною ширшої стратегії зменшення конфронтації з рашою та переорієнтації зовнішньої політики США .

Але світ швидко вчиться. І дуже уважно дивиться.

Поки Вашингтон згортає розслідування, у Пекіні та Тегерані роблять висновки: справедливість — це не універсальна цінність, а опція для союзників. Якщо раша може уникнути відповідальності за Бучу, чому не можна уникнути відповідальності за Тайвань?

Для України це — дзвінок. Гучний, холодний і без варіантів.

Рішення адміністрації Трампа може мати довгострокові наслідки для міжнародної системи правосуддя та позиції США як лідера у захисті прав людини.

Це означає, що Україні необхідно посилювати власні зусилля у документуванні воєнних злочинів та знаходити нових партнерів для підтримки в цій сфері.

Сьогодні США закрили доступ до правди. Завтра вони можуть закрити доступ до допомоги. Історія вчить: якщо світ забуває про злочини — злочини повторюються. Якщо ж їх не фіксують — то ніколи й не було.

Але, можливо, у цьому і є нова доктрина Трампа. Не перемагати зло, а домовлятись з ним. І, за можливості, не дуже вдивлятися в обличчя жертв.

24 04 2025