www.ji-magazine.lviv.ua

Сергій Чаплигін, філософ, історик релігії, перекладач та громадський діяч

Ґерд-Клаус Кальтенбруннер (1939–2011) — австрійський філософ, публіцист і теоретик "творчого консерватизму", який став однією з ключових фігур німецькомовної Нової Правиці (Neue Rechte) у 1970-х роках.
Як публіцист, він активно писав для преси, редагував серії книг і формував консервативний дискурс у поствоєнній Західній Німеччині, намагаючись реконструювати консерватизм як динамічну, орієнтовану на майбутнє ідеологію. Його творчість поєднує політичну філософію, культурну критику, релігійну містику та історичні студії, з акцентом на діалог ідей через епохи
У добу, коли філософія дедалі частіше перетворюється на академічну акробатику, а публіцистика — на риторику негайного обурення, постать Ґерда-Клауса Кальтенбруннера звучить як виклик. Він не прагнув бути популярним. Він прагнув бути точним. Його тексти — це не маніфести, а медитації. Не відповіді, а запрошення до запитань.
Кальтенбруннер — один із тих мислителів, які не будують систем, а відновлюють вертикаль. У його есеях — тиша, пам’ять, межа. Він не шукає новизни заради новизни. Він шукає сенс, який не втрачає глибини навіть у старих словах.
Для Кальтенбруннера консерватизм — це не політична позиція, а антропологічна інтуїція. Це здатність пам’ятати, що людина — не творець світу, а його учасник. Що свобода — це не свавілля, а відповідальність перед тим, що було до нас і буде після нас.
У праці Die Rückkehr der Metaphysik він пише про необхідність повернення до питань, які не мають алгоритмічної відповіді:
«Ми втратили не Бога. Ми втратили здатність запитувати про Бога.»
Це онтологічна точність Кальтенбруннера, яка закликає до відновлення глибини.
У праці Europa ohne Seele? Калтенбруннер ставить запитання, яке сьогодні звучить ще гостріше: чи може Європа вижити, якщо втратить свою християнську основу?
І пропонує пам’ять як політичну чесноту.
Адже Європа, яка забула свої джерела, перетворюється на ринок, регламент, алгоритм. Вона втрачає здатність до жертви, до вдячності, до трансценденції. І саме тому Кальтенбруннер — не просто мислитель, а діагност духовної кризи Заходу.
Свідченням цього є тритомна праця «Європа: її інтелектуальні джерела в портретах двох тисячоліть» та тритомне наступне видання «Про дух Європи ». Обидві праці містять збірку з кількох сотень монографічних есеїв про постатей європейської інтелектуальної історії, з помітним акцентом на — на думку Кальтенбруннера, несправедливо — забутих культурних діячів.
Його журнал Scheidewege став платформою для тих, хто не погоджувався з диктатом функціональності. Там писали ті, хто вірив, що мислення — це форма опору, а не форма кар’єри.
Кальтенбруннер не боявся слова «метафізика». Він повернув його в публічний дискурс як єдину альтернативу технократичному нігілізму. Його есеї — це спроба зупинити час, щоб почути тишу між словами.
Чому це важливо сьогодні?
У час війни, цифрової фрагментації, втрати довіри до інституцій — ми потребуємо не нових ідеологій, а нової глибини.
Кальтенбруннер не дає нам готових відповідей. Але він дає нам мову, якою можна знову запитувати:
Що таке людина?
Що таке межа?
Що таке пам’ять?
І це не просто філософія. Це форма культурної відповідальності.
Ґерд-Клаус Калтенбруннер — це мислитель, якого не цитують у ток-шоу. Але саме його тиша може стати ліками від нашого шуму. Його консерватизм — не про страх перед змінами. Він про відвагу пам’ятати, коли всі хочуть забути.
І, можливо, саме тому його варто читати сьогодні — не як ностальгію, а як надію на глибину, яка ще здатна прорости в нашому культурному ґрунті.
Для глибшого знайомства рекомендую його працю Rekonstruktion des Konservatismus як стартовий пункт. 

25 09 2025

https://www.facebook.com/S.M.Chaplygin/photos/ґерд-клаус-кальтенбруннер-мислитель-тиші-в-епоху-шумуґерд-клаус-кальтенбруннер-1/24393275623628498