www.ji-magazine.lviv.ua

Сергій Дібров

(спойлер: боюся, у нього немає інших варіантів)

В ХХ сторіччі у московській імперії було два моменти, коли вона повинна була починати війну.

Перший такий момент настав у 1940-41 роках. За десять років, що пройшли після згортання НЕП, "великого переламу", початку масової колективізації та старту "першої пʼятирічки", СРСР виготовив танків, літаків, артилерії і в цілому зброї для наземної війни більше, ніж все інші країни світу. Тоді вся економіка працювала на війну.

У червні 1941 року в армії було 5 млн людей - це в 2-3 рази більше, ніж може дозволити собі держава в мирний час без важких економічних та соціальних наслідків.

В той момент СРСР опинився в ситуації, коли не воювати було неможливо. Лише війна могла вирішити проблеми та вивести країну далі. Інакше - наслідки могли стати катастрофічними. І СРСР воював.

Вдруге така ситуація склалася у середині 1980-х.

Якщо відслідкувати програми створення нової техніки, прийняття на озброєння нових зразків, динаміку кількості особового складу радянської армії, то можна побачити, що приблизно у 1986 році СРСР вийшов на максимум своїх військових можливостей.

Я тут зроблю ремарку.

Сьогодні росія, так само як у Україна, досі воює переважно радянською зброєю, яка була розроблена протягом 1960-70 років, або їх модернізованими версіями. Авіація - розробки 1980-х. Дивиться:

Т-64 (1963), Т-72 (1973), Т-80 (1976), Т-90 (він же Т-72БУ, 1992)

"Піон" (1975), "Гвоздика" (1968), "Акація" (1968), "Град" (1963), "Ураган" (1975), "Смерч" (1987), "Буратіно" (1980).

Су-25 (1981), МиГ-31 (1981), МиГ-29 (1983), Су-27 (1985).

МиГ-35 - розвиток МиГ-29, Су-35 - розвиток Су-27.

Що далеко ходити? Піхота - це АК-74 (1974) та модифікації.

Фактично ми по всіх напрямках, окрім БПЛА та цифрового зв'язку, воюємо зброєю, розробленою та виготовленою 40-50 років тому, і запасами, створеними для подій, що планувалися скоріш за все десь на середину 1980-х.

Тобто - росія зараз відпрацьовує в Україні приблизно той сценарій, який вочевидь мав стати реальністю в другій половині 1980-х: велика сухопутна війна в Європі без застосуванням ядерної зброї, з захопленням нових територій, в ідеалі - вихід до Ла-Маншу.

Повернемося у 1980-ті.

Тоді радянська економіка працювала на оборонку на тлі катастрофічного занепаду інших галузей. Радянська армія була найбільшою у світі. Кількість танків знов перевищувала всі інші країни, взяті разом. Під ружжом було приблизно 5 млн людей, що знов таки вдвічі перевищувало розумний та допустимий рівень в 1% для мирного часу. Був колосальний мобілізаційний резерв з десятків мільйонів тих, хто відслужив два роки строкової.

Тобто - середина 1980-х була ще одним піком військової потужності СРСР. Чому тоді не почалася війна в Європі? Можна хіба що гадати.

Схиляюся до думки, що причиною стала катастрофічна поразка армії Сирії проти Ізраїля у 1982 році. Вона наочно показала, що армія, оснащена радянською технікою і керована військовими радниками і спеціалістами з СРСР, не має жодних шансів у протистоянні навіть з Ізраїлем. Що тоді казати про можливий конфлікт за участю США, Німеччини, Британії, Франції і всього НАТО?

Тоді, припускаю, радянське керівництво відмовилося від планів нападу на Європу. Країна, яка вже повинна була воювати, не воювала. Що було далі - знаєте: проблеми, що наростали, "перебудова", тобто фактично новий НЕП, колапс економіки і розпад СРСР.

До чого все це я?

З середини 1980-х пройшло сорок років. І в мене складається враження, що зараз, саме зараз московія вчергове опинилася в пастці, коли вийти з ситуації, в яку вона сама себе загнала, без великої війни вона не може. Росія повинна воювати.

Я не кажу про війну в Україні. Навіть перемога - у тому вигляді, якому тут вона ще суто теоретична можлива (наприклад, повна анексія Донбаса та Таврії), внутрішніх російських проблем - економічних, соціальних, політичних - не вирішить. Скоріше навпаки. Так само, як не вирішувала радянських проблем перемога над Фінляндією.

Росії потрібна війна с Європою - коротка, швидка, не дуже масштабна, бажано переможна. Якщо вийде, наприклад, захопити частину Латвії, Естонію та шматочок Польщі - чудово, можна починати переговори про зняття санкцій і повертати собі європейські енергетичні та сировинні ринки.

Не вийде, програє росія - теж непогано. Країна перейде фактично в режим військової диктатури. Це вирішить купу внутрішні соціальних проблем і дозволить імперській структурі утриматися на плаву.

Чи наважиться Ху на авантюру?

Не знаю. Проте, боюся, вибір у нього невеликий.

14 10 2025

https://www.facebook.com/serhiy.dibrov/photos/чи-наважиться-ху-напасти-на-європуспойлер-боюся-у-нього-немає-інших-варіантівв-х/10237183660823690