Олеся Драшкаба

Що мене завжди найбільше смішило в русскій культурі

Знаєте, що мене завжди найбільше смішило в русскій культурі? Те, що вона «Вєлікая». От є французька культура, є британська культура, є антична культура, є українська культура, є турецька культура, купа інших культур з тисячолітніми історіями – і вони просто собі «культури». А є русская (переважно культура 19 століття) – і вона з якогось рожна «вєлікая». І це би було просто смішно, якби останнім часом після читання новин я не подумала, що якраз в цьому недолугому PR вибрику совка і знаходиться ключ до розуміння Московії і формула до розуміння вірусу, який вона поширює. І якщо в Україні після перемоги Майдану і після трьох років повномаштабки вже виробився певний антидот, то Європа і світ майже не захищені від нього. Особливо в контексті «потепління» стосунків, про яке сьогодні з кожної праски. Секрет в тому, що русская культура – справді «вєлікая». Вєлікая культура жлобства! Great Russian Vulgar Culture! Або Great Russian Davai-Davai Culture.
Жлоб сильно змінився останнім часом, Культура Жлобства теж. Але русскіє тут лідирують по всім фронтам: і в імпорті і в експорті, і в кіно, і в літературі, і в семантиці, і етиці, і в естетиці. Тут нема їм рівних і нема розуміння Росії без розуміння наскільки вони справді в Культурі Жлобства просунуті і наскільки вони займають світове лідерство.
1. Основою Культури Жлобства – є показна сила і показне багатство, а також повна зневага і жорстокість до слабкості і помірності. На противагу Європейській культурі, яка виходить з Античної і культивує вторинність зла і перемогу Правди над злом ЗАВЖДИ, навіть (перважно!) в нерівній боротьбі – Культура Жлобства культивує те, що нещодавно прозвучало з усіх екранів світу «Не треба зачіпатися з кимось, хто набагато сильніший за тебе!». Це основа сили Культури Жлобства. Так думають всі жлоби світу – не зачіпайся зі мною, я показую тобі, що я сильніший, не зачіпайся зі мною, навіть якщо я тебе б’ю, тобі хамлю, тебе гвалтую, тебе окупую, тощо. Не зачіпайся! Це дуже важливо для жлоба, щоб його ніхто не зачіпав. Для цього він використовує дуже багато естетичних сигналів. Всі ці сигнали обов’язково «Вєлікіє»: великі губи, великі лого, великі машини, великі бункери, великий слова, великі формати, великі зали, велика корупція, великі ракети, тощо. На ці сигнали витрачається дуже багато грошей і зусиль, тому шо насправді якщо з жлобом «зачіпитися», то виявиться, що він слабкий, боязкий, маленький, тупий і мстивий. І всі його золоті унітази, герби, позолочені машини, чорна ікра, проплачені куратори і судді міжнародних фестивалів – спадають з нього, як спадає «спєсь» з російських окупантів в полоні.
2 Вєлікая Русская Культура Жлобства насправді дуже приваблива і прекрасно експортується. Тому коли ми шукаємо відповіді, як вона поширюється так швидко і так ефективно – ми маємо розуміти, що тут величезні русскіє бюджети на пропаганду і культуру (яка теж в них пропаганда) – це лише мікро фактор. Найбільша фішка привабливості – це простота сигналів і простота залученості. Як ми зараз кажемо «швидкий і дуже вмісткий соціальний ліфт». Щоб залучитися до будь-якої світової культури треба стільки всього вивчити, подивитися, прочитати, продумати. І то, ти через пару років зможеш трохи скромно сказати, що «щось вже знаєш». Культура Жлобства не терпить скромності. Будь-хто може бути залучений до неї з мінімальними зусиллями і з мінімальним капіталом. Пару русскіх амбасадорів Культури Жлобства, які радо тусять на віллах і яхтах Європи і світу постачаючи туди дєвочєк, наркотики, і які поводять себе максимально неадекватно, з задоволенням введуть в курс справи будь-кого, хто готовий ними захопитися. Розкажуть про можливості, про бабло, про владу – і обов’язково принизять. Це дуже важлива частина ініціації! «Європа слабка, ліберали кончені діти, які постійно ниють і нічого не роблять, всі лягли під емігрантів (туристів, капіталістів, комуністів, еко-активсітів – тут залежить від контексту), європейська культура занадто елітна, незрозуміла, просто ні про що (нафіг вона комусь потрібна!)», тощо. Після того, як претендент на Жлоба-неофіта починає кивати – він пройшов ініціацію. Далі підуть обіцянки можливостей, яких (спойлер) жлоб ніколи не дотримається.
3. Вєлікая Русская Культура Жлобства тримається на її романтизації. Тому вона так приховує, що насправді вона Культура Жлобства і всіляко це слово оминає. Ні, ми не жлоби, кажуть нам Жлоби – ми дикі, дивні, незвичні, нові, СПРАВЖНІ. Ми несемо не жлобство, ми несемо «новий погляд», «нове бачення», «свіжий подих». «В цьому фільмі є дикі моменти, але вони не здаються штучно підкресленими – вони відчуваються справжніми». «Цей фільм і захоплює і розбиває сердце. В фіналі він вдаряє, наче удар в живіт». Це я декілька цитат надала від просунутих критиків про фільм «Анора» – свіжу диверсію Вєлікой в світі. «Як удар в живіт» – ага, от це хороша рецензія, рецензія, яка порадує будь-якого Жлоба.
4. Всі реальні представники Вєлікой Русской Культури Жлобства тянуться один до одного і підтримують один одного. Вони ж насправді посилають свої сигнали не лише нам, а і «своїм», які їх так само легко зчитують. Для більш освітчених верств населення Культура Жлобства подається через романтизацію і культуру, для більш приземлених – через політику. Ми вже бачимо парад Жлобів в Європі, яких прийнято назавати «популістами», «євро-скептики», тошо. Насправді це просто активні і проплачені Москвою адепти Вєлікой Русской Культури Жлобства. Вони ідеально транслюють всі сигнали і всі світові Жлоби їх миттєво зчитують. Нажаль, можу констатувати, що процес захоплення світу Жлобами йде дуже швидко.
5. І останнє, на що хочу звернути вашу увагу – Жлоб дуже любить використовувати закони, правила і цінності. Це насправді його улюблена іграшка. Коли Жлоб наступає – суть його нахабності бути «вищим» за всі правила, цим він показує іншим Жлобам, що він свій і викликає в них захоплення. Коли Жлоб відступає він завжди починає кричати про закон, правила, цінності і завжди буде цинічно волати про допомогу миротворців, поліції, суддів, про справедливість, гуманізм, тошо. Для Європи – це як бачимо величезний виклик, який і дав можливість запустити цей вірус настільки далеко.
Який висновок? Висновок, як завжди – нам своє робить. Жлоб боїться вільних, сміливих, креативних, начитаних, вдумливих, цінністних, тих які озброєнні знанням про нього і не пускають Жлоба в свою душу. На цьому і стоїмо! Давид переміг Голіафа, а Котигорошко переміг Дракона. Це наш міф, а міфи працюють завжди!

18 03 2025

https://www.facebook.com/olesya.drashkaba