www.ji-magazine.lviv.ua

Кирило Говорун

Деякі українські ЗМІ останнім часом зверталися до мене щодо Кьортіса Ярвіна, так само як на Заході мене увесь час розпитують про Дугіна. І того і того вважають ледь не головними ідеологами відповідно трампізма і путінізма. Хибно вважають. Власне, тому я накидав цей текст, який опублікував Лівий берег. Додаю також панорамне фото трьох єльських вулиць, названих на честь регіцидів, якими прогулювався Ярвін, коли навчався тут, і якими я теж повертався колись додому.
Отже, трампізм як ідеологія, звичайно, пов'язаний з Трампом, але сам Трамп не ідеолог. Він є парасолькою, під якою збираються інші ідеологи, які, на відміну від Трампа, мають ідеї та розвивають ідеологеми.
На відміну від президента США, віце-президент є ідеологом. Джей Ді Венс не єдиний ідеолог в оточенні Трампа, але головний. Він також є точкою зустрічі різних ідеологічних течій. Ті мають досить різноманітне походження, інколи рухаються в протилежних напрямках, як, наприклад, неоконсерватизм і постлібералізм. Тобто це такий собі хаотичний броунівський рух. Венс їх якось впорядковує та на пальцях пояснює Трампу.
Я би джерела, що впливають на Венса, а через нього на Трампа, розділив на дві категорії: це люди, які пишуть книжки, і які пишуть блоги. Я вже писав про професора юридичної школи Єльського університету Пола Кана, який пише книжки і у якого Венс був помічником. Кьортіс Ярвін ж вплинув на трампізм через блоги, хоча теж пише книжки.
Ярвін теж навчався в Єлі, але задовго до Венса. У 90-і роки на бакалаврській програмі він обрав собі два головні напрямки — так звані мейджори: інформатику та класичну греко-римську філософію. Це нестандартне поєднання вплинуло на його нестандартний світогляд. Тобто він не є просто технарем, як його інколи представляють, але й гуманітарієм.
Також він залишається у контркультурній протифазі до Трампа та його оточення, вважаючи їх недостатньо радикальними для своїх ідей. Примітний епізод, про який він сам розповів в одному інтерв'ю. На одній вечірці, вже після виборів, Ярвін зіштовхнувся із Венсом. І той йому каже: «Ярвін, ти реакційний фашист». Сам Ярвін вважає, що Венс не мав на увазі чогось поганого, хоча й чогось хорошого теж не мав.
Трамп не усвідомлює, що він говорить. Принаймні не усвідомлює в загально зрозумілих координатах, за допомогою яких, наприклад, можна ідентифікувати фашизм. Для Трампа таких координат взагалі не існує. А от для Венса і Ярвіна вони існують. І в цьому їх більша небезпека навіть у порівнянні із Трампом. Вони грамотні і усвідомлюють, що саме за ідеологію вони просувають. Я би сказав, що вони цинічніші за Трампа, у якого ніколи не було принципів. У цих вони були, але вони від них свідомо відмовилися.
Як я вже сказав, Ярвіна у нас порівнюють із Дугіним. Це не дуже вдале порівняння. Дугін божевільний — його ідеї всмоктали його самого, а Ярвін цинічний — він маніпулює ідеями. Він ближче до Суркова, тільки без влади. Хоча сам собі Ярвін приписує неабиякий вплив. На вечірці на закид Венса про фашизм він відповів: «Я радий, що не зупинив твоє обрання». Тобто він вважає себе кінгмейкером, як і Сурков колись.
Найбільш контркультурна ідея, яку Ярвін просуває — про монархію. Він погоджується з іншими ідеологами довкола Трампа, що ліберальна демократія себе вичерпала і що її треба демонтувати. Але що замість ліберальної демократії можна запропонувати американському народу? Ярвін вважає, що це має бути монархія. Але не класична монархія, яка успадковується від синів до дітей, а меритократична. Таку монархію, зокрема, просував Іван Ільїн — улюблений філософ Путіна. Ільїн повʼязував необхідність монархії для Росії з її культурними кодами. Ярвін та деякі інші представники Силіконової долини повʼязують її з кодами програмування. Вони вважають, що ієрархічні моделі систем програмування та компаній-юнікорнів, які ці системи розробляють, ефективніші за горизонтальні демократичні моделі.
Ярвін наважується говорити про монархію. Інші ідеологи в оточенні Трампа поки на таке не наважуються, але раді, що Ярвін це робить. І дивляться на реакцію суспільства. Бо антимонархізм — це засадничий міф Америки. До речі, його добре видно в Єлі. Серед головних вулиць Нью-Хейвена, у якому розташований Єль, три паралельні названі на честь трьох суддів, які колись підписали вердикт про страту короля Чарльза І (я зазвичай повертався саме цими вулицями додому після занять в університеті). Вони переховувалися в цих місцях після реставрації Англійської монархії. Один з найбільш шанованих пам’ятників тут — так званий камінь судді. Це скеля, де переховувався один з регіцидів, себто «вбивць короля». Отже вшанування вбивць короля — це й місцева Єльська, й загальноамериканська традиція. А Ярвін пропонує шанувати не регіцидів, а короля, і тим самим ламає шаблони, які у тому числі локально священні у Єлі. У цьому руйнуванні всіх американських шаблонів, як правих так і лівих, він збігається з самим Трампом. Який не проти бути монархом і навіть передати монархію у спадок. Такий собі новітній Чарльз ІІ. До речі, Чарльз ІІІ зовсім не шанує цього претендента на роль Чарльза ІІ.
Ярвін просуває ще одну монархічну ідею, яку він називає «Темним Просвітництвом». Класичне Просвітництво — егалітарне і республіканське, а от «темне» — монархічне. Україна вже з таким стикалася — у особі Катерини ІІ. Та була якраз представницею «Темного Просвітництва», як його розуміє Ярвін. З одного боку, Катерина мала листування із Вольтером. А з іншого, вона будувала в Росії жорсткий абсолютизм. Від якого Україна постраждала, як вона страждає й від нового «Темного Просвітництва» в оточенні Трампа.

21 03 2025

https://www.facebook.com/hovorun/