www.ji-magazine.lviv.ua

Andriy Maslo

Памʼятаєте той радянський мультфільм, де ведмедик вирішив створити власну країну, в якій усі мали вітатися словом «Трям» і літали в хмарах на біло-крилих конячках? Судячи з того, що зараз твориться в американському політикумі, він міг би дати фору «Сімпсонам» з їхніми передбаченнями.

Ви вже мабуть чули, що конгресвумен Клаудія Тенні нещодавно внесла пропозицію зробити 14 червня офіційним святом на честь дня народження найвеличнішого президента Дональда Трампа, поєднавши його з Днем національного прапора. Також подейкують, ще під час першої каденції Дональд дав доручення спроектувати, як би виглядало його погруддя на горі Рашмор поруч із Батьками-засновниками американської нації. Тож до офіційного вітання словом «Трямп» — уже зовсім близько )

Втім, якщо ви пригадаєте, справжнім мозковим центром в тому мультику був не галасливий ведмедик, а тихий інтроверт їжачок, який усім там заправляв. У титрах це приховали, але тепер ми знаємо — його звати Пітер Тіль (на фото по центру). За версією конспірологів, саме він стояв за спинами дослідників із Heritage Foundation, коли вони писали Mandate for Leadership (Project 2025), і саме він сьогодні смикає за ниточки у Білому домі. Але давайте по-порядку…

Після перших кроків і кадрових призначень в адміністрації нового (старого) американського президента багато міжнародних політичних обсерваторів згадали і про «PayPal-мафію», яку журнал Fortune «викрив» ще в 2007 році, і про нових антидемократичних філософів, яких видання Politico запідозрило у формуванні світогляду нинішніх американських еліт.

Один із них — Кертіс Ярвін (псевдонім Менціус Молдбаг). Він не політик і не професор, а просто блогер із філософською освітою. Ярвін стверджує, що демократія — це велика ілюзія. Голосування, на його думку, — це як уболівання за футбольну команду: «Дає відчуття значущості, але ніяк не впливає на результат». Справжні рішення ухвалюють еліти. Завжди. «То чому б відразу не віддати владу тим, хто насправді керує?»

Ще радикальніше мислить Нік Ленд — британський філософ, якого називають батьком «темного просвітництва» або неореакціонізму (NRx). Його головна ідея — пришвидшення (Акселераціонізм). Він вважає, що технології, капіталізм і штучний інтелект треба не стримувати, а навпаки — розігнати до максимуму. Навіть якщо це зруйнує все, що не встигає за темпом — демократію, університети, ЗМІ, уряди.

Ось ці два філософи і задають ідеологічний тон новому поколінню правих технократів. Вони не вірять у «владу народу», бо вбачають у народі ризик — популізм, повільність, неефективність. А от у приватному капіталі — майбутнє: технологічне, швидке, без емоцій і зайвих питань. Їхня мрія — мережева монархія. Де президент — це CEO, уряд — executive board, закони — операційні протоколи, а громадяни — акціонери. Або бета-тестери.

Ви вже, мабуть, здогадалися, хто головний спонсор цих ідей? Правильно — Пітер Тіль. Він не просто їх поділяє — він їх сам продукує і приводить до влади людей, які починають усе це втілювати в життя. Ще в 2009 році Тіль відверто заявив: «Я більше не вірю, що свобода і демократія сумісні».

Ще казав, що вибори — це пастка, де переможцем стає не найрозумніший, а найшумніший. Що універсальне виборче право, соцдопомога, ідеї рівності — це інструменти, які гальмують прогрес. Його логіка проста — якщо 51% виборців не розуміє, як працює державний апарат, або штучний інтелект, вони не мають права вирішувати, хто ним керуватиме. Демократія як механізм дає масам право блокувати складні рішення. А отже, її треба обійти або зламати. Чим вони, власне, й займаються…

Один із ключових гравців у цій партії — Джеймс Девід Венс. Колишній морпіх, автор книжки про білу Америку, а тепер — віцепрезидент США. Венс — не випадковий політик. Це проєкт, який Тіль вирощував роками — підтримував його ще зі студентських часів, фінансував кампанії, формував кар’єрну траєкторію (посилання в коментарі). Сьогодні Венс несе ідеологію Тіля у владу, цілеспрямовано розмиваючи межу між бізнесом і державою.

Ще одна вагома фігура — Девід Сакс, колишній директор PayPal, тепер відповідальний за штучний інтелект і криптовалюти у Вашингтоні. Саме Сакс активно впроваджує цифрові технології у державне управління, роблячи його швидким, ефективним і бездушним. Він втілює бачення Тіля, де держава працює як ідеально налаштований стартап, керований алгоритмами і штучним інтелектом.

Джим О’Нілл, колишній керівник фонду Тіля, тепер разом з Робертом Кеннеді відповідає за охорону здоров’я в США. Його завдання — зламати традиційну систему охорони здоров'я, перетворити її на ринок експериментів, швидких рішень і мінімальних регуляцій. Для Тіля це ідеальний тест на його ідеологію — якщо це спрацює в медицині, значить, спрацює всюди. Як бачимо, замість політиків до влади приходять бізнесмени і топ-менеджери. Люди, які мислять прибутком, ефективністю і швидкістю…

А поки одні ламають стару державу зсередини, інші будують нову — з нуля. Паралельно з політикою Тіль інвестує в створення нових форм спільнот і через фонд Pronomos фінансує проєкти автономних міст. Його партнер Патрі Фрідман (онук славнозвісного Мілтона) скуповує землю, розробляє інфраструктуру і створює цифрові юрисдикції — автономні міста-держави, де мешканці не мають виборчих прав у звичному розумінні, але мають частки-акції в цьому місті.

Ще один союзник Пітера Тіля — Баладжі Шрінівасан (колишній CTO Coinbase) розробив концепцію Network State — цифрової держави, яка починається з онлайн-спільноти, має свою економіку, кодекс і поступово перетворюється на фізичну юрисдикцію. У своїй однойменній книзі «Мережева держава» він описує, як цифрові спільноти можуть стати повноцінними альтернативами суспільного устрою і бачить майбутнє у формах, де white paper замінює конституцію, а блокчейн — виборчу систему.

Чи вдасться цій купці фріків (а може геніїв) реалізувати задумане? Поки сказати важко. Однак, наслідки цієї стратегії вже очевидні — стара демократія тріщить по швах, довіра до інституцій близька до нуля, вибори перетворилися на шоу, а влада переходить до рук технологічних корпорацій та приватних інвесторів. Світ стає схожим на гігантський венчурний фонд, який керується логікою: «Якщо працює — масштабуй. Якщо заважає — відрубай». Що вони зараз власне й роблять…

P.S. До речі, ви знали, що і Дональд Трамп, і Пітер Тіль мають німецьке коріння? І хоча офіційно нічого не підтверджено, ті ж самі конспірологи досі не полишають надії знайти докази, що експеримент Гітлера з клонування власної ДНК таки вдався. Поки фактів не знайшли. Але вони стараються )

P.P.S. А Маска навіть трохи шкода. Схоже, ці новітні «арійці» дотримуються принципу: «Ти звичайно можеш вийти з Африки, але Африка ніколи не вийде з тебе», тому твоя доля — виконувати чорну роботу. У новій техноеліті йому відвели роль прораба — генія на побігеньках, який ламає бюрократичні стіни, будує інфраструктуру, запускає супутники і створює видимість великого прориву. Поки «арії» пишуть сценарій майбутнього…

Звісно, Ілон це все чудово розуміє. Але питання в тому — скільки ще він витримає в ролі громовідводу для народного гніву? І що буде робити далі? Дійсно втече на Марс? Чи на якомусь етапі переверне дошку і почне власну гру? А може, вже почав — просто дозволяє їм думати, що грають у свою?..

26 03 2025

https://www.facebook.com/andriy.maslo