Леонід Щербинко, Сергій Суханов

Трамп включив важелі економічного впливу на Європу

Леонід Щербинко: Трамп включив важелі економічного впливу на Європу. Це щоб не залишалося грошей на допомогу Україні. (Хтось обіцяв 500% санкції на покупців енергоносіїв з рф? А насправді ввів санкції на останніх союзників України) Все, щоб примусити до миру на умовах ху@ла під час його літнього наступу…

Президент США Дональд Трамп заявив про необхідність ввести 50-відсоткові мита на товари з Європейського Союзу з 1 червня цього року.

За його словами, переговори з ЄС зайшли в глухий кут і йому було «дуже тяжко мати справу» з блоком. Він заявив, що Європейський Союз установлює численні торговельні бар’єри: податок на додану вартість, штрафи для американських корпорацій, нетарифні обмеження, валютні маніпуляції та «необґрунтовані судові позови». Це нібито призводить до щорічного торговельного дефіциту США з ЄС у понад 250 мільярдів доларів.

Тож у відповідь він має намір запровадити 50-відсоткові мита на всі товари з ЄС, починаючи з 1 червня цього року. Трамп пропонує не стягувати мита лише у разі, якщо товар виготовляли або збирали у США.

Сергій Суханов: Чому Трамп "вдарив" по Європі саме зараз? Відповідь є. Вона проста й неприємна.

Поки аналітики ламають голову, намагаючись розгадати, чому Трамп раптом вирішив виступити з ідеєю "санкцій у 50%" проти Європи, я скажу прямо: це реакція на 17-й пакет санкцій ЄС проти Росії. Усе. Крапка. Це не економіка, не стратегія, не раптове прозріння — це стара добра рефлекторна політика прикриття Москви, виконана в стилістиці “Америка фьост”, але з суттю “Путін фьост”.

Трампа розриває від злості щоразу, коли Європа намагається підтримати Україну або хоч трохи притиснути Росію. Він це сприймає як особисту образу. Тому кожен крок Брюсселя у бік посилення санкцій миттєво наштовхується на трампівський демарш: заява, погроза, тариф, шоу. "Ви ще не встигли натиснути — а я вже вас покарав."

Та цього разу — особливий випадок. Тому що вдарили не лише по Росії, а й прямо по кишені Трампа. Історія з остаточним похованням "Північного потоку" — не просто геополітика. Це удар по бізнес-амбіціях самого Дональда Трампа, який давно виношував схему: викупити інфраструктуру, поставляти російський газ до Європи й на цьому заробляти. Це був його особистий бізнес-проєкт, де стояли інтереси його партнерів, угоди, великі гроші. І от — все. Кінець. Європа сказала: “Ніколи”. Це вже не просто про Путіна — це прямо по руках Трампу. А таких речей він не прощає. І реагує відповідно — істерично й публічно.

Це вже стало схемою.

Згадайте той самий момент, коли в Києві зібралися ключові лідери Європи — з чітким наміром оголосити новий пакет санкцій вже наступного ранку. Але в гру входить Трамп: починає якусь "переговорну активність", залучає увагу, затягує темп, і… усе зникає. Жодного пакету. Жодного результату. Просто — тиша. Бо саме цього і хотів досягти: заговорити процес, заглушити ініціативу, прибрати момент сили.

Трамп — це вже не просто американський політик. Це геополітичний інструмент відкладеної дії, який спрацьовує кожного разу, коли Росії стає гаряче.

Кожного разу, коли Захід об’єднується — Трамп його роз'єднує. Кожного разу, коли Україна отримує шанс — Трамп цей шанс намагається зірвати. Його "санкції проти Європи" — це спроба не покарати Брюссель, а врятувати Москву.

І якщо Європа досі цього не розуміє — їй доведеться заплатити ще не раз. Бо поки вона думає про політичну складову, Трамп виконує функціональну: бути страховкою для Путіна.

26 05 2025