www.ji-magazine.lviv.ua

Марк Чемпіон, оглядач Bloomberg

Підхід президента США робить дії Вашингтона більш логічними, але не менш ганебними.

Нам потрібно подивитися на підхід Дональда Трампа до припинення війни Росії проти України з іншої перспективи. Те, що він намагається досягти, — це перезавантаження відносин із Росією, де майбутнє Києва — це просто найцінніша карта для обміну в руках президента США.

З цієї точки зору не дивно, що Україна та Європа не були присутні на високорівневій зустрічі між Путіним та представниками адміністрації Трампа у вівторок. Ця зустріч стосувалася відносин між США та Росією, а не України. Так само стає зрозумілим і те, чому Трамп зараз намагається виставити президента України Володимира Зеленського як перешкоду на шляху до врегулювання конфлікту.

Якщо подивитися на це як на частину великої угоди, логічним здається й те, що майстер «мистецтва угоди» почав свій процес не з переговорів щодо припинення війни, а з телефонних розмов із Володимиром Путіним, під час яких швидко пішов на поступки основним вимогам Москви. Ці поступки включають відмову від перспективи вступу України до НАТО та повернення окупованих територій, а також вимогу провести вибори в умовах війни, щоб змістити Зеленського — перший крок до так званої «денацифікації» Києва, якої вимагає Кремль.

Такий підхід пояснює і присутність у Ер-Ріяді Кіріла Дмитрієва — директора Російського фонду прямих інвестицій та головного представника Путіна з питань енергетичних інвестицій. Цей випускник американського університету та колишній банкір Goldman Sachs заявив журналістам у столиці Саудівської Аравії, що Трамп — великий вирішувач проблем. А проблемою є те, що США втратили 300 мільярдів доларів російського бізнесу через війну.

Як і у випадку з вимогою Трампа, щоб Україна передала США природні ресурси на суму 500 мільярдів доларів, важливо не стільки те, чи точна ця цифра, скільки те, що вона вражаюче велика. Дмитрієв припустив, що американські компанії повернуться до Росії вже у другому кварталі цього року — навіть якщо деяким буде складно відновити свої позиції на ринку. Іншими словами: скільки Росія має заплатити США, щоб отримати бажане в Україні?

За даними Єльської школи менеджменту, на початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року в Росії працювало 457 американських компаній. З них 23 досі працюють у звичайному режимі, 100 — включно з такими гігантами, як Procter & Gamble — продовжують діяльність, але скоротили масштаби. Решта призупинили операції або повністю вийшли з ринку. Серед останніх — Exxon Mobil Corp., чий 30-відсотковий пакет акцій у нафтовидобувному проєкті на Далекому Сході Росія експропріювала в жовтні 2022 року. Exxon оцінила цей пакет приблизно в 4 мільярди доларів — і не виключено, що Путін міг би його повернути.

Отже, тем для обговорення більш ніж достатньо. Скасування економічних санкцій є вагомим інструментом у руках Трампа. Однак, як заявив державний секретар США Марко Рубіо, це поступка, на яку США підуть лише після остаточної угоди. І тут знову видно, що адміністрація Трампа більше зацікавлена в перезавантаженні відносин із Росією, ніж у справедливих умовах для України. Інакше, як зазначив Даніель Фрід, колишній високопосадовець Держдепартаменту США за обох партій, скасування санкцій логічніше було б використати як стимул для Москви дотримуватися майбутнього перемир'я.

Результати вівторкової зустрічі в Ер-Ріяді теж укладаються в цю картину. Рубіо заявив, що обидві сторони домовилися про відновлення дипломатичних та економічних зв’язків і лише потім почнуть переговори про Україну. Він підкреслив «величезні можливості для партнерства з росіянами в геополітичному та економічному плані», які відкриє припинення війни.

Рубіо явно не мав на увазі вигоду для українців. Поки він перебував у Ер-Ріяді, Київ зазнавав тиску США прийняти вимогу Трампа передати 50% доходів від усіх природних ресурсів, портів та інфраструктури в рахунок оплати військової допомоги без будь-яких зустрічних зобов’язань. Такі умови більше нагадують репарації, які накладають переможці на переможених. І вони, без сумніву, були сформульовані так, щоб Україна їх відхилила — тим самим давши Трампу можливість звинуватити Зеленського в зриві переговорів.

Якщо ви вважаєте, що великі країни не мають права нападати на менші, руйнувати міста та вбивати мирних жителів, то на своїй пресконференції у Мар-а-Лаго Трамп досяг нового рівня аморальності. Він не тільки висміяв падіння рейтингу Зеленського після трьох років війни та закликав Україну провести вибори просто зараз, а й звинуватив Київ у початку війни.

Варто згадати: як я писав після промови віцепрезидента Джей-Ді Ванса в Мюнхені минулого тижня, для Трампа та ультранаціоналістичних партій по всьому Заходу Росія зовсім не є ворогом. В їхніх очах Путін — це брат по зброї в боротьбі проти лібералізму, як внутрішнього, так і міжнародного. Водночас Україна стала символом захисту ліберального світопорядку.

Якщо все це робить дії Трампа більш зрозумілими, це ніяк не виправдовує їхню цинічність і брехливість. Україна не починала цю війну. І Путін не вторгся через страх перед НАТО, як я вже доводив раніше.

Проведення виборів під час воєнного стану не є демократичною необхідністю — навпаки, це було б неконституційно, дестабілізуюче та практично нездійсненно. І хоча рейтинг Зеленського дійсно впав порівняно з початком війни, заяви Трампа про 4% підтримки — це абсурд. Згідно з останніми опитуваннями, рейтинг президента України становить 57%, що більше, ніж у багатьох лідерів світу, включно з самим Трампом (близько 46%).

Що стосується вимоги Трампа про компенсацію США в розмірі 500 мільярдів доларів — це також дезінформація. США не надали Україні 350 мільярдів доларів, як заявляв Трамп. За даними Кільського інституту світової економіки в Німеччині, який ретельно відстежує всю допомогу Україні, станом на кінець 2024 року США виділили загалом 114 мільярдів доларів, з яких 64 мільярди пішли на військову підтримку — переважно зі складів або на замовлення американських виробників зброї.

Ба більше, США не несуть набагато більший тягар, ніж інші союзники України, як стверджує Трамп. Насправді Америка постійно витрачала менше, ніж Європа. А за часткою витрат у відсотках від ВВП США займають лише 15-те місце серед 20 найбільших донорів України.

І все ж Трамп правий в одному: США залишаються ключовим гравцем для України — як через постачання певних видів озброєнь, так і завдяки своїй ролі найбільшої військової та ядерної держави світу.

Можливо, Трамп здивує всіх і доб’ється справедливої угоди для України в межах свого перезавантаження. Я щиро сподіваюся на це.

Але поки що нічого з того, що сказав чи зробив лідер вільного світу, не дає підстав для оптимізму. Найімовірніше, ми стаємо свідками угоди, яку укладуть за рахунок українського народу та майбутньої стабільності Європи. І укладуть її двоє надзвичайно цинічних лідерів, які бачать у слабких лише об’єкти для експлуатації, а переговори ведуть лише з тими, кого вважають сильними.

https://www.bloomberg.com/opinion/articles/2025-02-20/ukraine-deal-trump-has-a-pawn-with-putin-and-russia