www.ji-magazine.lviv.ua

Сергій Чаплигін

«Чи можна когось уповноважити їсти за себе?» - цим питанням Руссо поставив під сумнів саму ідею політичного представництва. Давайте розберемося, чи загальне виборче право є владою народу, чи лише процедурою, яка дозволяє владі відтворювати саму себе.  Аби розпочати будь-яку дискусію, спочатку необхідно визначитися з дефініціями, - домовитися про те, що ми розуміємо під тими чи іншими термінами.

Чому це важливо?

Конфуцій свого часу чітко сформулював, що "якщо слова втрачають своє значення народ втрачає свою свободу".
Сьогодні ж багато термінів або змінили свій сенс на протилежний, або не означають взагалі нічого.
Наприклад - демократія.

Це поняття нам добре відоме. Воно досить давнє. І для того щоб хоча би трохи орієнтуватися, що вона представляє із себе сьогодні, нам потрібно розібратися що під нею розуміли батьки-засновники цього явища.

Декілька ознак.
1. обмежена територія;
2. невелика кількість громадян;
3. розвинена культура політичної участі;
4. фінансові можливості.

З розміром полісу та кількістю громадян, які там проживають зрозуміло.
Фінансова незалежність продиктована наявністю майна (землі, рабів та ін.). Бо це дає вам можливість дійсно висловлювати свою волю, а не вгадувати волю начальника. Крім того у вас вивільняється час, коли вам не потрібно думати про насущні побутові питання.

Це є головною умовою для вільної політичної діяльності.

Політична  культура участі. Це розуміння своєї громади, де всі спільно захищають свою приватну власність. Там, де функції громадянина і воїна поєднані.
Тобто це місце, де не просто розмовляють про якісь там політичні проєкти, а зібрані люди зі зброєю в руках, яких неможливо підпорядкувати іншій волі та які фінансово незалежні, та які свій вільний час витрачають на питання як їм жити далі.
Ось в цьому полягає феномен античної демократії.

Тепер стисло про фактори становлення сучасної демократії.
1. десакралізація політичних інститутів;
2. руйнація феодальної соціальної ієрархії;
3. трансформація суспільства з аграрного в індустріальне;
4. поява сучасних держав;
5. зародження буржуазії;
6. формування націй;
7. доктрина народного суверенітету;
8. швидкий ріст чисельності населення.

Саме це спричинило перетворення терміну демократія  на зручну риторичну конструкцію того, що народ є джерелом формування влади завдяки саме демократичним інститутам.
Стисло розглянемо декілька софістичних вивертів.

“Влада народу обраної народом в інтересах народу” - є під питанням. Оскільки сучасна нація принципово відрізняється від античної громади відсутністю політичної культури та фінансової незалежності і саме головне, що технічно здійснити такий проєкт неможливо. 

Тому це звичайна демагогія, яку продають і переконують в цьому людей аби отримати чи утримувати владу.

І більше нагадує вислів Оскара Вайлда про "залякування натовпу натовпом в інтересах натовпу".

Протиставлення приватного та публічного.

Публічними справами займаються спеціально навчені люди які називаються бюрократами.
Приватними справами займаються громадяни, які зацікавлені в тому аби якнайбільше заробити та віддати на відкуп рішення важливих справ людям, які ніби висловлюють народну волю.
Буржуазія, яка на той час мала економічне панування та вимагала політичних прав взяла на озброєння гало, що всі є рівними. Але разом з тим,  якщо у вас  немає грошей ви ніколи не станете “народним обранцем”.

А для цього вам потрібно представляти привілеї групових інтересів й відповідно це дасть вам успішніше функціонувати у виборчому процесі.
Законодавче обмеження державної влади.

Немає ніякого обмеження - якщо закон створюється тією ж владою, то він завжди буде спрямований на те щоб розширити повноваження тих хто видає цей закон.

Державний патерналізм пов'язаний не з поліпшенням рівня життя, а з перерозподілом ресурсів та з підвищеним втручанням держави у приватне життя.

І взагалі виборче право - це не влада й не право на владу, а обмежене право визнати владу.

Ефективне представництво чужої волі неможливе.

Як там у Руссо - “Чи можна когось уповноважити їсти за себе?”

Тим більше нав'язувати свою волю тим, хто не висловлював свою згоду на це.

І взагалі до яких чеснот відноситься бігати вулицями,  бити себе в груди та говорити: “проголосуйте за мене, проголосуйте, - я найкращий, найчесніший, я точно висловлюватиму вашу волю!”

Громадянське суспільство.

Про це й мови не може бути, тому що сьогодні громадяни займаються своїми приватними справами, а публічна сфера повністю підконтрольна тими, хто володіє монополією використовуючи конструкцію “народного суверенітету”.

Загальне виборче право. 

Це процедура, яка дозволяє владі самовідтворюватися. Тому вона зацікавлена в неосвіченій та незаможній більшості, яка завжди підтримуватиме тих, хто обіцяє їм якнайбільше і прагне займатися перерозподілом.

Друзі! Можна  гарно та чітко прописати будь-які Конституції чи закони. Але якщо ми не сформуємо політичну культуру, якщо за всіма тими тезами буде стояти маса, відокремлена від публічної влади своїми дріб'язковими справами, а не суспільство, яке складається з громадян - будь які закони ніколи не стануть реальністю.

А для початку потрібно всього-на-всього чітко визначитися з поняттями. Щоб вам не розповідали і далі про демократію та не зводили на манівці різні політичні пройдисвіти.

6 07 2026

https://www.koroldanylo.com.ua