Віталій Портников

Музей ілюзії

В останні десятиріччя музеї ілюзії стали справжньою торговельною маркою світового туризму – хоч би куди ти поїхав, завжди зможеш відвідати такий. Париж, Вільнюс, Барселона, Відень, Краків, Нью-Йорк, Вашингтон, Філадельфія, Сан-Дієго, Сан-Франциско, Денвер, Тель-Авів, Дубай, Осака, Шанхай, Кейптаун, Найробі, Cідней… Тільки один перелік міст зайняв би майже весь обсяг цього тексту. І в цій індустрії є певна ознака нашого часу – люди все більше бажають втекти з реальності, від комп’ютерних ігор до відповідних музеїв…

Якщо уважно подивитися на ситуацію, ми побачимо, що все наше життя тепер минає в музеї ілюзії. Українці, принаймні переважна більшість, мали ілюзію, що Росія ніколи не нападе на Україну, і це переконання дивовижним чином продовжувало визначати сприйняття реальності – а якщо бути точним, то антиреальності не змінила навіть окупація Криму й Донбасу. Путін продовжує перебувати в ілюзії неминучої перемоги над Україною – і я не знаю, чи відмовився він за ці чотири роки від віри в те, що українці сплять і бачать прихід російських військ.

У 2014 році Путін, коментуючи можливість запровадження своїх військ в Україну, сказав, що "нехай хтось з українських військових спробує стріляти у своїх людей – російські військові будуть стояти позаду людей, не спереду, а позаду". І я з цього приводу написав статтю, в якій говорив про готовність російського президента використовувати українських жінок і дітей в якості живого щита для своєї армії. Так-от, міністерство закордонних справ Російської Федерації звернулося до корпорації, на ресурсах якої був оприлюднений мій текст, зі звинуваченнями у наклепі й маніпулятивному перекручуванні слів Путіна: мовляв, він мав на увазі, що жінки і діти самі будуть бажати стояти попереду російської армії! І я, звичайно, розцінив цю претензію російських дипломатів як відверте знущання. Але згодом, коли побачив, як Путін планував свій «бліцкриг» і парад, усвідомив, що вони, можливо, і не жартували – просто жили у «своїй» реальності.

Але повернімося до світу ілюзій. Трамп живе в ілюзії домовленостей з Путіним і спільного заробітку. Не знаю, чи дійсно Зеленський досі живе в ілюзії, що він ще в чомусь зможе переконати Путіна під час особистої зустрічі – але ж факт, що саме в цьому ілюзорному світлі він уявляв собі початок свого президентства. Звичайні люди в багатьох країнах світу масово і впевнено голосують за пройдисвітів і негідників, які малюють їм красиві картинки замість того щоб пропонувати політичні програми. Навіщо після цього ще й відвідувати музей ілюзій і витрачати гроші, я зовсім не розумію.

Завдяки тріумфу нових інформаційних технологій і майстерному контролю старих авантюристів над алгоритмами подачі інформації люди перестають відрізняти ілюзію від реальності. У 2019 році, під час тріумфу Зеленського, багато хто бідкався, що українці голосують за серіал, а не за політичну позицію. Але у 2026 році голосування за серіал виглядає майже торжеством здорового глузду – бо велика частина людей готова проголосувати за кадр з тік-току.

Можна запитати самого себе, що людина мого фаху може зробити, окрім як прийняти виклик і змагатися на новому інформаційному полі з армією некомпетентних ідіотів, які просто кажуть людям те, що ті бажають почути, щоб не виходити зі світу власних вигадок і власного невігластва. І чи можу я серйозно сподіватися перемогти у світі самозакоханих мільярдерів і тупих "інфлюенсерів"?

Звісно, я збираюсь перемогти. Ба більше – я впевнений у своїй перемозі. І знаєте, чому? Тому що реальність існує!

Це у музеї ілюзії на вас може наїхати величезна вантажівка – і від цього не буде жодних наслідків. На вулиці, тобто в реальному житті, від вас не залишиться навіть мокрого місця. Це в музеї ілюзії вас – і самих себе – будуть переконувати, що Путін не наважиться на нас напасти. В реальному житті будуть бомбити наші міста, вбивати нас і виморожувати. Це в музеї ілюзії українці будуть зустрічати російських танкістів квітами і танцями – в реальному житті вони будуть їх убивати.

Розумієте тепер, чим ілюзія відрізняється від реального життя? Так, ви розумієте. Українці – один з перших народів, який змушений тепер жити у світі цілком реальному, хоч би які ілюзії наше життя супроводжували. Але не сумнівайтеся: скоро таких народів буде багато.

Я впевнений у перемозі саме тому, що знаю: жодна ілюзія не може перемогти реальність – знаю навіть не з тих часів, коли я займаюсь журналістською професією, а з тих часів, коли себе пам’ятаю. Мені можуть сказати, що людство завжди жило вірою – і нічого. Але не плутаймо поняття. Віра набуває значення тільки тоді, коли вона супроводжується не словами і притчами, а вчинками й готовністю йти на самопожертву. Якщо ви не довіряєте мені – запитайте подумки в Ісуса Христа, він вам все пояснить.

Тому якщо ви самотньо почуваєтесь у світі реальності, не бійтеся. Ілюзія ніколи не зможе перемогти, навіть якщо вона здатна на електоральні успіхи і шабаш у соціальних мережах. Життя завжди переможе і смерть, і брехню – тому вам варто бути на його боці, якщо хочете вижити і не загубити самого себе.

22.02.2026

https://zbruc.eu/node/123657