www.ji-magazine.lviv.ua

Iгор Савчук

У розпорядженні одразу трьох видань - CNN, Financial Times та російськомовного проєкту «Важные истории» - опинився звіт неназваної європейської розвідки. Документ датований березнем 2026 року. Жодна з редакцій не опублікувала його без додаткової перевірки: CNN та FT підтвердили основні тези через власні джерела в Москві та в західних спецслужбах, «Важные истории» верифікували частину фактів через колишнього співробітника ФСБ. Отже, це не злив одного непідтвердженого паперу, а виток, якому довіряють три незалежні редакції.

Що саме зафіксовано у звіті.

З початку березня 2026 року Кремль перебуває у стані підвищеної тривоги. Володимир Путін особисто боїться витоку чутливої інформації, змови або спроби перевороту. Головне побоювання - удар безпілотника не з боку України чи ворожих розвідок, а з боку представників російської політичної еліти. Тих, кого він сам призначив. Джерела FT, близькі до Путіна, називають два конкретні тригери цього страху. Перший - операція «Павутина» 2025 року, коли українські дрони, запущені з вантажівок на території Росії, атакували стратегічні аеродроми. Шок від того, що будь-яка точка в глибині РФ виявилася досяжною для дрона, не минув досі. Другий - арешт президента Венесуели Ніколаса Мадуро американцями в січні 2026 року. Людину з власною армією, охороною та силовиками витягли з країни й посадили в американський суд. Для Путіна, за словами джерела, це стало сигналом: навіть перебуваючи всередині власної вертикалі, ти абсолютно не захищений.

Наслідок - різке посилення заходів фізичної охорони з боку Федеральної служби охорони (ФСО). У звіті перераховано конкретні кроки. По-перше, в адміністрації президента відвідувачі проходять два рівні перевірки, включно з повним оглядом співробітниками ФСБ. По-друге, ФСО суттєво скоротила список місць, де регулярно з’являється Путін. Ні він, ні члени його сім’ї більше не бувають у звичних резиденціях у Підмосков’ї та на Валдаї. По-третє, від початку війни Путін часто ховається в модернізованих бункерах, зокрема в Краснодарському краї, де може працювати тижнями. У 2026 році не було організовано жодної поїздки на військову інфраструктуру, тоді як у 2025-му такі візити були регулярними. Публічні заходи проводяться за допомогою заздалегідь підготовлених відеоматеріалів. Кількість реальних виходів Путіна на публіку скоротилася зі 130 у 2024 році до приблизно 90 у 2026-му, причому майже третина з цих 90 - заздалегідь записані ролики. Сайт Кремля фіксує це падіння прямою статистикою.

Далі - ще жорсткіші обмеження. В окремих районах Москви періодично відключаються комунікаційні мережі. «Важные истории» окремо підтвердили: масштабні відключення інтернету в столиці навесні 2026 року, через які 12 мільйонів жителів Москви та області залишалися без зв’язку, влаштовувала саме ФСО, а не ФСБ чи Роскомнадзор, як подавали російські ЗМІ. Це ж стосується і запланованих відключень 5, 7 та 9 травня - йдеться як про мобільний, так і про провідний інтернет, що офіційно підтвердив заступник голови думського комітету з інформполітики Свинцов, допустивши «більш потужні обмеження». Місто без зв’язку потрібне не для абстрактної боротьби з українськими дронами, а тому, що в Москві епізодично перебуває Путін, і будь-який сигнал може бути використаний для координації атаки на нього.

Ще один блок - тотальний контроль над персоналом. Співробітникам, які працюють поруч із Путіним, заборонено користуватися мобільними телефонами взагалі. Вони зобов’язані використовувати пристрої без доступу до інтернету. Їм же заборонено користуватися громадським транспортом - пересування виключно на транспорті ФСО. У будинках кухарів, фотографів та охоронців встановлено системи відеоспостереження. Це означає, що весь обслуговуючий персонал фактично позбавлений приватного життя і перебуває під постійним наглядом, оскільки Путін розглядає навіть власну прислугу як потенційне джерело загрози.

Окремо у звіті описується ситуація з елітами. Прямим текстом зафіксовано: колишній міністр оборони, а нині секретар Ради безпеки Сергій Шойгу розглядається як потенційний фактор дестабілізації, оскільки зберігає значний вплив у вищому військовому командуванні і асоціюється з ризиком спроби перевороту. У цьому контексті арешт 5 березня 2026 року його першого заступника Руслана Цалікова, який пропрацював із Шойгу з 1994 року (спочатку в МНС, потім у Підмосков’ї, далі в Міноборони, фінансист клану), - це не антикорупційна чистка. Це удар по Шойгу через найближчу людину з метою позбавити його фінансової опори і надіслати сигнал. При цьому Цалікова посадили під домашній арешт, а не в СІЗО, бо в СІЗО він з високою ймовірністю зламався б і здав шефа. Шойгу протягом одного дня рятував свого фінансиста від Лефортово - це неформальна гарантія безпеки для еліт, про порушення якої говорить звіт. Раніше домовленість була: ти йдеш, твоїх не чіпають. Тепер еліта побачила, що договір не працює. Саме це перетворює її на ту саму силу, яка може спробувати фізично усунути лідера, бо втрата гарантій безпеки означає, що єдиний спосіб уникнути кримінального переслідування - це переворот.

Додаткове свідчення розколу - нарада 25 грудня 2025 року, скликана після вбивства генерал-лейтенанта Фаніля Сарварова в Москві (за кілька днів до цього) і нового нападу на тому ж місці наступного дня. Начальник Генштабу Валерій Герасимов вимагав засідання постійних членів Радбезу, Путін обрав вузький формат. У ході наради Герасимов різко звинуватив спецслужби в нездатності попередити атаки українців і поскаржився на брак людських ресурсів для фізичного захисту офіцерів у тилу. Директор ФСБ Олександр Бортніков виправдовувався і перевів стрілки на Міноборони, заявивши, що там немає власного підрозділу для охорони керівництва, на відміну від інших силових структур. Директор Росгвардії Віктор Золотов заявив, що ресурси Росгвардії не виділятимуться на захист офіцерів Міноборони, і видав Герасимову рекомендації з оперативної безпеки, чим довів його до люті. Путін у фіналі закликав до спокою і доручив подати пропозиції. А потім ухвалив конкретне рішення: зустрівся з директором ФСО Дмитром Кочнєвим і розширив список осіб, які перебувають під посиленою охороною ФСО. Раніше там був тільки Герасимов, тепер додано 10 генералів-полковників: Богдановський, Істраков, Кім, Руцькой, Познір, Гаджімагомедов, Костюков, Зарудницький, Чайко та Мізінцев. Чайко саме тоді ж був призначений новим головнокомандувачем ВКС - рішення, яке навіть російські z-блогери назвали жахливим. Цим кроком Путін задовольнив запит Генштабу, наділивши армію безпрецедентним апаратним виграшем: Міноборони, а конкретно Герасимов, отримало під охорону ФСО свою групу генералів, чого не вдалося домогтися жодному іншому силовому відомству. Армія стала новою опорою режиму, а ФСБ в особі Бортнікова публічно програла апаратний конфлікт. Це тектонічний зсув у балансі сил.

Одночасно із цим Путін сидить у бункері в Геленджику. Це не метафора, а конкретний підземний комплекс. Розслідування ФБК ще у 2021 році, публікації Bellingcat і нове розслідування команди Навального в лютому 2026 року детально описали цей об’єкт: 16-рівнева підземна споруда, льодова арена, бари, лазні, тунелі. Будівництво залишило по собі здачу в 6,5 млрд рублів, яку отримала Аліна Кабаєва. Там Путін перебуває тижнями. Уявіть фізичну картинку: десь під Чорним морем сидить людина з ядерною валізою, оточена трійним контуром охорони, кухарями під камерами, без мобільних телефонів у приміщенні, і керує країною, поки в Москві 12 мільйонів людей не можуть викликати таксі через відімкнений інтернет.

Цей режим функціонування точно повторює логіку поведінки персоналістської диктатури, яка перейшла в стадію страху лідера перед власним оточенням. 16 січня 1945 року Адольф Гітлер переїхав у фюрербункер у Берліні. До цього він пережив замах 20 липня 1944 року, організований не зовнішнім ворогом, а старшими офіцерами власного Генштабу на чолі з полковником Клаусом фон Штауффенбергом. Після замаху Гітлер перестав виїжджати на фронт, скоротив коло допущених до мінімуму, оточив себе особисто відданими, а не професійними, і віддавав накази дивізіям, яких уже не існувало. Інформація фільтрувалася так, щоб не дратувати фюрера. Це не порівняння особистостей чи ідеологій, це одна й та сама механіка. Коли правитель боїться своїх більше, ніж чужих, система втрачає зв’язок із реальністю. Путін зараз перебуває рівно в тій фазі: бункер, записані відео, неможливість принести погані новини, оточення, яке розуміє, що правитель боїться їх. А це знання - потужний каталізатор. Якщо ти знаєш, що твій керівник параноїдально оцінює тебе як загрозу, ти маєш мотив цю загрозу реалізувати, бо альтернатива - рано чи пізно опинитися під арештом, як Цаліков.

Паралельно обвалюються рейтинги. ВЦИОМ зафіксував рівень підтримки Путіна у 65,6% 24 квітня - мінімум із початку війни. 24,1% заявили, що не довіряють йому, це максимум з 2022 року. ФОМ зафіксував рекордне падіння оцінки роботи до 73%. У відкритому рейтингу довіри, де респонденти самі називають прізвища, Путін обвалився до 29,5% (проти 71% у 2015 році). Усі три провідні соціологічні служби - ВЦИОМ, ФОМ, Левада-центр - фіксують однакову спадну динаміку. Важливі не абсолютні цифри, які в умовах війни спотворені страхом, а напрям: 5 процентних пунктів за квартал, 7 тижнів поспіль зниження. Це означає, що реальне невдоволення значно глибше, бо навіть заретушована соціологія показує падіння. На цьому тлі: НДС із 1 січня 2026 року виріс до 20%, третина малого бізнесу розглядає закриття через податковий тиск, помічник Путіна днями заявив про повернення до планової економіки, українські удари по НПЗ спричинили перебої з пальним у низці регіонів. Війна в глухому куті, що визнають навіть лояльні z-блогери. І на все це накладається додатковий шар: Путін, за даними FT, займається мікроменеджментом війни, особисто обговорюючи щодня назви дрібних населених пунктів, тоді як невоєнні чиновники отримують аудієнцію раз на кілька тижнів. 70% часу - війна, 30% - зустріч із президентом Індонезії або економіка. Єдиний спосіб дістати доступ до тіла - «робити більше війни». Лояльність вимірюється кількістю запропонованих воєнних операцій. Водночас він боїться військових і замикає їх під охорону ФСО. Парадокс: він делегує війну тим, кого боїться, і не може делегувати нічого іншого, бо більше нікого нема.

Показовий фінальний штрих: уперше з 2007 року парад 9 травня на Красній площі проходить без військової техніки, жоден депутат Держдуми не отримав запрошення, з семи іноземних лідерів дозволено приїхати сумнівному словацькому прем’єру Фіцо, а весь зв’язок у Москві вимкнено. Міноборони пояснює це терористичною загрозою, Пєсков - терористичною активністю Києва. Насправді ж це кульмінація того самого процесу: захід з одним головним учасником, позбавлений будь-яких неконтрольованих елементів, тому що будь-яка стороння людина з доступом - потенційний носій портфеля з вибухівкою, яка цього разу прилетить безпілотником.

Виходу немає. Система, в якій лідер тижнями сидить під землею, персонал під цілодобовим наглядом, генералітет гризеться за те, хто кого охороняє, а рейтинг падає швидше, ніж вдається знімати відео в школах художньої гімнастики з поцілунками дітей у лоб, - ця система вже не управляється. Страх одного перетворився на ідеальний шторм, де сходяться дрож тирана, програш на фронті, апаратна війна в елітах і глухе роздратування населення. У такій конфігурації переворот - це не прогноз, а логічний фінал із часовим лагом. Історія вчить: фюрербункер протримався три місяці. Путін сидить у Геленджику вже не перший місяць. Різниця лише в тому, що сучасна техніка дозволяє йому марити далі - записувати звернення, підписувати укази, вимикати інтернет 12 мільйонам. Але дрон, що прилетить від своїх, не залежить від якості відеомонтажу.

8 05 2026