Інтерв'ю Г.-Ґ. Ґадамера

Фото Олега Заячківського

В тракті підготовки до друку книги творів Г.-Ґ. Ґадамера у травні 2001 р. до автора звернувся представник журналу "Ї" Олег Заячківський. Пан Ґадамер ласкаво погодився відповісти на декілька запитань.

Олег Заячківський: Вельмишановний пане Ґадамер, Вас вважають основоположником вчення про герменевтику. Який зміст Ви вкладаєте в поняття "герменевтична філософія"?

Ганс-Ґеорг Ґадамер: Цей термін свого часу вживав ще Мартин Гайдеґґер. Однак між його та моїм визначеннями цього терміну існує деяка відмінність. Вкладаючи в це поняття більш ширший зміст, я мав на увазі, що мова - це не тільки те, що може бути зафіксоване на письмі, а насамперед той спосіб спілкування, який уможливлює порозуміння між людьми. Під час моєї останньої зустрічі з Гайдеґґером, яка відбулась у Фрайбурзі, ми прийшли до висновку, що найкраще суть мови виявляється в розмові.

О.З.: Ви були учнем Мартина Гайдеґґера. Як Ви оцінюєте його як людину?

Г.-Ґ. Ґ.: Найбільше мені імпонувало те, як у його характері поєднувались такі, здавалося б, непоєднувані між собою риси, як приязність і вимогливість. Були в нього й недоліки. Передовсім це стосується його політичної орієнтації; тут він виявився, правду кажучи, не на висоті. А ще він, як на мене, занадто зосереджувався на розвитку власних теорій, звертаючи недостатньо уваги на філософські думки, висловлені його учнями.

О.З.: Ваше ставлення до творчості Фридриха Ніцше?

Г.-Ґ. Ґ.: Цей чоловік був обдарований неабияким талантом, який найяскравіше проявлявся в критичні моменти його життя.

О.З.: Предметом Ваших критичних досліджень була не тільки філософія, але й поезія, зокрема творчість Гьольдерліна, Ґьоте та Рільке. Чи є у Вас улюблений поет?

Г.-Ґ. Ґ.: Те, що найбільше приваблює мене в поезії, можна віднайти у творах не тільки згаданих Вами авторів, але й у багатьох інших, котрих я шаную і досі. Може, це звучить трохи дивно, а проте сам я зовсім не маю поетичного хисту, хоч написав про поезію чимало.

О.З.: Довший час Ви були знайомі з українським вченим Дмитром Чижевським. Що Ви можете розповісти про ці стосунки?

Г.-Ґ. Ґ.: З Дмитром Чижевським я познайомився на початку 20-х років минулого століття у Фрайбурзі, де ми слухали лекції Гуссерля, Гайдеґґера та ще кількох відомих тогочасних німецьких філософів. Тоді йому досить часто дошкуляв нежить, і через те важко було зрозуміти, що саме він говорить. Від самого початку нашого знайомства, яке згодом переросло у справжню дружбу, я відразу побачив, наскільки багатогранно обдарованим і наполегливим є цей чоловік. Володіючи неабиякими організаторськими здібностями, він умів згуртовувати довкола себе людей, які прагнули почерпнути в нього знання.

З року в рік наші стосунки міцнішали й не переривалися навіть тоді, коли Чижевський кілька років (1949-1956. - О.З.) працював у Гарвардському університеті. Але відчуваючи, що моєму українському колезі ведеться там не так, як йому того хотілося б, я запропонував Чижевському повернутися до Німеччини, і він погодився. Приїхавши до Гальдерберґа, Чижевський поселився неподалік від філософського факультету. Часто я приходив до нього в гості. Мої відвідини завжди починалися тим, що, не знаючи де сісти, я змушений був іти на кухню і приносити собі звідти стілець, бо всі крісла в його помешканні були завалені книжками.

Нашу дружбу, яка тривала понад півстоліття, обірвала смерть Чижевського.