|
Середовище журналу "Ї" вітає Станіслава Стемпня з 50-річчям!Фото Андрія Кирчіва 6 червня виповнилося 50 років Станіславові Стемпневі. Доктор історії, директор Південно-Східного наукового інституту в Перемишлі, автор численних праць з історії рідного міста, україно-польських стосунків, зокрема історії Церкви, головний редактор "Українознавчого бюлетеня" – за цією короткою констатацією величезна праця. У стосовно невеликому провінційному містечку на все ще "гарячому прикордонні" Станіславові Стемпневі вдалося створити наукову установу, широко знану усім, хто цікавиться українознавством. Його інститут – кілька просторих кімнат на Ґродзькій, у самому серці старовинного міста – справжній притулок для спраглого духу давнини, тут і багатюща бібліотека, і унікальні колекції історичних джерел, і приязні співробітники, які по-мурашиному ревно день удень втілюють масштабні проекти, подібні до яких і не снилися гігантським українським академічним інститутам. Інститут доктора Стемпня користується заслуженим авторитетом у науковому світі, бо, попри усі матеріальні труднощі, попри брак коштів на публікації, попри опір консервативного посткомуністичного наукового бомонду (усі ці болячки, добре знайомі українським ученим, не оминули і польської науки), зрештою, попри нехіть і нападки ксенофобів усіх ґатунків, тут опрацьовують і видають унікальні збірники документів (скажімо, фундаментальний багатотомник про долю польської меншини в Україні починаючи від 1917 року), спогади і щоденники про історію Перемищини, монографії, численні бібліографічні покажчики тощо. Особливо часто С. Стемпень звертається до постаті Митрополита Андрея Шептицького, намагаючись утвердити у свідомості сучасних поляків позитивний образ українського Мойсея і здолати злісний стереотип, брутально накинутий комуністичною пропагандою. Інтерес до української історії, зокрема церковної, зумовив тісні приятельські стосунки доктора Стемпня із колегами, насамперед з Львівської богословської академії та Інституту історії Львівського національного університету. Аби усвідомити усю незвичність і вагомість наукового та організаційного доробку ювіляра, варто зауважити, що в Україні немає подібної інституції, яка поєднувала б у собі глибокий, заснований на найсучасніших методологіях і позбавлений милиць національної мітології рівень осмислення й подачі історичного матеріалу, а водночас громадську активність, відкритість у контактах з колегами, щедрість душі у спілкуванні з молодими вченими, які, наче пілігрими, тягнуться "до Сташека" у Перемишль. Скромний і далекий від помпезних вшанувань, доктор Стемпень вважає себе у свої п'ятдесят молодим ученим, і він справді молодий, енергійний, діяльний. Отож, ми, його друзі та поціновувачі таланту історика, вітаємо його з уродинами й бажаємо ще багато десятиліть залишатися при доброму здоров'ї та доброму гуморі, написати ще чимало добрих книг і втілити безмір проєктів, якими живе його невтомний дух ученого. Сто літ, Сташку! Статті С.Стемпня на сайті журналу "Ї":
|