Віра Меньок

До 110-річчя від дня народження Бруно Шульца

Шановні дрогобичани і гості нашого міста! Дорогі шанувальники творчості Бруно Шульца, котрі сьогодні тут присутні і всі ті, хто знає і пам'ятає!

110 років минуло сьогодні від дня, коли у нашому місті народився геніальний чоловік, котрого мистецький і науковий світ назвав Великим Бруно.

Сьогодні переживаємо надзвичайно важливу подію, бо напис у трьох мовах на цій меморіальній таблиці відтворює засадничі речі, пов’язані із самим іменем і творчістю великого Мистця. Він мешкав у Дрогобичі - урочому місті в Галичині, про яке знали у Європі ще з часів Ренесансу. Був євреєм, котрий увібрав глибинну таїну і містику нашого міста, з якого ніколи не хотів виїжджати, яке надихало його на таку дивовижну мітизацію дійсності, що її втілював у своїх літературних і малярських шедеврах. Писав польською мовою, яка в його "Цинамонових крамницях" і "Санаторії під клепсидрою" звучить немов якесь диво, немов відкриття невідомих обріїв буття, незнаних сторін людського життя. Поєднання єврейського, польського й українського джерел у житті і творчості Бруно Шульца уже давно мало би бути визнаним і усвідомленим нами - тими, хто живе сьогодні, читає його твори, ходить тими вулицями, якими ходив він, споглядає ті ж дрогобицькі реалії, які видаються звиклими і буденними, а він їх бачив незвичайними, особливими, таємничими.

Бруно Шульц був втіленням діалогічної суті Дрогобицької землі, яка поєднує у собі різні культури, різні ментально-мистецькі моделі. Шульц є яскравим втіленням цього феноменального діалогу. Тому й знаменно, що сьогодні відкрито важливий знак - знак пам'яті про великого дрогобичанина і одночасно знак багатокультурної суті нашого міста.

Талант Бруно Шульца відкривали і відкриватимуть багато науковців, мистецтвознавців, чи просто людей, які не вміють бути байдужими до всього, що феноменальне і дивовижне. А постать Бруно Шульца дійсно феноменальна. І таємнича. Таїна, яку він містив у собі, у кожному витвореному ним артистичному образі, завжди буде вабити небайдужих, інтелігентних душею людей. Бо Шульц був справжнім креатором, який творив світ неначе заново, регенерував те, що є забуте, чи втрачене людьми. І для нас - нинішніх дрогобичан - він також відновлює, повертає те, що нами втрачене, або просто не помічене. Коли його очима дивимось на наше місто, то бачимо його іншим - містичним, загадковим, багатоколірним і наповненим символічним змістом, який щоразу можна прочитувати по-новому, інакше.

Та й сам Бруно Шульц був інакшим. Ще тоді, коли навчав у гімназії, ходив тихий і спокійний, був м'яким чоловіком, занадто м'яким, - як пише про нього Генрик Ґринберґ у книжці "Дрогобич, Дрогобич". У першому гімназіальному класі він навчав обробки дерева, у другому - скла, у третьому - заліза. Пізніше, коли до Дрогобича прийшли так звані радянські визволителі, учні навчались у дві зміни. У старших класах, в другій зміні, Шульц навчав креслення і математики. Часто пропадало світло, палили свічки, а коли бракувало і свічок, то він у темряві розповідав дітям "Мандри Гулівера", а також інші - ним вифантазувані історії - про гномів та інших предивних створінь. Учні могли слухати його безконечно, хоч переказати ці історії ніхто не міг - це була справжня творча імпровізація учителя. Його любили діти. І навіть спеціально клали копійку, щоб погасити свічку, яка горіла у класі, а потім усі гуртом просили: "Пане професоре, розповідайте. Нехай пан професор нам розповідає". І він розповідав.

Діти його любили. А дехто з дорослих - його знайомих і сусідів - боявся - не його, а його незвиклого таланту. Просили, щоб ніколи їх не малював і не писав про них. Мабуть, боялись побачити себе справжніми? Бо Шульц писав і малював правду - ту, яка тільки йому була відома. Він відкривав ті смисли, що були укритими для інших, але на нього чекали ще на початку його життя. І він їх відкривав, він присвячував їм цілого себе.

Шульц відкривав у своїй творчості невідоме. Потім відкривали його -невідомого. Серед відкривачів Бруно Шульца маємо сьогодні згадати передовсім Єжи Фіцовського, котрий більше 60 років свого життя присвятив себе Шульцові - не просто науковому вивченню його життя і творчості, а самому йому, присвятив себе ідеї Шульца - ідеї мистця, у відсутності котрого сіріє і байдужіє світ. Тут присутній пан Альфред Шраєр, якому теж кожен дрогобичанин має завдячувати тим, що пам'ять про Шульца жива -жива, не дивлячись ні на що. Є й інші дослідники і шанувальники Великого Бруно, які відкривають його з правдивою присвятою. Це, скажімо, професор Ягеллонського Університету у Кракові Єжи Яжембський, який відчуває Шульца з глибини і не порушує його глибинної гармонії. Або професор Люблінського Католицького Університету Владислав Панас, який нещодавно видав книжку під назвою "Бруно від Месії". Ця назва не випадкова, бо Шульцова творчість - це своєрідна місія, яку він виконав для нас -сьогоднішніх, які не повинні забувати.

Дрогобицький науковий контекст теж віддавав і віддає належне генієві Шульца. Серед дрогобицьких дослідників Шульцового феномену вже віддавна вирізняються імена Ярослава Радевича-Винницького, Михайла Шалати.

Про Шульца компетентне говорить той, хто його відчуває, хто слухає і бачить, а не тільки "читає" його образи і біографію. Справжні і щирі голоси завжди будуть присвячуватись Бруно Шульцові. А інші - не мають значення, вони є беззвучними. Беззвучними, безликими, а навіть зрадницькими були голоси, пов'язані із фарисейським виясненням фізіологічних деталей і причин загибелі Мистця, чи пов'язані із фальшивим виправданням зникнення фресок із вілли Ландау. Але ця беззвучність і безликість не в силі змінити головного.

Бруно Шульц не минав і не минає. І сьогодні пам'ять про нього говорить справжнім голосом присвяти. У збірнику віршів Єжи Фіцовського „Odczytanie popiolow" я прочитала такі рядки:

Chcialem tylko milczec,
A milczac, klamie.
Chcialem tylko isc,
A idac, depcze.

Тож нехай наша пам'ять про Бруно Шульца не буде тим мовчанням, котре обернеться обманом. Нехай ми ходимо тими вулицями, якими ходив він, і не топчемо пам'ять про нього.

Щиро дякую за довірене мені слово про Бруно Шульца. І принагідно запрошую всіх тут присутніх на присвячену йому конференцію, що відбудеться у Дрогобицькому Університеті 19-20 листопада нинішнього року.