Трагедія на військовому аеродромі Львова

Ексклюзивні фото Андрія Кирчіва, свідка подій

Інші матеріали

...Він з’явився над злітною несподівано і велично, як і личить конкурентові ангелів. Біло-блакитне смугасте втілення зловісної могутності, об’єкт багатолітніх заздрощів і страху “забугір’я”, зразково-показовий шедевр творчості ще радянських оборонників. Граційно ковзнув на мінімальній висоті понад завмерлим від захоплення натовпом, подарувавши йому громове рокотання двигунів, плавно потяг угору і, немов манірна голлівудська зірка, показно-неохоче крутнув перший повітряний трюк. Гра почалась, і в цей момент неможливо було з’ясувати, хто її об’єкт, а хто бавиться. Смугасте диво тим часом знову пронеслося над смугою і пішло свічею попід хмари. Рокіт стих. У піднебессі грізна птаха розвернулася і стрімголов, беззвучно понеслася вниз, до захоплених шанувальників. Лише найбільшим страхопудам могло видатися, що винищувач ПАДАЄ.

Тим часом крилатий воїн стрімко наближався, явно минаючи уявну критичну точку виходу зі “штопора”. Коли він крилом і лівою турбіною торкнувся верхів’їв дерев, стало зрозуміло: це кінець. Тим, які стали очевидцями наступних кількох секунд, образ репетиції пекла на все життя зависне в свідомості рапідним фрагментом, практично позбавленим будь-якого озвучення.

26-тонний монстр “провалився” з лісосмуги просто на голови цікавих, що стояли в черзі до його іммобілізованих співбратів, черкнувши лівим крилом бетонку. Двигун ревнув, змітаючи вогненним ураганом людей, кавалки літаків, землю. Здавалось, сам диявол всівся за штурвал агонізуючої потвори і тепер впивався творінням кривавого живопису. Ще один вихлоп – і палаючий останок авіаційної гордості підстрибнув над землею, зрізав носа десантному Ілові (як згодом з’ясувалося – заправленому “під зав’язку” паливом!), перекотився через смугу, накриваючи вогняною ковдрою останніх заціпенілих від жаху глядачів, проповз хвостом уперед ще сотню метрів і... Вибух здався вдалою імітацією відкривання пляшки з шампанським. Вогняний стовп злетів у небо. “Достоту, як при атаці на WTC”,- промайнула безглузде і абсолютно позбавлене логіки порівняння...

На якийсь ніким не виміряний відрізок часу над місцем вогненної вакханалії запала абсолютна тиша – секунда, хвилина, дві? Різкий рев пожежних сирен вирвав свідомість з анабіозу. СТАЛОСЯ!!! Розпачливе виття тих, хто вцілів, над фрагментами рідних і близьких, крикливі сирени “швидких”, команди очманілих військовиків, отари дивом вцілілих, що чимдуж напівбіжать, намагаючись переступати через скривавлене місиво. Розтерзані тіла здавалися дорогими муляжами до фільмів Хічкока, і лише гидка суміш смороду недогорілого гасу і паленого людського тіла нагадували про диявольську реальність. Доблесні ВПС матимуть віднині нове свято - безглузде, як вся воєнщина світу разом узята. Тризна перемоги над мирним населенням ніби досвідченого, але й далі довірливого Львова...

А на скривавленому бетоні, немов радіомаяки поміж розчахнутих і розкиданих людських решток, то тут, то там на всі лади заливалися “мобілки”, намагаючись бодай на мить стати посередником послання у небуття своїм господарям. Як символ останньої надії і вічної пам’яті...

А.Кирчів
30.07. 2002