Поступ, №116 (774) 31 липня - 1 серпня 2001 р.

Нове румуно-угорське протистояння

Олег КОМАРЧУК

Минулої суботи в румунському місті Тиргу-Муреш відбулася двогодинна зустріч між прем’єр-міністрами Угорщини та Румунії Ораном та Нестеше, під час якої вони гаряче обговорювали прийнятий понад два місяці тому угорським парламентом закон “Про угорців із сусідніх країн”. Румуни вважають цей закон втручанням у внутрішні справи держави, що він є “диcкримінаційним та антиєвропейським”.
Прийнятий угорською владою закон передбачає видачу етнічним угорцям, які проживають у сусідніх з Угорщиною країнах, відповідного посвідчення. Власник такого посвідчення отримуватиме чимало привілеїв на історичній батьківщині. Вони отримуватимуть право на працю в Угорщині, для них передбачено цілу низку соціальних та культурних пільг та привілеїв, зокрема здобуття освіти в Угорщині, медичне страхування. Окрім того, Будапешт підтримуватиме різноманітні культурні та освітні організації етнічних угорців у сусідніх країнах і надаватиме матеріальну допомогу сім’ям, які прагнуть навчати своїх дітей рідної мови. Набрати чинності закон “Про угорців із сусідніх країн” мав би на початку 2002 року.
Треба сказати, що практика підтримки своїх одноплемінників, які мешкають у діаспорі, є досить поширеною у світі. Було б для цього бажання та достатні матеріальні можливості. Роблять це і румуни. Однак коли до такої практики вирішилися вдатися їхні сусіди-угорці, на відміну від інших, прийнявши відповідний закон, це викликало серед румунів значну хвилю обурення . Угорський закон скритикував практично весь румунський політикум, навіть президент країни Мірчі Ілієску, який сказав, що він призведе до “розпалювання національного екстремізму”.
Минулої суботи під час зустрічі прем’єрів обох держав висловив аргументи проти прийнятого у червні угорським парламентом закону “Про угорців із сусідніх країн”, сказавши, що цей закон є прецедентом у Європі, і румунський прем’єр-міністр Насташе. Він зазначив, що надання соціальних та економічних прав не належить до норм європейського захисту меншостей, це – справа держави, на території якої ця меншість проживає. На його думку, “міжнародна спільнота лише тоді має право виступати на захист певної меншості, коли ідеться про істотні порушення її прав”. Румунія, як стверджує Насташе, у цьому плані виконує всі свої зобов’язання. Він також сказав, що не проти заходів, які сприяли б утвердженню культурної ідентичності меншості, однак, знову ж таки, проти економічної та соціальної підтримки, оскільки це буде дискримінація корінної нації. У відповідь угорський прем’єр-міністр Орбан сказав, що цей “закон не є втручанням у внутрішні справи Румунії, тобто він не має екстратериторіальної дії, і що вимоги меншості не є дискримінацією більшості”. Орбан також вважає, що цей закон лише пропонує, і справа кожного угорця, який мешкає у діаспорі, – робити вибір на користь своєї власної етнічної ідентичності чи ні.
Нагадаємо, що після Першої світової війни, відколи Румунія загарбала територію, на якій зараз проживає двомільйонна угорська меншість (у самій Угорщині зараз мешкає трохи більше ніж 10 мільйонів населення, а в Румунії – понад 22 мільйони), у відносинах між обома сусідніми державами практично упродовж цілого століття існувала напруженість. Дещо покращилася ситуація ближче до середини дев’яностих, коли представники угорської меншості в Румунії підтримали на виборах румунських демократів. Однак прийнятий два місяці тому угорським парламентом закон знову може стати чинником нового міжнаціонального непорозуміння. Щоби цього не сталося, Угорщина зараз прагне зробити кілька поступок Румунії. Зокрема, Будапешт підвищує квоту на кількість щорічно дозволених робітників з Румунії від 8 тисяч до 17 тисяч. Угорщина планує взяти участь у співфінансуванні автобану Бухарест-Будапешт. До того ж Віктор Орбан запропонував створити спільний фонд у 35 мільйонів доларів США, який би підтримував дрібних та середніх підприємців обох країн. Зрозуміло, що переговори з приводу цього закону ще триватимуть. Угорщина пропонує наразі власним коштом створити в Бухаресті спеціальну групу радників, які б це питання обговорювали разом із відповідними європейськими інституціями.