На огляд — з добрим настроєм

Ірина ЄГОРОВА, Львів
№109 24.06.2004 «День»

Існує цікава статистика. Щороку український кордон перетинає на 20% вантажівок більше. Приблизно на стільки ж зростає й кількість громадян, що подорожують або їдуть у відрядження. Сьогодні — День працівників Державної митної служби України. Тарас КОЗАК керує Західною регіональною митницею. Він — наймолодший з усіх митних начальників по обидва боки українсько- польського кордону. А нещодавно його призначено ще й заступником голови Державної митної служби України. Можливо, й через те, що його підрозділ несе службу найближче до кордонів Євросоюзу. І має працювати на рівні сусідів. Про те, як цього досягнути, «День» і розпитував митного генерала.

— Тарасе, що потрібно зробити, щоб українську митницю неможливо було проминути, не внiсши відповідної плати? Скрупульозно перевіряти кожного?

— Ні, це зовсім не обов’язково. Майбутнє нашої митниці — за аналітичною роботою. На кордоні неможливо перевіряти всіх. Для цього потрібен колосальний штат і море часу. До того ж, більшість підприємців — законослухняні громадяни, які не вивозять забороненого. Отже, це марна трата часу — викладати весь товар на землю, потім складати його назад. Якби ми так працювали, то черга вишикувалася б від Львова аж до Києва. Треба перевіряти тих, хто вже дав для цього привід. Адже основна робота має проходити в кабінеті, за комп’ютером. Можна ж за документами прослідкувати потоки товарів, їхню кількість, яким шляхом до митниці товар дістається. У нас сформована база даних, що постійно поповнюється, і можна приймати рішення про затримку тiєї чи іншої машини ще до того, як вона доїде до кордону.

— А що є основним показником діяльності митниці?

— Те, як поповнює вона державний бюджет. За 2003 рік ми зібрали податків на 400 мільйонів більше, ніж за попередній. За п’ять місяців нинішнього року також внесли до державної скарбниці на 27 млн. грн. більше, ніж на цей час минулого року. Не обходиться й без порушень. Кожного дня щось відбувається то на одному пункті пропуску, то на іншому. За 2003 рік відкрито 101 кримінальну справу на загальну суму 107,7 млн. гривень. Однак є й протилежні приклади. Наприклад, минулого року на День митника ми вручили кільком львівським бізнесменам посвідчення найкращих платників податків.

— Вони зможуть тепер позачергово перетинати кордон?

— Ні, їм надано іншу перевагу: вони дістали право звертатися напряму до мене чи моїх заступників із будь-якими запитаннями. До речі, й цього року теж нагороджуватимемо найсумлінніших. А для того, щоб полегшити бізнесменам життя, навіть відкрили щось на зразок єдиного вікна. У одному приміщенні, не бігаючи інстанціями, можна буде за спрощеною формою подати документи на вантажі.

— Однак це не врятувало від того, що в перші дні вступу Польщі в Євросоюз на кордоні було помічено велике скупчення машин…

— Визнаю. Ми були трохи не готові. Щоправда, відреагували: перекинули людей з пунктів пропуску, де великих черг не було, зробили додаткові смуги. Спростили контроль вантажів. У цьому суттєво допомогла Держмитслужба України, відмінивши попередні повідомлення та декларації.

Сьогодні черги зменшилися, час огляду скоротився. І не лише тому, що в нас є домовленість з польською стороною про певну кількість пропущених машин для кожного пункту. Запроваджено спільну роботу прикордонників та митників на одному боці кордону — українському чи польському. Це не тільки прискорило час перетину кордону, а й поставило перепони (однак на 100 відсотків не можна бути впевненим ніколи) корупційній діяльності, хабарництву. Погодьтеся, коли четверо людей з різних служб та країн проводять огляд, домовитися з ними практично неможливо.

— Чи відповідає глобальним змінам у Європі Митний кодекс України?

— Зрозуміло, він уже відстає від вимог часу. А найголовніше, потребує обов’язкової поправки — дозволу Митній службі проводити оперативно-пошукову діяльність. У всіх країнах Європейської спільноти митники наділені такими повноваженнями, а ми — ні. Навіть у Росії, в Казахстані… Звичайно, не кожен митник має тим займатися, а лише спеціальний підрозділ. А то ми ловимо порушників, передаємо справи до правоохоронних органів, а потім дізнаємося, що все марно. Але ж зрозуміло, що кожний порушник має відповідати за скоєне згідно з законом. У цьому плані в нас є проблеми і з судами. Наприклад, везе іноземець 10 тисяч євро, не задекларувавши цю суму, причому на дуже хорошій машині їде. Ми його затримуємо, передаємо справу далі. А суд йому ці гроші повертає, бо він подав довідку, що начебто виховує кількох дітей і в нього важке матеріальне становище. Скажіть, Європа із таким ставленням до порушників буде на нас серйозно дивитися?

— Майстерність контрабандистів удосконалюється?

— Так. Але ми мусимо їх випереджати, підвищувати свій професіоналізм. Нещодавно, наприклад, для того, щоб отримати кошти шляхом відшкодування ПДВ, одна фірма перевозила через кордон стару оргтехніку, а записала в документах — нове поліграфічне обладнання. І якби митник не знав реальний стан справ української поліграфії — афера б вдалася.

— Наразі Євросоюз розбудовує нові кордони. Чи вдосконалюється у цьому напрямі й Україна?

— Наші кордони також розбудовуються. Однак чи нормальним є явище, коли пункти перетину знаходяться в ста кілометрах один від одного, на всьому кордоні за великим рахунком лише п’ять переходів, тоді як відстань між ними мала би бути 20—30 кілометрів? Тому сьогодні йдеться про стратегію побудови малих пунктів перетину кордону. Вони дозволять зменшити навантаження й витрат значних не потребують. Попередня домовленість про це вже існує. А також є гроші, два мільйони євро на розбудову двох великих пунктів перетину кордону — Ягодин і Рава-Руська. Причому свою діяльність митники не припинятимуть, просто поруч будуватимуться нові дороги. Наразі це єдина реальна допомога Євросоюзу в розбудові кордонів. Усе інше — в планах.

За ініціативи держадміністрацій Львівської та Волинської областей сьогодні визначені майбутні пункти пропуску. Два з них — на Волині, однак вони потребують побудови мостів, а це в чотири рази здорожує проекти.

— А чому польських митників на кордоні вдвічі більше, ніж наших?

— На польських митників покладено такі повноваження, яких у нас немає. З 1 травня вони почали контролювати людей, які нелегально працюють на території Польщі, відслідковувати нелегальних мігрантів, зокрема наших. Контролюють митники й виробництво, сплату акцизу та збут цигарок та алкоголю на території країни, займаються нафтопродуктами. І звичайно, на відміну від нас, оперативно-пошуковою діяльністю.

— Є й інші розбіжності між роботою митниць в Україні та на польській стороні. У нас всі машини були вишикувані в рівноправні черги, а щойно перетнули кордон, то громадян країн Євросоюзу виділили: для них намальована на асфальті окрема смуга. У мене відразу ж виникло вiдчуття меншовартості. Ніби хтось без жодного слова сказав: ти — людина другого сорту…

— І не тільки ви так подумали. Тому на українському боці машини стоять на кількох рівноцінних смугах, без виключень, а що вже за межею нашої території діється — не в моїй компетенції.

Щодо ставлення до нас митників-поляків, то воно стало дружнішим. У них тепер начальство в Брюсселі, однак усі непорозуміння ми вирішуємо дуже швидко, часто одним дзвінком.

— А ще громадяни Євросоюзу перетинають кордон стільки разів, скільки їм заманеться, а наші люди — суворо за візою й вивозити їм з Польщі продукти — зась…

— А ніхто цього і не робив би, бо в нас продукти дешевші й не гірші за якістю. Вчора я спеціально спостерігав за тим, хто й що купує на базарі. Поляки купували яйця, цукор, навіть банани, які, здається, завжди ми везли з Польщі, а тепер і вони в нас — дешевші. Наші люди тепер побачать реальну вигоду від вирощування сільгосппродукції, зможуть торгувати за привабливими цінами.

— Яким, на вашу думку, має бути ідеальний кордон між двома суверенними державами?

— Громадянин має під’їжджати до кордону з добрим настроєм, з відчуттям, що митник йому якщо не добрий товариш, то привітний знайомий. Звичайно, контрабанда була, є та буде. Однак не варто всіх мандрівників зараховувати до цієї категорії порушників. Я волів би бачити громадян законослухняними й виваженими, а митників ввічливими та уважними. І взагалі, у Швебеля є вираз, який мені подобається: «Дотримання кордонів має сенс, коли інші роблять те ж саме». Цей закон людського співіснування корисно пам’ятати не лише митникам.