Д’Естен зіштовхнув ЄС і Туреччину

№208 13.11.2002 «День»

Віктор ЗАМ’ЯТІН, «День»

Виступивши з проектом «скелету» нової Європейської конституції, Європейський Конвент, вірніше, його глава, колишній президент Франції Валері Жіскар д’Естен одночасно став ініціатором скандалу, який ще позначиться на дебатах про теперішнє й майбутнє Європейського Союзу. Д’Естен на зустрічі в редакції газети «Монд» заявив, що «прийняття Туреччини до ЄС буде означати кінець Європи». Він аргументував свою думку тим, що «Туреччина не є європейською державою. Близько 95 відсотків її населення живе за межами Європи», і що будучи прийнятою до ЄС, Туреччина буде володіти найбільшою кількістю голосів. Саме цей момент, на думку д’Естена, і призведе до кінця ЄС. Одночасно, правда, глава Конвенту визнав, що «Туреччина близька до Європи, в стратегічному відношенні це важлива країна, у неї є проєвропейськи налаштована еліта, але це не європейська країна, і столиця її знаходиться в Азії». І таким чином, д’Естен запропонував Європейському Союзу укласти з Туреччиною угоду про партнерство і співпрацю на зразок того, яку ЄС має з Україною.

Реакція Анкари була передбачуваною — представники помірних ісламістів, що перемогли на дострокових парламентських виборах, а також президент країни Неджтет Сезер уже заявляли про своє розчарування. Однак і Брюссель досить критично поставився до ідеї, висловленої д’Естеном. Представники Європейської Комісії дистанціювались від висловлювання глави Конвенту, із дипломатичних джерел відомо, що ці слова викликали щонайменше, роздратування.

Міністр закордонних справ головуючої зараз у ЄС Данії Пер Стіг Мелле заявив, що «Туреччина може стати членом ЄС, якщо буде відповідати всім базовим критеріям, що пред’являються до країн-кандидатів на вступ до союзу». Данія, за його словами, незгодна з позицією д’Естена. Як зазначив датський міністр, питання про майбутній прийом Туреччини до ЄС буде вирішуватися лідерами країн ЄС 12—13 грудня на саміті ЄС у Копенгагені. Можливо, тоді й вирішиться, чи буде названо дату початку переговорів про вступ Туреччини до Європейського Союзу.

Туреччина підписала угоду про асоціацію з Європейськими Співтовариствами ще в кінці 1963 року. Відтоді Анкара, член НАТО з 1952-го року, наполягає на своєму праві подати заявку на вступ до ЄС. На саміті ЄС у Хельсінкі в грудні 1999 року Туреччину було визнано країною-кандидатом на вступ до ЄС, але без вказування дати початку переговорів про вступ. Брюссель відтоді неодноразово заявляв, що спочатку Туреччині необхідно привести своє внутрішнє життя у відповідність із загальнодемократичними нормами і справитися з економічною кризою. В брюссельських кулуарах доволі багато представників бюрократії ЄС були схильні підтримати прагнення Туреччини увійти до ЄС, і водночас багато таких, які були схильні відмовити їй у цьому праві. На позачергових парламентських виборах 3 листопада перемогу отримала помірно-ісламістська Партія справедливості та розвитку, яка і до, і після виборів заявляла про продовження курсу на європейську інтеграцію.

Дипломатичні джерела стверджують також, що Європейська Комісія не піде на зниження нинішнього рівня відносин ЄС і Туреччини.

Ситуація буде досить показовою і для України, оскільки вона поки безуспішно добивається підписання з ЄС угоди про асоціацію і навряд чи в найближчі роки отримає статус країни-кандидата. Д’Естен уже заявляв, що, на його думку, після вступу до ЄС Румунії та Болгарії (їхній вступ поки відкладено) на розширенні Союзу потрібно поставити крапку. Ця точка зору деякими політиками і чиновниками ЄС заперечується, деякими — ні.

Калінінградська «розв’язка»

№208 13.11.2002 «День»

Варвара ЖЛУКТЕНКО, «День»

За підсумками десятого саміту Росія—ЄС, що відбувся у Брюсселі, підписано угоду щодо так званого калінінградського транзиту, яку експерти називають перемогою російської дипломатії. З російської «великої землі» в Калінінградську область суходолом можна потрапити тільки через територію Польщі або Литви. Готуючись до вступу в Європейський Союз, Польща зобов’язалася запровадити візи для громадян Росії, Литва їх ніколи й не скасовувала. Однак досі для росіян, зареєстрованих у Калінінградськiй області, діяв безвізовий режим проїзду через Литву. У Брюсселі досягнуто угоди про те, що Литва, територією якої проходять маршрути російських поїздів і автобусів, що їдуть у Калінінград, протягом перших шістьох місяців наступного року практикуватиме «гнучкий візовий режим» з Росією. Конкретизувати значення цього розмитого формулювання належить Вільнюсу, але головне вже вирішено — з липня 2003 року для російських громадян запроваджуються спрощені транзитні документи. Протягом двох років вони видаватимуться на підставі внутрішніх російських паспортів. Отримати транзитний документ можна буде в консульських службах Литви або в спеціальних пунктах пропуску під час перетину кордону. З 2005 року росіянам для проїзду з Калінінграда будуть потрібні закордонні паспорти.

В угоді особливо обумовлено, що спрощені транзитні документи видаватимуться безкоштовно або за дуже низькою ціною. Для багаторазових поїздок усіма видами наземного транспорту в Калінінградську область і з неї документ буде видаватися на підставі звернення в консульство Литви. Російським громадянам, які мають намір здійснити разову поїздку через територію Литви, може бути видано спрощений документ залізничного проїзду (СДЗП) на підставі паспортних даних, що представляються вже безпосередньо при купівлі квитка. При цьому російські каси не повинні продавати квитки громадянам, яких Литва не хоче пускати на свою територію навіть як транзитних пасажирів. Власники СДЗП не матимуть права покидати потяг під час транзиту через територію Литви.

Безперешкодне втілення домовленостей Росії та Євросоюзу з калінінградського питання не позбавить від необхідності думати про те, як розв’язувати проблему після 2005 року, коли росіянам для проїзду в Калінінградську область потрібні будуть закордонні паспорти. Як повідомляє Бі-Бі-Сі, з наступного року Євросоюз збирається почати розробку техніко-економічного обгрунтування проекту із запуску швидкісних безупинних поїздів через Литву. У свою чергу, заступник голови міжнародного комітету російської Думи Костянтин Косачев заявив, що часу до 2005 року «достатньо, щоб перевести в практичну площину ідею про укладення двосторонньої угоди між Росією та Євросоюзом про взаємні безвізові поїздки громадян». «Якщо ця ідея буде реалізована, питання про особливий режим поїздок у Калінінград і назад для російських громадян відпаде саме собою», — сказав Косачев.