№199 31.10.2002 «День»

Проект «європейської конституції» презентовано

Віктор ЗАМ’ЯТІН, «День»

Конвент, очолюваний екс- президентом Франції Валері Жіскар д’Естеном, оприлюднив проект документа, який може стати «конституцією Європи». Таким був перший видимий результат роботи Конвенту, що складається iз 105 представників національних урядів, національних парламентів, інших інституцій країн-членів Європейського Союзу, а також з представників Європейського парламенту. Пропозиції, що лягли в основу «скелету» майбутньої європейської конституції, такі: запровадження інституту президентства Європейської Ради, зміцнення присутності Європейського Союзу на світовій сцені, можливість виходу тієї чи іншої країни зі складу ЄС за її власним бажанням (про це йдеться вперше за всю історію ЄС), можливість подвійного громадянства (ЄС і країни-члена Союзу).

Конвент пропонує Європейському Союзу змінити назву на «Об’єднану Європу», пропонується також включити до майбутньої «європейської» конституції Хартію основоположних прав (ухвалену на саміті ЄС в Ніцці). Європейська конституція має діяти протягом наступних 50 років з часу її ухвалення. Можливо, повністю документ буде представлено вже до літа наступного року, і розширений з 2004 року ЄС матиме вже нову юридичну базу.

Європейський Союз як такий, або ж «Об’єднану Європу», пропонується визначити як «союз європейських держав», які б зберігали свою національну ідентичність, але які водночас мали б тісно співпробітничати, розподіляти між собою повноваження, частково на «федеральній основі», як це говориться в проекті документу. Саме до майбутнього устрою Європи на федеральних засадах закликав свого часу міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер, і ця ідея тоді не отримала підтримки інших «грандів» ЄС — Франції та Великої Британії. Окрім того, напрацьований Конвентом документ пропонує країнам-членам Союзу тісніше співробітничати між собою, і не обов’зково при цьому залучати Європейську Комісію. З одного боку, тут можна побачити спробу якось мінімізувати той негативний імідж роботи механізмів ЄС, який склався завдяки велетенському й неповороткому міжнародному бюрократичному апарату в Брюсселі. З іншого боку — Європейська Комісія однозначно буде проти такого розв’язання проблеми, а важелі все ж таки знаходяться в її руках.

Для України, очевидно, був би цікавим інший пасаж проекту «європейської конституції». Серед його пропозицій, винесених на обговорення, прописано й надання привілейованого статусу країнам-сусідам Європейського Союзу, «включно з Туреччиною, Україною і, можливо, Росією» (цитується за «Файненшл Таймс»). Справа в тому, що, по-перше, конституція повинна діяти, як уже згадувалося, протягом 50 років. І таким чином, на півстоліття Україну записують до «привілейованих сусідів» — що навряд чи може бути охарактеризоване як визнання європейських амбіцій і прагнень Києва, безвідносно від того, якими на той час можуть бути персональний склад, партійна приналежність і основні політичні орієнтири українського керівництва. В тому, що стосується Туреччини, то справи іще гірші — адже цим самим створюється можливість пониження статусу її відносин з Європейським Союзом. Адеж на саміті ЄС у Гельсінкі в грудні 1999-го року Туреччину було офіційно визнано країною-кандидатом на вступ до ЄС, тепер їй пропонують бути «привілейованим сусідом». Важко також розраховувати на те, що Москву може задовольнити статус відносин з ЄС, аналогічний тому, який ЄС планує мати з Україною, Білоруссю, Молдовою. Тим паче, що Західна Європа залежна від поставок російських енергоносіїв, і російське слово може багато чого важити в плані міжнародної безпеки.

Власне, питання статусу відносин між Україною і ЄС залишається відкритим — після того, як Київ дав зрозуміти, що теоретичне урівняння в правах і можливостях з Молдовою і Білоруссю його не влаштовує, жодної концепції з цього приводу так і не було вироблено, і на найближчому порядку денному Союзу це питання не стоїть. Генеральний секретар Ради ЄС Хав’єр Солана нещодавно обіцяв, що нова стратегія відносин буде вироблена вже після розширення ЄС.

Елементи федералізму — те, що може остаточно знищити ослаблу останніми роками вісь Париж-Берлін, і підштовхнути Лондон до повністю самостійної політики. Вже сьогодні незгода Великої Британії з пропонованою податковою політикою і політикою підтримки фермерства вже призвела до скасування президентом Франції наміченого було на кінець року французько-британського саміту. Вже через це буде важко говорити про єдину позицію на міжнародній сцені. Втім, до літа, коли Конвент має подати вже завершений проект, ще багато чого може змінитися.