Якщо Чеська Республіка не стане членом ЄС, вона опиниться на периферії, - застерігають своїх співвітчизників політики

Оксана Пеленська

6 травня 2002 Радіо "Свобода"

Прага, 6 травня 2002 - Чехи не приховують гордості: ще півроку – рік і їхня країна вступить до ЄС – клубу привілейованих, вибраних у Європі держав. І справді, врешті можна буде почати жити за законами демократичних країн, відповідно – з усім, що чекає вільну людину у вільному світі. Наприклад, в минуле відійдуть такі поняття, як кордони, візи і безконечні черги за ними, стане можливим вільне пересування, вільний вибір місця проживання чи працевлаштування – нині вдома, а завтра хоча б і в Амстердамі, лиш би знайшлась робота. Прийде одна валюта – євро, із запровадженням якої відпаде маса незручностей з банками, обміном чи турботою про курси. Чеська Республіка матиме 20 своїх депутатів у Європейському Парламенті, в інших європейських представництвах, тобто – Брюссель стане також і чеським містом.

Словом, все свідчить про те, що чехам до Європи рукою досягнути. Зрештою, тут завжди наголошували на тому, що Чехія – країна з європейською історією, культурою, традиціями, що вона належить Європі. Відому фразу – «Чехія – серце Європи» можна почути не лише в Празі, її чеські політики вже давно й удало вклали в голови тисяч чужинців, вона першою кидається у вічі на літовищах, в турагентствах, повсюди, де бувають туристи.

На тлі такого, здавалося б, благополуччя, все ж статистика вказує, що чехи доволі стримано заглядають до свого європейського майбутнього. Кількість тих, хто підтримує вступ країни до ЄС, за останніх 4 роки зменшилась на майже 10 відсотків. Головною причиною, як не дивно, не стали можливі економічні незручності перехідного періоду, наприклад, короткочасне незначне зростання цін до часу, поки цінові стандарти Чехії та ЄС не вирівняються. Найбільше, як указують цифри, чехи бояться уніфікації способу життя, у вирі якого можуть бути втраченими національні традиції, постраждає мова чи спосіб життя.

Про що ж ідеться ? Виявляється, про повсякденні речі. Наприклад, європейські стандарти вимагають, що б їжа в закладах громадського харчування готувалась не довше, ніж 4-6 годин до споживання, а традиційно чеський гуляш, твердять його виробники, найсмачніший тоді, коли його відігрівають з учорашнього дня. Чи чеська «Слівовіце» – це алкогольний напій зі сливок, до якого, згідно з чеським рецептом, додають чистий спирт. За європейськими стандартами, до напоїв на фруктовій основі спирт додавати заборонено.

Викликає у чехів і певні побоювання найбільший прикордонний сусід – Німеччина. Зокрема, наполягання судетських німців переглянути так звані Бенешові декрети і те, що ймовірно німці зможуть найактивніше скуповувати землю.

Та чеські політики не залишають своїх громадян наодинці із сумнівами. Кожного дня вони невтомно роз’яснюють, інформують, повідомляють, що ЄС принесе своїм новим членам. Мабуть тому кількість тих, хто був проти вступу Чехії до ЄС зменшилась вдвічі й нині становить 9 відсотків населення.