www.euobserver.com 31.01.2003

Тест на гнучкість

Друде Далєруп (Drude Dahlerup)

Чому ми раз і назавжди маємо вирішувати – належить Туреччина до Європи чи ні? Чому ці неприємні і також небезпечні дебати взагалі необхідні? Моя відповідь – до цього призвела вимога побудови федеральної єдиної Європи, вимога, що приводить нас до такої невеселої дискусії, з ризиком створення у Європі нової стіни. Якщо, натомість, ми вирішимо побудувати Європу демократій та відмінностей нам не потрібно, та ми й не захочемо голосувати з приводу того, чи є турки, росіяни чи українці добрими європейцями, чи вони мають бути означені як „інші” у протиставленні до „нас” – справжніх європейців!

Це тест на гнучкість Європи. Підставою альтернативного бачення є те, що ми повинні пам’ятати, що демократія означає народне правління, яке здійснюється самим народом. На мою думку, Євросоюз ніколи не буде здатним функціонувати як демократія безвідносно до того, які зміни та пропозиції будуть внесені в нову конституцію Європи.

Дефіцит демократії

Інститут президента всієї Європи, обраного безпосередньо чи опосередковано та комбінований з якимось різновидом двопалатної парламентської системи ніколи не усуне серйозний дефіцит демократії у Євросоюзі. Існує багато різних означень демократії, але ЄС не відповідає найфундаментальнішим демократичним вимогам: немає європейського публічного діалогу між простими громадянами та політиками. Натомість, є серйозний брак підзвітності, оскільки виборці у багатьох випадках не можуть змінювати політику шляхом участі у голосуванні; є серйозний і зростаючий брак легітимності інститутів ЄС. Навіть якщо повноваження Європарламенту зросли, активність виборців знизилася (сьогодні лише 49 відсотків виборців беруть участь у виборах Європарламенту). Коротко кажучи, немає такого явища, як європейський демос. Обман та зловживання в ЄС не є результатом дії якихось злих людей, а є консеквенцією системи, у якій бракує звітності та прозорості.
Демократизація повинна розглядатися як процес, що ніколи е припиняється. Проте сьогодні демократія є невіддільно прив’язаною до національної держави і я застерігаю від зменшення ваги старих та нових європейських демократій на користь створення європейської супердержави та суперсили – іграшки для європейських лідерів та катастрофи для демократії.
Концепція гнучкої Європи включає і можливість вступу і можливість виходу з Унії. Деякі країни, можливо, захочуть залишити свою національну валюту, залишитися за межами Шенгенської зони або є відкинути вимоги Єврокомісії щодо лібералізації законодавства в таких сферах як, скажімо, генетично корегована харчова промисловість, тому що вони хочуть залишити такі рішення для демократичних процедур, а не для вимог ринку, Єврокомісії чи європейського правосуддя.

Гнучка співпраця
За умови гнучкої європейської співпраці деякі країни можуть приєднуватися до інших стосовно конкретних політичних справ, залишаючи інші справи на власний розсуд та розсуд своїх громадян. Гнучка європейська співпраця дозволяє на двосторонню, як і на багатосторонню співпрацю за межами європейського континенту. Це реальна альтернатива до сучасних принципів Євросоюзу, де кожна країна повинна брати участь у співпраці у всіх сферах, і де виключення вважаються чимось гідним ганьби як це було у випадку чотирьох данських голосувань про неприєднання до ЄС, або ж просто розглядають будь-які виключення як недозволені як це було сказано новоприбулим членам ЄС.

На альтернативному самміті в Копенгагені 10-11 грудня 2002 року на якому були присутні учасники зі Східної, Центральної та Західної Європи, була ухвалена „Копенгагенська декларація”. Ця декларація закликає до побудови Європи демократій та відмінностей. Декларація, перекладена на багато європейських мов, артикулює ці нові основи європейської співпраці, які базуються на принципі гнучкості. Різниця між справжньою міжнародною співпрацею та побудовою європейської супердержави полягає в тому, що перша дозволяє гнучкість та винятки, а друга схема цього не дозволяє. ЄС – клуб, який будує навколо себе стіну. Ти або один з нас або ти чужий. Питання про те, чи можна наших друзів в Туреччині означити як європейців може існувати лише в контексті побудови Сполучених Штатів Європи. А чому Туреччина повинна робити однозначний вибір між Європою та мусульманським світом?

Друде Далєруп (Drude Dahlerup) професор політології Стокгольмського університету (Швеція). Як громадянка Данії вона була лідером кампанії проти вступу цієї країни до ЄС на чотирьох невдалих для прихильників ЄС виборах.

Переклав Олег Демків