Кандидати до Європейського Союзу починають голосувати

Віктор ДОВГАНЬ

http://www.gazeta.lviv.ua/2003/03/13/NewspaperArticle.2003-03-12.0121 Львівська газета 13.03.2003

КРИГА скресла, панове присяжні засідателі, Ірак залишається Іраком, Шумахер може програвати скільки завгодно, проте увага європейської спільноти, а насамперед номенклатури ЄС, неухильно скерована в бік без п’яти хвилин членів Об’єднаної Європи, чи Сполучених Штатів Європи, чи як уже там собі Конституційний Конвент на чолі з Жискаром д’Естеном вирішить.

Мальта першою з країн-кандидатів провела 8 березня референдум щодо вступу до ЄС. Протистояння противників і прибічників членства Мальти в Євросоюзі було доволі напруженим. Правляча Національна партія лобіювала позитивний результат, проводячи публічні дебати із залученням бізнесменів, представників політичної еліти та відомих журналістів. Євроскептики разом із опозиційною Лейбористською партією загрожували втратою суверенітету та збільшенням безробіття. Як і в інших країнах-кандидатах, референдум щодо членства сприймався виборцями в контексті місцевої політичної боротьби між 68-річним прем’єр-міністром Фенечом Адамі та молодим лідером лейбористів Альфредом Сантом. Результат: 53% – “за” і 46,5% – “проти”, що навряд чи вплине на ситуацію в східноєвропейських країнах, які становлять більшість із 10 держав першої хвилі розширення. Та все ж поділ суспільства колишньої британської колонії майже навпіл має стати лакмусовим папірцем для Єврокомісії.

Політичні тертя, що супроводжують розширення ЄС, посилилися після недавньої критики Францією країн Східної Європи, які підтримують США в кризі навколо Іраку. Передбачається, що Словенія, наступна країна, яка проведе референдум щодо вступу до ЄС 23 березня, має сказати “так” об’єднаній Європі. Водночас виборці вирішуватимуть, чи вступати цій балканській країні до НАТО. Проведення референдуму з цих питань, напевно, зменшить кількість прихильників вступу до ЄС, бо Альянс досить непопулярний у Словенії, яка до того ж не була членом Варшавського пакту. В нещодавньому опитуванні, проведеному університетом Любляни, охочі вступити до НАТО становили лише 40%, у той час як ЄС підтримали 68% громадян.

Неоднозначно виглядає ситуація в Угорщині, де референдум заплановано на 12 квітня. Згідно з останніми опитуваннями соціологічної агенції “Таркі”, відсоток прибічників євроінтеграції зменшився з 85% минулої весни до 71% тепер, тоді як кількість євроскептиків зросла із 8% до 20%. Уряд соціалістів звинувачує в цьому колишнього прем’єра Віктора Орбана, котрий публічно висловився, буцім Угорщина не так уже й багато отримає в результаті розширення ЄС, а національна ідентичність опиниться під загрозою.

Натомість відсоток чехів, які планують підтримати в червні вступ своєї країни до Європейського Союзу, збільшився до 71%, незважаючи на природну недовіру до іноземних впливів. Жодна партія, представлена в парламенті Чехії, не виступає проти, навіть ортодоксальні комуністи. Обрання президентом Вацлава Клауса, який не надто позитивно ставиться до євроінтеграційних потуг, навряд чи змінить позицію більшості громадян. Значно вагомішими можуть стати повторні нападки австрійських і німецьких політиків, які вимагають засудження брутального переселення судетських німців після ІІ світової війни.

У сусідній Словаччині опитування відзначають абсолютну підтримку вступу до ЄС. Після режиму Мечіяра та відносної ізоляції країни в 90-х роках словаки сприймають Об’єднану Європу як манну небесну.

У Польщі, найбільшій серед країн-кандидатів, підтримка населенням членства у ЄС постійно коливається між 60% від загальної кількості виборців і 70% тих, хто планує прийти на референдум. Ставлення трохи змінилося минулого року, незважаючи на економічну стагнацію, високе безробіття та політичну кризу, кульмінацією якої став розпад урядової коаліції Лешека Міллера. Головний ризик полягає в загальному розчаруванні й ігноруванні референдуму, особливо в сільській місцевості, та можливому утриманні від голосування більш ніж 50%, що делегує право прийняття рішення Сейму та до певної міри непередбачуваним польським партіям. Неприхильність до ЄС постійно декларують і праві – Ліга польських родин, популістська “Самооборона”, і ліві – Селянська партія.

У Прибалтиці політичний статус-кво був порушений нещодавніми успіхами правих у всіх трьох країнах. Минулорічного жовтня Партія нової епохи прийшла до влади в Латвії; в січні 2003 року на президентських виборах у Литві популіст Роландас Пакшас переміг Валдаса Адамкуса; а нещодавно права “Рес Публіка” вигулькнула невідомо звідки, аби посісти друге місце на парламентських виборах в Естонії.

Аналітики Єврокомісії не спостерігають зростання антиєвропейських тенденцій у цих країнах, хоча референдуми про вступ можуть принести несподівані результати. Підтримка населенням цієї політичної чинності відносно низька в Естонії та Латвії через загрозу втрати суверенітету, проте традиційно проєвропейська Литва проводитиме референдум першою, в травні, і, вочевидь, позитивно вплине на настрої сусідів.

На Кіпрі, останній країні-кандидатові на вступ до ЄС у 2004 році, консультації за сприяння ООН про об’єднання турецької та грецької частин завершилися безуспішно. Якщо мирна ініціатива не отримає юридичного закріплення до кінця березня, тоді лише південна грецька частина вступить до ЄС, що, без сумніву, зменшить і так лише теоретичні шанси Туреччини на членство в Євросоюзі.

Загалом мимоволі напрошується висновок, що процес реалізації конституційних передумов для набуття членства в Європейському Союзі перейшов у завершальну стадію, і в травні 2004 року постане нова економічна та геополітична одиниця – Європа-25. Україні, мабуть, доведеться не відмахуватися від статусу сусіда, який пропонує нам Єврокомісія, а спробувати спільно виробити його юридичні механізми, адже коли ЄС почне перетравлювати безпрецедентне за масштабом розширення, він може просто не помітити те, що залишилося між ним і Росією. І тоді охолоджуючі водні процедури, які періодично влаштовують нам то президент Єврокомісії Романо Проді, то міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер, зостануться в минулому, в поржавілих кранах не стане води надовго вперед, а ми із сумом розважатимемо про втрачені шанси та можливості.

Віктор Довгань – аспірант кафедри міжнародного права ЛНУ ім. І.Франка , мешкає у Львові