Зауваження до європейського компромісу

http://postup.brama.com 1 серпня 2003 р.

Ірина КИРИЧЕНКО

Конституцію компромісу -- європейську, дехто з членів ЄС вже прийняв, не зважаючи на нереалізовані в документі власні сподівання. Так, Німеччина підписала документ в його первісному виді, не дивлячись на невдалу спробу створити більш відкриту федеральну структуру ЄС.

Проте дехто таки не згоден пожертвувати власними принципами та традиціями. Так, не може згодитися з деякими записами в Конституції Британія. На початку вересня уряд Тоні Блера має намір опублікувати так звану Білу книгу -- офіційне урядове видання, де вкажуть на всі питання, з якими Британія категорично не згодна і на жодні компроміси з приводу яких йти не має наміру.

Найбільше неприйняття для Британії становлять такі питання, як пакт про взаємну оборону, спроба уніфікації податкової системи та введення нової посади -- прокурора Євросоюзу.

Щодо оборони, то британці вважають, що такий пункт Конституції (а йдеться про те, що в разі нападу на одну з європейських держав захищати її суверенітет, надаючи "військову та будь-яку іншу допомогу", зобов'язані всі члени союзу) підриває засади НАТО, і таким чином відштовхує Європу від Трансатлантичного альянсу, перш за все від США. В цьому питанні Об'єднане Королівство очікує на підтримку Італії, Іспанії та країн Східної Європи, які також приятелюють з Новим Світом та не мають наміру бодай на крок полишати важливого союзника.

Податкову систему британці вважають справою виключно національною. Підтримки з питання національного вето на оподаткування Британці шукають у скандинавських країнах, які начебто, за попередніми висловлюваннями, солідарні з Туманним альбіоном в цьому питанні.

Союзником Британії в судових питаннях схоже стане Ірландія, яка також виступає за обмеження повноважень загальноєвропейської судової системи. Тож Британія сподівається, що за підтримки союзників їм таки вдасться закріпити в Конституції європейської спільноти більше прав та національних відмінностей.

Спільні претензії до тексту Конституції мають Іспанія та Польща. Так, іспанці не погоджуються на зміну поділу голосів. Міністр закордонних справ Іспанії Анна Палацо навіть приїхала до Польщі, аби обговорити це питання з варшавським колегою Влодзімєжом Цімошевічем. Адже новий принцип поділу голосів, який пропонується в Конституції, найбільш невигідним буде якраз для таких більших країн, як Польща чи Іспанія. Згідно договору Ніцци, обидві країни мають по 27 голосів Раді Міністрів ЄС, що лише на два голоси менше, ніж у Німеччини чи Франції. Мадрид спочатку начебто згодився на "втрату" своїх голосів, якщо натомість отримає кілька додаткових мандатів у Європейському парламенті. Проте таку можливість Анна Плацо відкинула, мовляв Європарламент це одне, а Рада Міністрів ЄС, про поділ голосів в якій йдеться, -- зовсім інше.

Ще в день підписання Євроконституції Європейським конвентом головний автор документу -- колишній президент Франції Валері Жискар д'Естен попередив членів спільноти, що надто активні та принципові зауваження до тексту Конституції можуть вилитися в безконечну дискусію. А часу для дебатів не так вже й багато. Адже остаточний текстдокумента лідери спільноти мають прийняти у жовтні цього року.