Німецька Хвиля, 21.07.2004 http://www2.dw-world.de/ukrainian

Євробарометр: більшість німців проти подальшого розширення ЄС

Західноєвропейські політики не втомлюються повторювати, що ЄС не витримає подальшого кола розширення, що йому потрібно спочатку, так би мовити, ”перетравити” прийом до своїх лав десяти нових членів. Такі аргументи лунають і під час зустрічей з представниками України, коли мова заходить про її перспективи приєднання до ЄС. Згідно з останніми соціологічними опитуваннями, проти подальшого розширення Європейського союзу виступає і більшість рядових жителів Німеччини.

”Особисто я за Європу. Ми всі повинні бути разом! Чим більша суміш, тим краще. Принаймані такою є моя думка”, - ця жінка хоч і вітає подальше розширення Європейського союзу, насправді прихильників такої ідеї в Німеччині небагато. Зокрема, це засвідчило останнє соціологічне опитування, що його здійснила Європейська комісія серед громадян країн-членів ЄС. Результати так званого ”Євробарометру” оприлюднюються раз на півроку і відображають настрої серед жителів Європейського союзу.

У той час, як дві третини греків та іспанців заявили, що вони нічого не мають проти приєднання до Євросоюзу подальших країн, три чверті німців та австрійців виступили проти такої перспективи. Таким чином вони виявилися найбільшими євроскептиками. Загалом в п”ятнадцяти ”старих” країнах-членах ЄС проти ще одного кола розширення висловилися майже дві третини респондентів. ”Європейський союз зараз і без того має чимало проблем з інтеграцією країн, які щойно увійшли до його складу”, - пояснив такі скептичні настрої один з пенсіонерів, до якого ми звернулися на вулиці в Бонні.

Попри те, що рядові німці не демонструють особливої симпатії відносно нового кола розширення, вони виступають за посилення координації зовнішньої політики та політики безпеки в рамках Європейського союзу. Три чверті громадян Німеччини, які взяли участь в опитуванні, підтримали ідею спільного відстоювання інтересів ЄС у світі. Подібна ситуація спостерігається і в інших країнах. Лише у Великобританії менше половини респондентів не бачать в цьому особливого сенсу. Німці ж належать до найпалкіших прихильників єдиної зовнішньої політики. ”Якщо ми триматимемося разом, то нам буде легше досягти цілей, які поставили перед собою країни Європейського союзу. Я виходжу з того, що члени ЄС все ж таки мають спільну мету”, - зауважила 54-річна жінка, відповідаючи на наше запитання. Згідно з результатами ”Євробарометру”, ще більшою популярністю користується ідея тіснішої співпраці в оборонній політиці. 70-річна жінка, яке теж погодилася поговорити з нами, твердо переконана, що Європа повинна нарешті мати спільну армію.

”Адже це було б логічно. Якщо ми матимемо Конституцію ЄС, то повинні мати й єдину армію”, - сказала вона. Але насільки реальним є те, що європейці зуміють остаточно подолати розбіжності в оборонній політиці? Тут знову ж таки переважають песимістичні відповіді. ”Звичайно, ще треба добре попрацювати, аби розробити приниципи спільної політики безпеки. Нам поки що бракує справжньої єдності. Отже, вирішити це питання найближчим часом навряд чи вдасться”, - сказав один з перехожих, до якого ми також підійшли на вулиці Бонна.

Те, що жителям ЄС ще далеко до справжньої єдності засвідчила й робота Наукового центру соціологічних досліджень у Берліні. Як стверджують німецькі фахівці, жителі ЄС і надалі у першу чергу довіряють своїм землякам, а не громадянам інших країн. Такого висновку дійшов, зокрема, науковий співробітник берлінського центру Ян Дельгі, проаналізувавши результати опитування ”Євробарометру” за останні два десятиріччя. Попри те, що впродовж останнього часу Європа досягла єдності в політичному та економічному плані, широкої ”європеїзації довіри” досі так і не відбулося, вважає берлінський соціолог.

Майке Майер, Володимир Медяний

«Нова» Європа борозни не зіпсує?

Віктор ЗІНЧУК 

Високий Замок, 15.07.2004  http://www.wz.lviv.ua

Після травневого розширення Європейського Союзу населення спільноти збільшилося на 20%, а його сумарний ВВП – лише на 5%. Нові громадяни Євросоюзу порівняно бідні.

Різниця в доходах колосальна – житель Люксембургу за місяць заробляє стільки, скільки латиш за рік. З часом ситуація змінюватиметься, але на сьогодні розміри економічної допомоги, які потрібні новим членам, не можуть не турбувати великі європейські держави.

Часи, коли кити Європейського Союзу – Франція і Німеччина – могли нав’язувати іншим свою волю, завершилися. Вісім колишніх комуністичних країн, плюс Мальта і Кіпр, володіють в інститутах ЄС достатньою кількістю голосів, щоб змінити баланс влади. Експерти зазначають, що розширення ЄС означає створення надто неповороткого союзу, - з населенням 455 млн. осіб, яке розмовляє 20 різними мовами, – частинки якого сильно відрізняються одна від одної. “Це був останній подих франко-німецької осі”, – сказав про розширення Євросоюзу один відомий європейський політик.

Європейський союз розширився на Схід тоді, коли переживає період економічних негараздів. Тут зростає безробіття і майже зовсім не зростає економіка. Тим часом до спільноти долучилися держави з дешевою робочою силою. Більшість експертів прогнозує такий перебіг подій: підприємства, що зараз виробляють свою продукцію у Західній Європі, – з її високими заробітними платами й податками – поступово переноситимуть значну частину своїх потужностей у східну частину континенту. Там виробляти дешевше, а отже, й вигідніше. “Розміри єдиного ринку, – кажуть єврооптимісти, – дозволять не тільки створити нові місця і прискорити економічний ріст, а й дадуть Європі великі важелі впливу на світовій арені”.

Польща – найбільша з числа “нової десятки” Євросоюзу, тому ця країна відіграє ключову роль у планах розширеного ЄС. Євроскептики говорять, що Польща не має достатньої сили, щоб відстоювати свої позиції в ЄС. Частина з них також побоюється, що Польща перетвориться на дешевий ринок для сусідньої Німеччини. Окрім того, дехто боїться, що вступ до ЄС підірве традиційні для Польщі католицькі моральні цінності. Найбільший спротив ЄС у Польщі відчувається на селі, а “головний ворог Унії”, популістський політик Анджей Лєппер користується у суспільстві 25-відсотковою популярністю. Нічого дивного: Варшава уклала союз з Брюсселем при 20-відсотковому показнику безробіття в країні.

Після вступу до ЄС в Польщі відразу зросли ціни. Причиною цього стало поєднання двох подій – зростання з 1 травня ПДВ та зростання цін на пальне на світових ринках. У крамницях подорожчали харчі, дитячі товари, ліки, будівельні матеріали. Зросли ціни на кокс, різноманітні послуги, наприклад, за користування кабельним телебаченням.

Що ще лякає поляків у розширеній Європі? Відтік з країни висококваліфікованих кадрів. Протягом останніх двох місяців з Польщі лише лікарів виїхало працювати за кордон кілька тисяч. Gazeta Wyborcza написала, що у польських лікарнях починається хаос. І не лише через відтік спеціалістів у Польщі надзвичайно важко просувається медична реформа. (Натомість у “старій Європі” високий рівень медичного обслуговування і загального розвитку дозволив європейцям вийти на третє місце у світі, після Японії та США, за тривалістю життя. Тут жінки в середньому доживають до 81-річного віку, а чоловіки – до 75 років). А ще лякає поляків… сміття. З 1 травня вільним стало не лише переміщення осіб, товарів, капіталу. Німці позбуваються на території Польщі відходів, за які у себе мусили б заплатити – за вивезення та утилізацію. Близько 700 підприємств, які виготовляють м’ясо-молочну продукцію, під загрозою банкрутства. Європейський ринок висуває надто високі стандарти до продуктів, які там споживають. Польські аграрії без особливого ентузіазму сприймають мільярдні ін’єкції з ЄС. Однак, на думку експертів, протягом кількох років польське село може змінитися так, що його важко буде впізнати. До речі, схожа ситуація була в багатьох інших країнах (у тій же Ірландії чи Іспанії), котрі раніше вступили до Європейського Союзу.

Бояться розширення ЄС не лише поляки та інші новачки. Бояться “нової хвилі” і у “старій” Європі. Тут побоюються напливу емігрантів зі Сходу. Для громадян “нової” Європи ввели свого роду карантинний період у кілька років (залежно від країни), після закінчення якого вони зможуть приїжджати туди і шукати роботу нарівні з іншими європейцями. Згідно з планом Єврокомісії, щорічно з країн-новачків на Захід має переселятися не більше 220 тисяч осіб. Проте, наприклад, польських працівників раді бачити у себе прикордонні райони Німеччини, де населення щоразу зменшується, оскільки німці зі Сходу виїжджають на роботу до західної частини Німеччини. Відтак влада прикордонних міст, таких, як Франкфурт-на-Одері, шукає можливості залучення поляків, незважаючи на формальні обмеження.

З розширенням ЄС і відкриттям кордонів значно зросла кількість контрабандистів різних мастей: від “спонтанних”, які прихоплюють зі собою блок-другий цигарок понад встановлену норму, до кримінально організованих, які орендують у прикордонних районах цілі склади. У Німеччині вже встигли підрахувати, що до 1 травня 2004 року кожна 12-а викурена “бюргером” цигарка була контрабандною. А тепер кожна шоста цигарка потрапляє до країни нелегально. Збитки для бюджету, кажуть німці, у 2004 році становитимуть 1,4 млрд. євро. Відтак нічого дивного немає, що у німецькій пресі інколи з’являються статті негативного плану про своїх “східних родичів”. “Німеччиною гуляють чутки, – написала якось популярна Zuddeutsche Zeitung, – що Польща планує змінити державний гімн. Замість “Єще Польска нє зґінела” співатимуть “Європа вже пропала”. Німці просто побоюються поляків, от і придумують різні сарказми. Але не без користі для бізнесу. “Відвідайте Польщу, ваш автомобіль вже там”, – дотепно закликає одна з дрібних туристичних фірм.

Коментар
Анджей Клімчак, журналіст із Ряшева - для “Високого Замку”.

Перша ціна, яку довелося заплатити польському суспільству за можливість бути європейцями, – зростання цін на продуктові та промислові товари. Проте залякування суспільства зростанням цін, яке б мало зробити більшість товарів першої необхідності недоступними для пересічного Ковальського, нині можна сприймати лише як невдалу антиунійну кампанію. У багатьох випадках з розширення ЄС скористалися польські виробники, здебільшого аграрії, продукція яких почала добре продаватися у країнах Євросоюзу. Успіх польської сільгосппродукції полягає не лише у відносно низькій ціні, а й у досить непоганій якості. Позитивне сприйняття ЄС, якби це, можливо, не звучало дивно, особливо зростає зараз – під час сезону відпусток. Поляки, які люблять подорожувати, зрозуміли, що тепер вони безперешкодно можуть перетинати кордони країн, до яких не так давно вели довжелезні черги, а для в’їзду потрібно було виробити купу документів.

Зрозуміло, що разом з приєднанням Польщі до ЄС усі проблеми у суспільстві не вирішити. Так само, як після розвалу комунізму, вже за іншого державного устрою, усі раптово не стали багатими і щасливими. Проте зрівняння шансів на успіх між посткомуністичними країнами і так званими країнами добробуту несе зі собою надію на краще завтра. І не лише в економічному, а й у духовному та моральному вимірах. Створює надію на побудову справді демократичної держави.