Євроскептицизм

Львівська газета, 15 червня 2004 (№ 429)  http://www.gazeta.lviv.ua

Вибори до Європарламенту вкотре стали приводом до розчарування для проєвропейських сил у країнах-членах ЄС. Явка виборців у середньому в Союзі становила цього разу 45,5% – це ще на кілька відсотків менше, ніж на виборах 1999 року (49,8%). Водночас у майбутньому складі Європарламенту буде ширшим представництво євроскептиків і правих радикалів, що вже викликає занепокоєння з приводу конструктивності його роботи.

Усупереч останнім напередодні виборів прогнозам (52%), середня явка виборців не перевищила показника 1999 року, а навіть ще більше сповзла вниз – до 45,5%, хоча в деяких старих країнах-членах загалом спостерігали тенденцію до збільшення зацікавленості виборами. Особливо слід відзначити зростання явки з 24 до 38,9% у Великобританії, де вибори до Європарламенту збіглися в часі з місцевими. Громадяни Фінляндії, Нідерландів, Ірландії та Італії продемонстрували хоча й не дуже значне, але таки зростання зацікавленості Європарламентом порівняно з виборами 1999 року.

Традиційно високі показники зафіксували у Бельгії (91%), Люксембурзі (90%) та, знову ж таки, в Італії (73,5%). Розчарували падінням показника явки прихильників об’єднаної Європи Данія, Франція, Німеччина, Австрія, а особливо Іспанія (з 63% до 46%).

Голосування в нових країнах-членах стало найбільшим ударом по ідеї європейської інтеграції. Явка виборців у Словаччині ледве сягнула 17%, а в Польщі становила близько 20%. У Чехії, Естонії та Словенії виборці голосували дуже мляво, натомість високою активністю відзначилися лише виборці на Мальті (82,37%) та на Кіпрі (71,2%).

За прогнозами аналітиків, конфігурація нового складу Європарламенту буде такою: Європейська народна партія (275 місць), Партія європейських соціалістів (200 місць), Партія європейських ліберальних демократів (66 місць), “Зелені/Європейський вільний альянс” (41 місце), “Об’єднана європейська лівиця/Скандинавські зелені та ліві” (36 місць), “Союз за Європу націй” (28 місць), “Європа демократій і різноманіття” (17 місць). Окрім того, наразі є невизначеними подальші плани та політичні преференції 69 депутатів.

Що стосується окремих країн, то показовою є поразка правлячих сил у Франції, Великобританії та Польщі. У Франції соціалісти здобули 30 місць у Європарламенті в той час, як ядро правлячої коаліції – Союз за народну більшість Жака Ширака – лише 17. Французькі соціалісти увійдуть в Європарламенті до фракції Партії європейських соціалістів, а неоголлісти Ширака – до фракції Європейської народної партії.

У Великобританії лейбористи отримали 18 місць тоді, як опозиційні консерватори – 25. У Польщі правляча коаліція СДЛ та Унії праці здобула лише 6 мандатів, а права опозиція – “Громадянська платформа” та “Право та справедливість” – 17 і 7 відповідно. Популістські сили, як-от “Самооборона” та “Ліга польських родин”, особливої “сили” не продемонстрували, здобувши по 9 мандатів. У Німеччині поразка соціал-демократів є просто вражаючою. Вони здобули лише 23 мандати, а їхні союзники – зелені – 13. Християнські демократи Штойбера матимуть у Європарламенті 49 місць і ввійдуть до фракції Європейської народної партії.

Євроскептиків у Європарламенті буде однозначно більше. Показовим є третє місце у Великобританії та 14-те в Європарламенті, здобуте “Партією за незалежність Сполученого Королівства”, що виступає за повний вихід країни з ЄС. Євроскептики навіть витіснили на четверте місце одну із найстаріших партій країни – ліберальних демократів. У Бельгії популістський та ультраправий “Фламандський блок” забезпечив собі 3 мандати в Європарламенті, що зовсім немало для цієї маленької країни. У Франції на третє місце вийшов “Національний фронт” Жан-Марі Ле Пена та здобув 8 мандатів у Європарламенті. Загалом, за прогнозом президента старого складу Європарламенту Пета Кокса, євроскептики можуть становити до 15% складу цього органу ЄС.

Очевидно, тепер багатьом урядам країн-членів Союзу доведеться задуматися над тим, чому зацікавленість їхніх громадян об’єднаною Європою та виборами до Європарламенту з кожним роком усе зменшується. Європарламент, як єдина з інституцій ЄС, членів якої обирають на прямих усенародних виборах, має досить невеликий вплив (окрім ухвалення спільного бюджету) на процес ухвалення рішень у Союзі, що дає підстави для звинувачень у дефіциті демократії в інституційній системі Європейського Союзу.

Дмитро Борисов