Європейський Союз на порозі чергової кризи – на недільному референдумі
французи відхилили проект конституції ЄС, який мав стати основою для подальшого
політичного розвитку європейської спільноти. Для України це означає сповільнення
й так невисоких темпів наближення до членства в ЄС, оскільки найближчим
часом Євросоюз буде зайнятий вирішенням внутрішньополітичних проблем,
підтримкою розхитаної європейської ідентичності. Навряд чи в такій ситуації
обговорюватимуться перспективи приєднання до Євросоюзу будь-яких країн.
Наразі під сумнівом будуть навіть переговори про вступ Туреччини, які
розпочалися у грудні минулого року, оскільки переважна більшість французів
голосувала не стільки проти конституції ЄС, скільки скористалася можливістю
сказати «ні» подальшому його розширенню й зокрема можливому вступу Туреччини.
Загалом негативний результат референдуму у Франції був передбачуваним,
оскільки попередні соцопитування свідчили про перевагу антиконституційних
настроїв серед населення Франції. Однак ця перевага була незначна, 6–8%,
натомість великим був відсоток тих, хто не визначився. Саме на них покладалися
надії президента Ширака, який тричі звертався до французів з телеекранів
із закликом підтримати Євроконституцію. На допомогу Шираку прийшли і канцлер
Німеччини Герхард Шредер із президентом Польщі Олександром Квасневським,
які особисто приїжджали, аби виступити моральною підтримкою проконституційного
табору. Однак зусилля політиків, «живі ланцюги» євродепутатів, які напередодні
голосування розважали вуличних перехожих, виявилися недієвими. Антиконституційний
табір провів більш ефективну кампанію – в результаті 55% французів висловилися
проти конституції ЄС на противагу лише 45% тих, хто її підтримав.
Такого значного розриву не чекали. Напередодні референдуму французькі
політологи говорили про ефект дежа вю – проводилися численні паралелі
сьогоднішнього «референдумного процесу» з референдумом 1992 року з приводу
Маастрихтської угоди, за якою французи мали погодитися на введення єдиної
валюти – євро. Як і сьогодні, табір євроскептиків був тоді надзвичайно
сильним, соціологи передбачали відхилення угоди. Однак її ухвалили з мінімальною
перевагою – 51,01%. Відтак більшість експертів сподівалася на подібну
мінімальну перевагу євроскептиків сьогодні, що дало б можливість, усупереч
офіційним заявам французьких політиків, таки поставити питання про повторний
референдум. Але 10% розриву та надзвичайно висока явка – понад 70% – засвідчили
безапеляційність рішення французів. Жак Ширак у своєму виступі після закінчення
голосування заявив, що приймає «ні» співгромадян, однак Франція буде і
надалі виконувати свої зобов’язання перед Євросоюзом.
Результатом референдуму швидше за все стане відставка прем’єр-міністра
Франції Жана-П’єра Раффарена, оскільки відхилення Євроконституції – емоційна
реакція французів на урядову політику, економічні проблеми, невирішеність
питання з безробіттям, яке наразі складає 10,2%. Тези євроскептиків про
те, що конституція значно лібералізує економічний режим Франції, змінить
традиційну схему соцзабезпечення, були лише «спеціями». Однак не в останню
чергу «ні» французів було зумовлене й антитурецькими настроями – вони
знайшли єдиний шлях висловити своє невдоволення початком переговорів про
вступ Туреччини до ЄС. Відтак Франція голосувала зовсім не проти конституції
ЄС – більшість французів її навіть не читала.
Утім, наслідки французьких емоцій аж ніяк не сприятимуть ефективності
подальшого політичного розвитку ЄС. Хоча представники Європейської комісії,
політики різних країн твердять, що французьке «ні» зашкодило, але аж ніяк
не поставило хрест на конституції ЄС, однак очевидно, що реалії зовсім
протилежні. Для набуття чинності конституція має бути ухвалена всіма 25-ма
країнами – членами ЄС. Незрозуміло, яким чином бачиться її подальше життя
за відсутності її ухвалення Францією. Окрім того, результат французького
референдуму робить беззаперечним відхилення конституції ЄС на завтрашньому
референдумі в Нідерландах, де ще до французького «ні» проти Євроконституції
висловлювалося близько 60% громадян. Щоправда, тут можливе проведення
повторного референдуму, однак «перше слово дорожче за друге» – Конституцію
буде відхилено двома з шести країн – засновниць самого ЄС, що автоматично
робить її нежиттєздатною. Без сумніву, хвиля ширитиметься й далі – восени
намічено референдум у Польщі, яка тепер швидше за все також скаже «ні»,
оскільки свого часу поставила підпис під узгодженим текстом тільки через
неможливість подальшої боротьби за принципові питання. Окрім того, французи
полегшили життя прем’єру Великої Британії Тоні Блеру, який тепер зі спокійною
душею представить Євросоюзу скептичне «ні» британців.
Перегляду тексту Євроконституції не буде – у цьому з головою Європейської
комісії Жозе Мануелем Дурау Баррозу солідарна більшість політиків. Відтак
основоположні тези конституції швидше за все намагатимуться врятувати
шляхом підписання двосторонніх угод. Однак із відхиленням Євроконституції,
а разом з нею і пропозиції створити посади президента ЄС та міністра закордонних
справ ЄС втрачається шанс на посилення позицій Європейського Союзу як
єдиного впливового політичного суб’єкта. Наразі замість консолідації об’єднаної
Європи найближчим часом спостерігатиметься хворобливе внутрішнє «бродіння».
Після хвилі протестних, але демократичних «ні» на конституційних референдумах
політичне життя ЄС стане схожим на «постреволюційний» синдром, коли першою
справою стане відбудова поламаного. Відтак перспективи подальшого розширення
ЄС відсунуться на невизначений термін...
Міністр закордонних справ України Борис ТАРАСЮК вважає, що результати
референдуму у Франції загальмують подальші інтеграційні процеси в ЄС,
але для України не мають безпосередніх наслідків. «Ця невдача на референдумі
певною мірою загальмує подальші інтеграційні процеси, поглиблення інтеграції
в рамках самого Європейського Союзу», – заявив Б. Тарасюк в інтерв’ю Інтерфакс-Україна.
При цьому він висловив думку, що «результат референдуму у Франції не матиме
безпосередніх наслідків для стосунків України та Європейського Союзу,
хоча опосередкований вплив вони матимуть». Б. Тарасюк наголосив, що Євросоюз,
після невдалого референдуму у Франції, «буде більше стурбований тим, як
відреагувати на нову ситуацію, і зрозуміло, що питання подальшого розширення
буде відсунене на майбутнє». «Не варто драматизувати ситуацію, тому що
Європейський Союз існує в нинішніх рамках, доконституційних рамках. Він
існує та розвивається, і його привабливість не зменшується через те, що
він не вийшов на вищий рівень інтеграції, який передбачала конституція»,
– зазначив Б. Тарасюк. Кажучи про можливості подачі Україною заявки на
членство в ЄС, Б. Тарасюк наголосив, що «це питання не пов’язане з результатами
референдуму» у Франції.
У той же час директор Інституту політичних досліджень Сергій МАРКОВ назвав
підсумки референдуму з європейської конституції у Франції першою масштабною
перемогою суспільства над європейською олігархією і заявив, що це опосередковано
вплине і на ситуацію в Росії. «Це перша масштабна перемога суспільства
проти олігархії фінансистів і бюрократів, і це матиме серйозні політичні
наслідки для решти Європи», – сказав С. Марков Інтерфаксу. На його думку,
підсумки референдуму у Франції матимуть опосередкований вплив і на Росію.
«Зменшиться могутність союзників у Європі економічного блоку нашого уряду,
а окрім того, знизиться активність Євросоюзу на пострадянському просторі
і сповільниться формування єдиної європейської політики», – пояснив С.
Марков. «Звичайно, в Європі розуміють, що стосунки зі США потрібно розвивати,
але можна констатувати, що ті, хто підтримував єдину Європейську конституцію,
в більшій мірі готові співпрацювати зі США, а зараз перемогу отримали
антиамериканісти», – заявив С. Марков.
КОМЕНТАРІ
Григорій НЕМИРЯ , директор Центру європейських та міжнародних досліджень:
– Право України на вступ до Європейського Союзу гарантує 49 стаття угоди
пор Європейський Союз, яка не відміняється з відхиленням конституції ЄС.
Відтак ніякого відношення до перспектив України на вступ до ЄС схвалення
чи несхвалення Євроконституції не має. Однак наразі ситуація змінюється
і в цьому можна бачити як негативні фактори, так і позитивні. Серед негативних
факторів – у випадку несхвалення конституції може вийти так, що процес
внутрішньої рефлексії в ЄС затягнеться, і це означатиме брак загальнополітичної
волі до конструктивного обговорення не просто перспектив вступу України
до ЄС, а розширення як такого. Але в той же час, як правило, Європейський
Союз робив певні «прориви» саме тоді, коли в тій чи іншій формі існувала
криза – або через брак політичної волі, або через внутрішні процеси в
самому Союзі. Відтак практика показує, що найкраще ЄС виходив з таких
криз, підвищуючи ставки. За останні 15 років це четверта угода, через
яку ЄС внутрішньо дебатує. Я не виключаю, що виходом із негативного сценарію
надалі може бути якраз переосмислення рамок дискусії. І з цього погляду,
як не парадоксально, для України можуть відкритися нові перспективи. Повного
зупинення процесу інтеграції не буде, лише нова рамка. В цьому контексті
інтеграція України через План дій Україна–ЄС до початку економічної та
політичної інтеграції може бути одним із варіантів. Я б не перебільшував
і не говорив про загрози для вступу України в результаті відхилення конституції
ЄС. Більше того, за найоптимістичнішим сценарієм, наближення України до
вступу до ЄС – це 10– 15 років. Це саме той проміжок часу, який дозволяє
ЄС не лише обговорити нинішню кризу і прийняти нові рамки, але і затвердити
іншу конституцію ЄС.
Сергій МАКСИМЕНКО, директор інституту «ЄвроРегіо Україна»:
– Результати французького референдуму були передбачувані, і керівники
Євросоюзу були до цього готові. Однак до останньої миті всі таки сподівалися
на «так», і в цьому виявляється притаманна Європейському Союзу риса –
брак стратегічного планування в контексті власного угруповання. Так само
лідерам ЄС бракує стратегічного бачення України – як в минулому, так і
великою мірою зараз. Відтак я не думаю, що відхилення Францією конституції
ЄС якимось чином зумовить погіршення наших шансів на вступ до ЄС, за умови
того, що Україна активно продовжуватиме стратегічну лінію на євроінтеграцію.
Іще до референдуму у Франції, до відхилення конституції Євросоюз мав безліч
внутрішніх проблем і питань на порядку денному. Свого часу це представлялося
однією з основних причин того, що Україна ще не отримала позитивного сигналу
від ЄС, бо Європі не до України. Але це не є виправданням і аж ніяк не
основною причиною. Євросоюз має трансформуватися через ті амбітні цілі,
які він оголосив – стати наймогутнішою економікою світу, основним гравцем
на міжнародній арені. І в цьому сенсі справді можна сказати, що він зайнятий
внутрішньою роботою і що йому не вистачає сил на Україну. Але насправді
це не є питанням сил чи часу, це питання адекватного політичного бачення.
На превеликий жаль, у Європейського Союзу його ніколи не було достатньо.
Саме це може бути основним бар’єром на шляху просування України до ЄС.
Однак і цей чинник не єдиний – не менш важливими є зусилля з боку України,
спрямовані на внутрішні реформи. Відхилення конституції ЄС на референдумі
у Франції може призвести до того, що лідери ЄС зможуть побачити реальні
наслідки своїх дій чи бездіяльності на шляху розвитку єдиного Європейського
Союзу. Відтак перспективи України від питання референдуму краще відділити
– вони не настільки взаємопов’язані.
Ї:
кордон