|
Німецька Хвиля, 10.09.2006 Туреччина: Успіх приходить до того, хто щось собою уявляєМайже ні в кого вже не залишилося сумнівів, що Румунія та Болгарія таки приєднаються до Європейського союзу в січні 2007 року, незважаючи на те, що необхідні критерії вони до цього часу не виконали і за лічені місяці, що залишилися, зробити це не встигнуть. Водночас мешканці інших держав обурено зазначають, що є більш достойні країни. Так думають, приміром, жителі Туреччини, які вважають, що їхня держава більше за Румунію та Болгарію пасує до європейської спільноти. Прадавній Стамбул останніми роками дещо змінив своє обличчя. Нині це – п"ятнадцяти мільйонний мегаполіс, де за кілька кілометрів від історичного центру на північ мінарети, мечеті та старі будинки поступилися надсучасним спорудам. У хмарочосах розташована і компанія Бойнер Холдінг. Уміт Бойнер – молода тендітна жінка, - керівник фірми та поборниця європейського курсу Туреччини. "Ми переїхали сюди 1997 року. Раніше цього фінансового кварталу – цих хмарочосів не було – їх побудували нещодавно. Тепер він розбудовується на північ. Незважаючи на економічну кризу 2001 року, місто весь час розвивалося. Воно стало більш урбанізованим, а життя – більш мобільним”. Уміт Бойнер народилася, вчилася і створила власну компанію у Стамбулі. Нещодавно Турецька асоціація спадщини запропонувала їй разом працювати над тим, щоб змінити імідж Туреччини за кордоном, особливо серед євроскептиків. Ця організація уже 15 років воює із стереотипами та упередженнями. “Ми не намагаємося нічого продавати. Ми прагнемо пояснити, що таке Туреччина. Адже нам здається, що у Європейських ЗМІ з’являється лише один бік медалі. Про Туреччину пишуть лише негативні речі. Туреччина – це не лише вбивства заради честі, пташиний грип та фундаменталізм. Це –суспільство, де є багато різноманітностей, де співіснують різні культури." Втім, якраз вбивства заради честі, фундаменталізм й так званні “курдське” й “вірменське” питання - цє ті теми, що роблять приєднання Туреччини до ЄС дуже делікатною справою, яка викликає багато суперечок. За поступом Анкари спостерігає й комітет з зовнішньої політики Європейського парламенту. Один з його членів - автор звіту про прогрес у Туреччині – Каміль Ойрлінгс розповідає: “Цей звіт чітко говорить: “Туреччино, будь, ласка, почни знову свої реформи, це є дуже важливим для того, аби процес був успішним. Якщо ні – попереду будуть великі проблеми. Зрозуміло, що вони виникнуть. Ми говоримо: Туреччина має прийняти кіпрські кораблі та літаки. А Турецький прем’єр-міністр відповідає: ні за що. Так що ж ми робимо? Стрімко наближаємося до кризи із заплющеними очима? Чи ми намагаємося її розв’язати? Мені здається Туреччина має бути достатньо гнучкою. Адже вони брали на себе певні зобов’язання." Деякі депутати Європарламенту звинувачують у гальмуванні процесу турецьких реформ керівництво Євросоюзу. Оскільки останнє поки що не змогло чітко сформувати свою позицію щодо Туреччини. Так вважає, зокрема депутат від Німеччини турецького походження Сем Оздемір: “Ми не говоримо, що це буде легко. Туреччина – велика країна із багатомільйонним населенням. І у нас є не лише – Північ, Стамбул та Ізмір У нас є ще Схід і ми добре усвідомлюємо розбіжності всередині країни. Зрозуміло, що Туреччині доведеться подолати великий шлях. Але ми запитуємо – яким є послання ЄС? “Продовжуйте реформи і якщо ви це зробите ми поводитимуся із вами чесно?” Чи вони хочуть нам сказати: “що б ви не робили, ви ніколи не станете членами ЄС”. Турецька асоціація представників бізнесу намагається агітувати за вступ Туреччини до ЄС. Бахадір Калегасі - представник цієї організації у Брюсселі - нині проводить семінари для журналістів та бізнесменів, під час яких розповідає про Туреччину – як один з найперспективніших ринків для підприємців з Європи. Він говорить, що сповнений оптимізму, адже діловий клімат в його країні покращується, економіка розвивається дуже швидкими темпами. ЄС же нині найважливішим торгівельним партнером Туреччини. Бахадір Калегасі бажає, щоб так було і надалі: "Якщо європейський проект провалиться тому, що Туреччина не зможе вирішити свої проблеми, це буде погано, як для самої Туреччини, так і для майбутнього та безпеки Європейського союзу.” До того ж це означатиме нівечення надій мешканців Туреччини, - говорить Ішак Алатон – глава аналітичної агенції TESEV. За його словами, негативне ставлення до турків позначиться на наступному поколінні, але молоді люди мають прагнути зробити усе можливе, аби змінити таке ставлення: “Ми говоримо молодому поколінню в Туреччині – приберіть гасла, припинить вчиняти, наче роботи, яких ведуть у певному напрямку. Повага приходить разом із успіхом. Тож ми маємо бути більш успішними, щоб відкрити себе світові. А успіх приходить не до того, хто просить, а до того, хто щось собою уявляє.” Чи не найуспішнішим прикладом цього є – молода бізнес-леді Уміт Бойнер. Для неї джерелом натхнення є Ірландія, в економіці якої з 80 років розпочався справжній бум. Уміт вважає, що Туреччина, на відміну від нинішніх кандидатів у члени ЄС, може повторити шлях Кельтського тигра. “Країни, що приєдналися до ЄС останніми – це колишні держави соцтабору. Якщо подивитися на історію приватного сектору у цих країнах – вона не довша за один-два десятиліття, і нині там працюють загалом іноземні інвестиції. Водночас у Туреччині приватний сектор має давню історію. Він старший за першу республіку. Тож Туреччину дуже важко порівнювати із чимось іншим. У нас – велика економіка. Ми нині майже на 17 місці, щодо її розмірів. Деякі дані про Туреччину просто не відомі у світі." Саме ці економічні показники, впевнена Уміт Бойнер, зіграють вирішальну роль при ухвалені рішення щодо приєднання Туреччини до Євросоюзу. Тетяна Карпенко |