24.12.2007 http://www.dw-world.de

ЄС: позаду – успішний рік, попереду – серйозні випробування

У європейських політиків різдвяні канікули. Політичний сезон завершено, час підбивати підсумки. 2007 рік був для Європейського союзу багатим на події і, можна навіть сказати, доленосним.

Цей ювілейний для Євросоюзу рік – спільноті виповнилося півстоліття - пройшов під знаком подолання важкої інституційної кризи. Ця боротьба увінчалася успіхом – підписанням у Лісабоні угоди про реформу ЄС. Цей довгоочікуваний прорив дещо зменшив кількість скептиків, які не вірять в успіх „проекту спільної Європи”, констатує єврокомісар з комунікацій Марґо Валльстрьом:

„Навесні, за даними наших регулярних опитувань, ми мали найкращі показники за багато років. Це можна пояснити, зокрема, зусиллями Німеччини, яка тоді головувала в ЄС. Європейці позитивно оцінюють членство їхніх країн в Євросоюзі. Інституції дістали більшу довіру. Наприкінці року дані опитувань знову були скромнішими, але все одно найвищими за останні 10 років. Це дуже мотивує нас”.

Формально подальший шлях уперед європейські лідери оформили, підписавши 13 грудня у Лісабоні угоду про реформу ЄС. Глави держав і урядів на зустрічі у португальській столиці сяяли від радості за свої дипломатичні успіхи. Навіть фальшиве виконання європейського гімну їх не засмутило:

Дев’ята симфонія Бетховена, щоправда, так і не стала офіційним гімном ЄС. Відповідний пункт, як і багато інших формальностей, були викинуті із остаточного тексту Лісабонської угоди. Через обережність багатьох лідерів зійшлися на тому, щоб угода не містила жодних ознак державницького акту. Це було частиною дуже складного компромісу, якого завдяки фортуні і наполегливості домоглася німецький канцлер Анґела Меркель. Під час головування Німеччини їй вдалося зрушити спільноту з мертвої точки і припинити сповнену розпачу дискусію про „Європу двох швидкостей”:

„Пошуки спільного шляху для європейських країн для мене варті будь-яких зусиль. Я завжди згадую одне африканське прислів’я: „Якщо ти хочеш швидко рухатися вперед – іди сам. Якщо хочеш подужати довгий шлях - візьми когось із собою”.

Більше за всіх Анґелу Меркель, напевно, дратували вперті брати Качинські. Польські прем’єр і президент до останнього моменту шантажували всю Європу своїм правом вето, не погоджуючись на зафіксований в новій угоді принцип ухвалення рішень всередині Європейського союзу. Пошук компромісу із близнюками коштував нервів. В результаті, Лех і Ярослав набридли не лише європейським партнерам, але і самим полякам: восени  партія Качинських „Право і справедливість” із тріском програла дострокові парламентські вибори.

Тим часом ратифікація підписаного у Лісабоні засадничого документу вже почалася. Першим його схвалив парламент Угорщини. До весни 2009 року це мають зробити ще 25 парламентів. На референдум нову угоду винесуть лише ірландці. Уряди Франції і Нідерландів після ляпасу 2004 року вирішили не ризикувати.

Головний прорив угоди про реформу ЄС – спрощення процедури ухвалення рішень. Тепер жодна держава не матиме права вето. Достатньо буде голосування так званою „подвійною більшістю” – щоби рішення підтримали більшість держав, які у сумі становлять більшість населення Євросоюзу. Крім того, спільнота зможе більш узгоджено виступати на міжнародній арені, переконані оглядачі. Зокрема, завдяки призначенню уповноваженого у питаннях зовнішньої політики із більш широким мандатом, а також появі посади постійного президента Ради ЄС.

Європейські лідери вважають, що внутрішню кризу ЄС подолано. Європейський союз завершує 2007 рік на мажорній ноті розширення Шенгенської зони. Утім, у новий 2008 рік Європа переходить із серйозними нерозв’язаними проблемами. Це і майбутній статус Косова, і, відповідно, труднощі на шляху європейської інтеграції Балкан. Імовірно, що європейці вже незабаром стануть свідками непростої дискусії про остаточні кордони Європейського союзу. Її ініціатором є французький президент Ніколя Саркозі, який дуже скептично дивиться на приєднання до ЄС Туреччини:

„У колі європейських демократій має бути можливість дебатувати про межі Європи. Тому я пропоную скликати Раду мудріших, яка визначатиме подальший шлях ЄС”.

За цими дебатами, без сумніву, уважно стежитимуть і в Україні.

Бернд Ріґерт