Чи варто так старанно облаштовувати наші західні кордони? —
запитує посол України в Німеччині Анатолій ПОНОМАРЕНКО

№94 03.06.2003 «День»

Мар’яна ОЛІЙНИК, «День», Гейдельберг — Київ

Розмова кореспондента «Дня» з Надзвичайним та Повноважним Послом України у ФРН Анатолієм Пономаренком відбулася під час конференції німецько-українських організацій «Шляхи поглиблення та розширення співробітництва» (організатори — Регіональне представництво в Україні, Білорусі та Молдові Фонду Фрідріха Еберта та Німецько-український форум), яка відбулася 26 — 27 травня в Гейдельберзі. Розмах співробітництва між неурядовими організаціями України та Німеччини свідчить, за словами А.Пономаренка, і про рівень розвитку українсько-німецьких вiдносин. Німеччина для України — дуже важливий партнер, зазначив співрозмовник «Дня»: у торгівельно-економічному плані це партнер номер два у Східній Європі після Російської Федерації. І оскільки Німеччина, попри всі нюанси й проблеми, залишається одним iз «локомотивів» розвитку ЄС, її підтримка українського руху «європейським шляхом» буде одним iз вирішальних факторів успіху.

— Як ви розцінюєте заяви, які лунали, зокрема, і на Гейдельбергській конференції, щодо того, що, навіть якщо Україна виконає всі вимоги ЄС, Євросоюз може виявитися неготовим прийняти її до своїх лав?

— З моєї точки зору, ЄС сьогодні справді не готовий до додаткового розширення, — і це пов’язано не з існуючими в Україні проблемами. У нас нормально розвивається економіка, деякі наші макроекономічні показники кращі, ніж у Румунії та Болгарії, а деякі можна порівняти навіть із Польщею. Проте у самого ЄС, або, якщо хочете, у старої Європи є серйозні соціально-економічні проблеми, які об’єктивно спричиняють напруженість у суспільствах і заважають їм подумати про певну політику по відношенню, зокрема до України.

— Нещодавно Президент України висловив сподівання, що на наступному саміті Україна — ЄС (який має відбутися в жовтні 2003 року в Україні. — Ред.) питання щодо асоційованого членства нашої держави у Євросоюзі буде переведено «у практичну площину» і закликав українських дипломатів «відповідально поставитись до цієї справи». Які завдання у зв’язку з цим ставить перед собою посольство України в Німеччині?

— Посольство зобов’язане сприяти тому, щоб керівництво Німеччини, федеральний канцлер, відомства федерального канцлера, федеральне міністерство закордонних справ, інші федеральні міністерства і відомства підтримували цю позицію України. Зазначу, що з боку Німеччини ми зустрічаємо повне розуміння. Якщо пригадуєте, у грудні 2001 року, під час візиту до України федерального канцлера Німеччини Шредера між ним та Президентом України Леонідом Кучмою відбулася дуже серйозна дискусія на цю тему. Шредер тоді зробив публічну заяву щодо підтримки Німеччиною асоційованого членства України в Євросоюзі. У квітні цього року, коли в Німеччині перебував із візитом прем’єр-міністр України Віктор Янукович, федеральний канцлер підтвердив наміри своєї держави підтримувати нашу країну в цьому її прагненні. Сподіваюсь, восени нинішнього року пройдуть політичні консультації, якi вiдбудуться вп’яте, — наслідком яких стане аналогічна політична заява німецької сторони.

— Як вплинула на ставлення Німеччини до України роль нашої держави у подіях навколо Іраку та її позиція у цих питаннях?

— Думаю, в цілому в Німеччині нормально сприймається позиція України, оскільки вона відповідає нормам міжнародного права. Ми направили наш батальйон РХБ-захисту до Кувейту на запрошення уряду цієї країни, і зараз також йдеться про операцію по підтриманню миру. Тобто, якщо буде запрошення або від уряду Іраку (який на сьогоднішній день ще не сформовано, у чому й проблема), або від Організації Об’єднаних Націй, ми готові, за словами нашого керівництва, відреагувати на нього позитивно і сподіваємось на розуміння.

— Чи готуєте ви вже свої пропозиції до концепції спрямованого на надання Україні асоційованого членства у Євросоюзі Плану дій Україна — ЄС, що його у тримісячний термін мусить розробити український уряд?

— Звичайно, ми внесемо свої пропозиції, — як і інші посольства України, зокрема в країнах Європи. Проте із конкретикою давайте почекаємо, — це складне питання. Думаю, все залежатиме від політичної волі Комісії Європейського Союзу і окремих держав — членів ЄС.

— Відомо, що Німеччина надавала Україні суттєву технічну допомогу в облаштуванні кордонів…

— Цей процес триває: виділяється техніка, німецькі фахівці навчають наших прикордонників нею користуватися і т.ін. Однак що стосується західного кордону, то інвестиції у побудову Шенгенського кордону між Україною та Польщею, Угорщиною і т.ін. — це, на мою думку, інвестування у, так би мовити, те, що в перспективі відпаде. Ви знаєте, що Україна пішла на суттєві поступки по відношенню до Європейського Союзу, — громадяни країн ЄС із дипломатичними та службовими паспортами мають право впродовж трьох місяців в’їжджати в Україну без віз. Більше того, ми зараз пішли на те, щоб усі громадяни країн ЄС задля отримання віз і в’їзду в нашу країну не потребували запрошень. На жаль, наші переговори як з окремими країнами ЄС, так і з Євросоюзом у цілому, до цього часу не мають реальних наслідків. Ми пропонуємо зробити перший крок — скасувати візи для власників дипломатичних паспортів в Україні, з тим, щоб потім поступово спрощувати режим перетину кордону для усіх громадян нашої держави. Оскільки нинішній режим відокремлює нас від ЄС. Політично це важливо, і ЄС, думаю, буде змушений врешті-решт на це піти, інакше його політика заважатиме контактам громадян України і ЄС і штучно відокремлюватиме нашу державу від Євросоюзу.

То чи варто наш західний кордон так вже старанно розбудовувати?

— Коли ж, на ваш погляд, він може стати «прозорим»?

— Запитайте пана Романо Проді в Брюсселі. Ми зі свого боку готові…