“Україна не повинна вводити візи для поляків”

http://www.gazeta.lviv.ua/2002/10/31/NewspaperArticle.2002-10-30.5649

Львівська газета 31.10.2002

Розмова з Мареком Кухцінським, депутатом польського Сейму

Проблемами українсько-польських стосунків Марек Кухцінський займається віддавна. І як депутат працює над їх розв’язанням. В основному це питання політики та економіки, прикордонної співпраці. А цього року разом з народним депутатом України Тарасом Чорноволом він узяв під свій патронат джазовий фестиваль “Джаз без”. Пропонуємо читачам його бачення розвитку відносин між Україною та Польщею.

–Чи не можуть погіршити польсько-українські стосунки останні політичні події і спроби Польщі виступити посередником у діалозі між владою та опозицією в Україні?

–Думаю, що можуть. Адже кожен сусід дивиться на те, що діється у сусіда. І коли все добре, то й співпраця йде добре, а коли ситуація непевна – сусіда сповнює неспокій. З боку Польщі, думаю, це добрі пропозиції щодо допомоги у віднайденні порозуміння між українською владою та опозицією. Спільна праця має ще один аспект – коли ми говоримо про розширення ЄС, який не має розробленої східної політики, то величезна роль у виробленні цієї політики полягає у добрих стосунках між поляками та українцями, причому більше, аніж на добрих стосунках ЄС та Росії.

З іншого боку, як заступник голови польсько-української парламентської групи в Сеймі я дуже позитивно сприймаю участь української опозиції у варшавській конференції, особливо Віктора Ющенка. Це додало йому й опозиції багато очок у громадській думці Польщі і в тих політичних колах, які я представляю. “Право і справедливість” вважає, що політику Польщі щодо України слід більше наповнювати реальним змістом, оскільки зараз позитивні дії польської сторони зберігаються більше на рівні жестів.

–На вашу думку, чи може нестабільність в Україні стати вирішальним фактором для серйозного ущільнення східного кордону ЄС, незважаючи на всі українсько-польські ініціативи залишити кордон максимально відкритим?

–Ми у Польщі спостерігаємо зростаюче розчарування тим, що відбувається в Україні. Наслідком цього може бути нехіть чи зростаючий брак зацікавлення Україною. І тоді кордон між Польщею та Україною може стати більш непрохідним – нагадуватиме стіну.

Аби цього не сталося, дипломатам обох країн слід максимально розширювати обопільні стосунки. Інший бік справи – візи. З наступного року ми їх запроваджуємо, бо змушені це зробити. Але існують приклади того, що добре підготовлена інфраструктура, як це було на словацько-українському кордоні, може дати добрі результати і за наявності візового режиму. Бо реально йдеться про те, аби закрити кордон для різного криміногенного елемента, а залишити відкритим для законослухняних громадян обох країн – туристів, бізнесменів і т. д.

Ми тиснемо на уряд, аби збільшити інфраструктуру, зокрема, число консульств. На мою думку, два нові консульства в Луцьку і Одесі – це замало. Ми також вважаємо, що Генконсульство у Львові працює у не найкращих умовах. І тому через “Газету” звертаюся до місцевої влади з проханням про допомогу у вирішенні цього питання. Бо чим краще буде працювати консульство, тим більше людей зможуть отримати візи без черг і в комфортних умовах.

–Ваша фракція подавала якісь конкретні пропозиції щодо візового режиму. Як, на вашу думку, він би мав виглядати?

–Ми вимагаємо від нашого уряду полегшити перетин кордону шляхом запровадження багаторазових віз. Передовсім, для бізнесменів і мешканців прикордонних регіонів. Окрім цього, ми наполягаємо на тому, аби візи до Польщі були дешеві. Адже мусимо щиро визнати – віза вартістю в кілька десятків євро була б великим клопотом для більшості українських родин. Навіть кілька євро може бути клопотом, але якщо йдеться про багаторазові візи, то це вже шанс на вирівняння ситуації.

Скажу більше, як депутат і колишній віце-воєвода Підкарпатський я докладав і докладаю багато зусиль для того, щоби на кордоні відкривалося якомога більше переходів. На мою думку, на території кожного повіту (району), де є спільний кордон, має бути перехід. На кордоні між Польщею і Словаччиною існує до 30 таких переходів, і це дало поштовх розвитку цих регіонів.

–Які можуть бути негативні наслідки від запровадження візового режиму?

–Думаю, значною мірою буде припинено рух неоподаткованих товарів, передовсім, алкоголю і тютюнових виробів. Це добре, бо це доволі тінізовані види бізнесу. Та з іншого боку, він дає багатьом людям засіб для прожиття. Відтак до цього підходити слід делікатно. Що ж до великої контрабанди, то її візовий режим не зупинить, бо вона завжди знайде дірку. Натомість візовий режим упорядкує рух товарів і людей, цей процес буде більш організований.

–А що буде з “човниковим” бізнесом, який зараз годує багатьох українців?

–Для тих, хто матиме багаторазові візи, клопотів не буде. Ми будемо старатися, щоби жителі прикордонних районів мали певні привілеї. Але поки що про це зарано говорити. Якщо ж ідеться про правові аспекти – оплати, сертифікати тощо, то ця сторона буде тим легшою до вирішення, чим більшою буде увага до цих справ з боку громадськості. За наших даними, 80% з 4-5 мільйонів осіб, які щороку перетинають кордон на рівні Львівської області – Підкарпатського воєводства, не їдуть углиб Польщі далі, ніж на 100 кілометрів. Тобто, вони й залишаються в Підкарпатському воєводстві і Львівській області. Від того, як їх зустрінуть і обслужать, буде залежати думка цих людей про сусідські країни. Тому інтерес у покращенні прикордонної інфраструктури є обопільний.

–Як ви оцінюєте готовність інфраструктур обох держав до запровадження візового режиму?

–Якщо йдеться про Україну, то я вважаю, що вона не мала б вводити візового режиму з Польщею. Це було б великою перешкодою, і я навіть не можу оцінити негативних наслідків від цього кроку. Натомість з польського боку, вважаю, що інфраструктура добре підготовлена до того, аби стати східним кордоном ЄС.

Розмовляв Тарас Базюк