Поступ, №143 (801) 20-26 вересня 2001 р.

Марек Сівєц: Ми більше не будемо дмухати на Україну

Підготувала Ольга ЯЦЕНКО

На початку тижня відбулося чергове засідання Українсько-польського клубу особистостей, створеного спільно газетою “Поступ” та польським радіо “Жешув”. Гостем цього засідання був секретар Ради Національної Безпеки Республіки Польща Марек Сівєц, який люб’язно прийняв запрошення клубу навіть з огляду на те, що саме в понеділок, 17 вересня, у нього були уродини. Пропонуємо вашій увазі скорочений виклад розмови львівських журналістів із Мареком Сівєцем.

– Події в Сполучених Штатах змусили європейську громадськість говорити про ущільнення кордонів і введення віз у країнах Шенгенської угоди. Як ви гадаєте, чи активна боротьба з тероризмом тепер не створить нової залізної завіси між країнами Європейського Союзу та іншими країнами Європи?

– Я погоджуюся, що ці події в США можуть мати вплив на ущільнення кордонів. Я не хотів би викривлювати факти, але є певні процеси і певні речі, які так просто не можна пояснити. Сьогоднішнє введення ретельного особистого контролю на кордонах між європейськими країнами є неможливим для виконання і означало б величезні витрати. Але якщо ми хочемо уникнути ущільнення кордонів, то треба сказати, що кордон має бути інформатизованим. Польща на кордоні з Україною вже встановила систему, яка дозволяє зчитувати інформацію про особу з паспорта. Україна теж мусить пристосовуватися до подібних вимог. Якщо ваша країна й досі не має демаркації з Російською Федерацією, то це є свідченням не на вашу користь. Якщо і далі існуватиме необмежений рух осіб між Камчаткою і Києвом, то як можна не говорити про обмеження руху осіб між Україною і Європейським Союзом?

– У майбутньому це може якось вплинути на відносини України і Польщі?

– Я не думаю, що зараз доречно говорити те, що ми думаємо про ваші інститути демократії, про існування держави, про той балаган, який ми бачимо дуже часто, але не чекайте, що так буде завжди. “Медовий місяць” у наших відносинах закінчився після відзначення Україною десятої річниці Незалежності. Був такий час, коли ми дмухали на ваш суверенітет: “яка б Україна не була, аби лишень до більшовиків не повернулася”, – але цей час закінчився. Ви є незалежною, дорослою державою. А це зобов’язує до прийняття дорослих рішень.

– Пане міністр, у разі нападу США на Афганістан яку позицію займе Польща як член НАТО?

– Якщо Сполучені Штати Америки виступлять проти існуючої в Кабулі влади, а теперішній уряд Афганістану не визнаний міжнародною спільнотою, а визнаний – в екзилі, то очевидно, що ми будемо підтримувати США.

– Чи підтримка з боку Польщі нападу США на Афганістан означає, що участь у ньому братимуть і солдати польської армії? Чи готове польське суспільство до того, аби його солдати підтримували Америку в такій акції?

– Участь польських збройних сил в акції передбачена домовленістю про членство в НАТО, якщо буде вирішено, що така потреба існує. Але ми маємо обмежені можливості, аби пропонувати свої послуги поза межами Польщі – навіть з технічного боку, оскільки ми не маємо таких транспортних літаків, які має Україна. Але якщо буде така потреба, то за кордоном перебувають дві з половиною тисячі польських солдатів, які можуть надати допомогу США. Частина польської армії є підпорядкована НАТО, і якщо буде ухвалено відповідне рішення, то ці військовики виконуватимуть свої обов’язки.

– Теракт, який стався в Америці, поставив на порядок денний питання про розподіл сил в світі. Чи після цього буде переглянуто ставлення до їх тих сил на Балканах, які зараз виступають як терористичні?

– На Балканах зараз існує великий розбрат. Не знаю, чи його можна було уникнути, але те суспільство було поділене на “добрих” албанців і “злих” сербів. Серби багато зробили, аби їх почали трактувати як деструкційний елемент... Але коли падали бомби на Белград, міжнародній спільноті здавалося, що виженемо сербів з Косово – і почнеться спокій. Це була дурниця. Сьогодні албанський міні-імперіалізм, марення про Велику Албанію, є загрозою для ладу тієї частини світу, і в Македонії це видно найкраще. Так, те що відбувається в Македонії, є тероризмом, і міжнародна спільнота мусить із цим боротися. Я думаю, що міжнародна спільнота ще прийме кілька гірких пігулок у цій сфері, бо шляхетний образ прав людини, рівності, свободи, толерантності часами унеможливлює конфронтацію з тим, що породжує тероризм.